13 березня 2012 р. Справа № 1810/2а-1910/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 25.06.2011р. по справі № 1810/2а-1910/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснитит щорічної допомоги на оздоровлення,
27.04.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області, в якому просив:
1. Поновити строк для звернення до суду з даним позовом, як такий що пропущений з поважних причин та відкрити провадження по даній справі.
2. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області по нарахуванню та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи всупереч ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.
3.Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради Сумської області здійснити йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 3 мінімальних заробітних плат з 22 травня 2008 року.
За результатами розгляду справи постановою Лебединського районного суду Сумської області від 25.06.2011 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії та виплати її у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області перерахувати недоплачену ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року за виключенням суми фактично проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лебединського районного суду Сумської області від 25.06.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач віднесений до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС серії НОМЕР_1 (а.с. 3).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Між тим, при ухваленні рішення, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців. Тобто, перебіг шестимісячного строку у спірних правовідносинах розпочався з 30.07.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 27.04..2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав за період з 22.05.2008 року.
Для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Як свідчать матеріали справи, щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивач отримав в жовтні 2008 року у розмірі 75 грн., за 2009 рік - в жовтні 2009 року у розмірі 75 грн., за 2010 рік - в червні 2010 року в розмірі 70 грн., за 2011 рік допомога нарахована у розмірі 75 грн., однак виплата буде проведена на протязі року.
Таким чином, порушення прав позивача в частині нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення відбувалося періодично - кожного року при отриманні ним суми щорічної допомоги на оздоровлення, починаючи з 2008 року, а тому кожного разу при отриманні допомоги позивач був обізнаний про порушення його прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах позовних вимог за 2010 рік.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_2 в частині вимог за 2008-2010 роки - залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., в редакції закону, яка діяла до внесення змін згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - трьох мінімальних заробітних плат.
В підпункті 11 пункту 28 розділу 2 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції - одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційним.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що щорічна допомога на оздоровлення здійснюється у таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - 75 гривень.
Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області задовольнити частково.
Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 25.06.2011 року по справі № 1810/2а-1910/11 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії за 2008 рік, 2009 рік та за 2010 рік залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справ, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.