13 березня 2012 р. Справа № 2а-3276/11/2035
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.08.2011р. по справі № 2а-3276/11/2035
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив:
1. Дії управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, які пов'язані з перерахунком та виплатою ОСОБА_1, державної пенсії згідно Постанови КМУ №894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ» та Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - визнати протиправними.
2. Зобов'язати відповідача на час існування для нього обов'язку по виплаті його пенсії, як інваліду ЧАЕС - 2 групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 12.01.2005 року нарахувати та виплачувати, з урахуванням раніше сплачених сум, ОСОБА_1, призначену до сплати державну пенсію виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, зі збільшенням її на 12% згідно Постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 «Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ» та з 01.01.2006 року збільшення її у 2,5 рази відповідно Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати належної до сплати державної пенсії збільшеної згідно Постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 а Постанови № 1293 від 27.12.2005 року, згідно з вимогами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050- ІІІ, від нарахованої але своєчасно не сплаченої пенсії, у розмірі обчисленому згідно Порідку затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, за період невиплати з 12.01.2005 року.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.08.2011 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу - неправомірними.
Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та додаткової пенсії, як інваліду другої групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2011 року по 05.08.2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчень та довідки МСЕК.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 01.01.2011року по 05.08.2011 року.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.
Як вбачається з позову, ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача починаючи з 12.01.2005 року нарахувати та виплати призначену до сплати державну пенсію зі збільшенням її на 12 % відповідно до Постанови КМУ від 13.07.2004 року №894 та з 01.01.2006 року сплатити пенсію зі збільшенням її у 2,5 рази відповідно до Постанови КМУ№ 1293 від 27.12.2005 року, змін чи доповнень до позову матеріали справи не містять.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачу на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 року та на підставі постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.06.2011 року виплачується державна пенсія та додаткова пенсія в розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте без врахування вимог ч.3 ст.67 цього Закону.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначену обставину, та не вірно встановив обставини по справі, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок пенсії та додаткової пенсії, як інваліду другої групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2011 року по 05.08.2011 року, суд першої інстанції не врахував пояснення позивача та заперечення відповідача, з яких вбачається, що відповідач проводить виплати основної та додаткової пенсії на підставі рішення суду, в розмірах визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому підстав для покладення обов'язку на відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу в цих розмірах у суду першої інстанції не було правових підстав, з огляду на що постанова Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 червня 2010 року підлягає скасуванню.
Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача з 12.01.2005 року нарахувати та виплатити призначену до сплати державну пенсію виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком зі збільшенням її на 12 % згідно Постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 та з 01.01.2006 року зі збільшенням її у 2,5 рази відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року, зобов'язання відповідача нарахувати та виплату компенсації втрати частини доходів з 12.01.2005 року колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 11.07.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Колегія суддів зауважує, що порушене на думку позивача його право підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 11.01.2011 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, на думку позивача порушення його прав відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 12.01.2005 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом за період з 12.01.2005 року по 10.01.2011 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 12.01.2005 року по 10.01.2011 року .
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, позовні про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити призначену до сплати державну пенсію виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком зі збільшенням її на 12 % згідно Постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 та зі збільшенням її у 2,5 рази відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 12.01.2005 року по 10.01.2011 року згідно приписів ст. 100 КАС України підлягають - залишенню без розгляду.
Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача з 11.01.2011 року нарахувати та виплатити призначену до сплати державну пенсію виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком зі збільшенням її на 12 % згідно Постанови КМУ від 13.07.2004 року № 894 та зі збільшенням її у 2,5 рази відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року, нарахувати та виплату компенсації втрати частини доходів колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 з метою здійснення заходів щодо соціального захисту пенсіонерів збільшено з 1 вересня 2004 року на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи": у 3,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; у 2,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -540 гривень, II групи -500 гривень, III групи -467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -440 гривень, II групи -400 гривень, III групи -370 гривень.
Згідно п. 4 Постанови № 1293 вона набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Таким чином, постанови КМУ № 894 та № 1293 передбачали збільшення пенсій, які були призначені та виплачувались станом відповідно на 1 вересня 2004 року та на 1 січня 2006 року, за своїм правовим змістом щодо застосування мають одноразовий характер і фактично відносно позивача у 2004 та 2006 роках вже були виконані, що сторонами не оспорюється. Зміст постанов № 896 та № 1293 не передбачає повторного збільшення пенсії після призначення її нового розміру.
Крім того, згідно п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
За конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 грудня 2005 р. № 1293.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Саме такий розмір пенсії був встановлений та виплачується позивачу відповідачем на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.06.2011 року по справі № 2-а-263/11/2035.
Отже, колегія суддів зазначає, що підстави для застосування до цього розміру пенсії положень постанов № 894 та № 1293 відсутні, оскільки це суперечить положенням п. 6 статті 92 Конституції України та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, застосування в теперішній час постанови № 1293 є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року № 1.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період з 11.01.2011 року.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 11.01.2011 року.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 183-2, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.08.2011р. по справі № 2а-3276/11/2035 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за період з 11.01.2011 року відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за період з 12.01.2005 року по 10.01.2011 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.