12 квітня 2012 р.Справа № 2а-2128/10/1609
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010р. по справі № 2а-2128/10/1609
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві
про стягнення не донарахованої щомісячної довічної пенсії за віком та відновлення коефіцієнту заробітної плати для розрахунку пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, в якому після уточнення позовних вимог просив:
1. Визнати відмову управління Пенсійного фонду України Київського району у м. Полтава щодо перерахування та виплати йому довічної пенсії в повному обсязі за період 01.01.2004р. по 31.12.2009 р. та перерахунків коефіцієнтів заробітної плати згідно Закону - противоправною.
2. Стягнути з управління Пенсійного фонду України Київського району у м. Полтаві на його користь невиплачену позивачу пенсію за віком в сумі 50275 грн. 56 коп. (п'ятдесят тисяч двісті 75 грн. 56 коп.).
3. Перерахувати коефіцієнти заробітної плати Кз з 01.01.2004р. по 31.12.2010р. з величини 4,47589 при перерахунку пенсії згідно Закону по середній заробітній платі або ж з величини 5.49140 при розрахунку пенсії по середній заробітній платі для нарахування пенсії в розмірах вказаних в додатках 1 та 2 з урахуванням не включеної суми в 2001р. в розмірі 2636,66грн.для розрахунку коефіцієнтів заробітної плати.
4. Перерахувати йому пенсію за період з 01.01.2004р. по 31.12.2009 р. згідно Закону та коефіцієнтів заробітної плати вказаних в додатках 1 та 2.
5. Перерахувати йому пенсію з 01.01.2010р. згідно вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення не донарахованої щомісячної довічної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року включно та відновлення коефіцієнту заробітної плати для розрахунку пенсії відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 року скасувати.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. ст. 40, 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 19 Конституції України.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду прийнято заяву ОСОБА_1 про відмову від позову в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на користь ОСОБА_1 невиплаченої пенсії за віком в сумі 50275 грн. 56 коп.
Провадження по справі № 2а-2128/10/1609 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про стягнення не донарахованої щомісячної довічної пенсії за віком та відновлення коефіцієнту заробітної плати для розрахунку пенсії в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на користь ОСОБА_1 невиплаченої пенсії за віком в сумі 50275грн. 56 коп. закрито.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 р. по справі № № 2а-2128/10/1609 в цій частині позовних вимог визнано нечинною.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях відповідача при здійсненні перерахунку пенсії порушень приписів діючого законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 року такою, що частково постановлена з порушенням норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 10.02.2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що, на йогу думку, мали місце з 04.08.2009 року.
Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах річного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Колегія суддів зауважує, що оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.).
Отже, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 10.02.2009 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, на думку позивача порушення прав відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2004 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправної відмови у перерахунку та виплаті довічної пенсії за період з 01.01.2004 року по 10.02.2009 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2004 року по 10.02.2009 року
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо перерахунку довічної пенсії за період з 01.01.2004 року по 10.02.2009 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.
Відносно позовних вимог про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо перерахунку довічної пенсії, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 10.02.2009 року колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену з урахуванням заробітної плати за період із 01.12.1996 року по 31.01.1998 року та страхового стажу тривалістю 38 років 11 місяців 25 днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, відповідно до приписів ст.ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем, відповідно до поданих позивачем заяв були здійснені перерахунки пенсії, без урахування приписів ч.2 ст.40 зазначеного Закону, а саме не включено до складової заробітної плати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Позивач вважає здіснення відповідачем перерахунку пенсії у такий спосіб неправомірним.
Відповідно до п.п. 3 п. 11Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не передбачений, а тому не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одже, колегія суддів зазначає, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 10.02.2009 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 183-2, 196, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 року по справі № 2а-2128/10/1609 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо перерахунку довічної пенсії за період з 01.01.2004 року по 10.02.2009 року скасувати та в зазначеній частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.
Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2012 р.