13 квітня 2012 р.Справа № 2а-7715/11/1618
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2011р. по справі № 2а-7715/11/1618
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 26.08.2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог постанови КМУ № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення підвищення основної щомісячної пенсії позивачу та постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу призначену до сплати пенсію із збільшенням її на 12% згідно постанови КМУ № 894 від 13.07.2004 року «Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та із збільшенням її у 3,5 рази відповідно до Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленням нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 12.06.2009 року з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати основної та додаткової пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» у розмірі обчисленому відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 починаючи з 12.06.2009 року по момент виплати сум не доплачених своєчасно пенсій.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2011р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів поставно Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року застосовувались до розміру мінімальної пенсії за віком, що був встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати основної та додаткової пенсії.
Оскільки позивачеві пенсія виплачується згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 року № 894 з метою здійснення заходів щодо соціального захисту пенсіонерів збільшено з 1 вересня 2004 року на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи": у 3,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; у 2,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -540 гривень, II групи -500 гривень, III групи -467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -440 гривень, II групи -400 гривень, III групи -370 гривень.
Згідно п. 4 Постанови № 1293 вона набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Таким чином, постанови КМУ № 894 та № 1293 передбачали збільшення пенсій, які були призначені та виплачувались станом відповідно на 1 вересня 2004 року та на 1 січня 2006 року, за своїм правовим змістом щодо застосування мають одноразовий характер і фактично відносно позивача у 2004 та 2006 роках вже були виконані, що сторонами не оспорюється. Зміст постанов № 896 та № 1293 не передбачає повторного збільшення пенсії після призначення її нового розміру.
Крім того, згідно п. 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
За конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 грудня 2005 р. № 1293, яка встановлює мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи не нижчий ніж 500,00 грн., що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Саме такий розмір пенсії був встановлений позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області на підставі рішень Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.09.2009 року та 18.11.2010 року.
Отже, колегія суддів зазначає, що підстави для застосування до цього розміру пенсії положень постанов № 894 та № 1293 відсутні, оскільки це суперечить положенням п. 6 статті 92 Конституції України та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, застосування в теперішній час постанови № 1293 є безпідставним, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2002 року № 1.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.10.2011р. по справі № 2а-7715/11/1618 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.