10 квітня 2012 р.Справа № 2а-1670/11004/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-1670/11004/11
за позовом Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради
до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області
про скасування постанови,
Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в якому просив скасувати постанову від 29.11.2011 р. про накладання штрафу в сумі 1360,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року по справі № 2а-1670/11004/11 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рішення суду на підставі якого відкрито виконавче провадження виконане.
Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік; зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту населення Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999р. по 2005р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.
25.10.2010 року для примусового виконання вказаного рішення Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а-11019.
На підставі заяви стягувача постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №27676770 з примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 26.07.2011 року.
05.08.2011 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за невиконання без поважних причин рішення суду в частині виплати коштів на Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради накладено штраф у розмірі 680,00 грн.
29.11.2011 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за повторне невиконання без поважних причин рішення суду на Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради накладено штраф у розмірі 1360,00 грн.
Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця про накладання штрафу грунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження" та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавчу службу", з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надоно.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Слід відмітити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як, вбачається з постанови про накладення штрафу, виконавчий лист №2-а-11019 виданий 25.10.2010 року Полтавським окружним адміністративним судом зобов'язує позивача провести перерахунок та виплати недоплаченої щомісячної допомоги на оздоровлення.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані заходи, спрямовані на виконання рішення суду, не можуть бути визнані судом не належними, виходячи з наступного.
Згідно частин 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
Так, за змістом ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню на всій території України безвідносно до суб'єктивного ставлення конкретного суб'єкта права до такого судового акту, що означає виникнення з дати набрання судовим актом законної сили у зобов'язаної особи обов'язку вчинити організаційні, правові та інші заходи, спрямовані на організацію виконання судового рішення.
Щодо посилання позивача на те, що ним виконане рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснено перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, але виплата нарахованих сум буде проведена при нарахуванні відповідного фінансування з державного бюджету України.
При цьому слід зазначити, що виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду було зобов'язано відповідача здійснити не лише перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, а й провести виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини - від 07.11.05 р. справа "Качко проти України", від 29.06.2004 року справа "Жовнір проти України", від 29.06.2004 року справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У своєму рішенні по справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватись як складова частина "судового розгляду". Суд зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Шевченківським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради не виконане рішення суду в частині проведення виплат ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про накладення на Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради штрафу в розмірі 1360,00 грн. за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцям строк рішення Полтавського окружного адміністративного суду винесена правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-1670/11004/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.