14 березня 2012 р. Справа № 2029/2-а-4904/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.08.2011р. по справі № 2029/2-а-4904/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради
про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
25.05.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача відносно відмови в нарахуванні та виплати за 2010, 2011 роки щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача усунути порушення, здійснити призначення, нарахування та виплати вже виплачених сум щорічної одноразової допомоги до 5 травня згідно вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ і у відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ як ветерану війни - інваліду війни 2 групи виходячи із розміру 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2010 рік та 2011 рік;
- зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати щорічну допомогу до 5 травня згідно вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як ветерану війни - інваліду війни 2 групи виходячи із розміру 8 мінімальних пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.08.2011р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій в частині позовних вимог за 2010 рік - залишено без розгляду.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій в частині позовних вимог за 2011 рік та зобов'язання вчинити певні дії на подалі - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимог позивача у повному обсязі.
Позивачем апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права, вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що протирічить діючому законодавству.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 6).
Позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 23.11.2009 року безстроково, що підтверджується копією довідки МСЕК серії ХАР № 027301 від 23.11.2009 року (а. с. 7).
Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради, здійснивши у зазначений період виплату щорічної допомоги у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяло, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду з вимогами за період 2010 року, а також про необґрунтованість позовних вимог про подальше зобов'язання відповідача до вчинення певних дій по нарахуванню та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог частин 1 і 2 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 25.05.2011 року із вимогами до суб'єкта владних щодо захисту його порушених прав на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що мали місце за 2010 та 2011 роки.
З аналізу положень преамбули Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" колегією суддів встановлено, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення та за своєю правовою природою є відповідною соціальною допомогою.
З урахуванням приписів ст. 2 КАС України та беручи до уваги зміст правової природи виплат, передбачених Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає, що право позивача на отримання щорічної матеріальної допомоги до 5 травня підлягає захисту в межах шестимісячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку, починаючи з 25.11.2011 року, тобто за 2011 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано належні і беззаперечні докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період 2010 року.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку по необхідність залишенню без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій УПСЗН Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради та зобов'язання відповідача до вчинення певних дій за період 2010 року.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснення нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у подальшому, колегія суддів зазначає наступне.
З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання до вчинення певних дій відповідачем в майбутньому.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій та зобов'язання УПСЗН Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради до вчинення певних дій за період 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року) передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи, яким є позивач по справі, виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
На час проведення виплат щорічної разової грошової допомоги Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не було зупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" визначено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а саме - ветеранам війни, інвалідам 2 групи, - 580 гривень.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору суд першої інстанції правомірно застосував саме норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 04.04.2011 року.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, враховуючи ст.ст. 46, 64 Конституції України, ч.ч. 3, 4 ст.8 КАС України та положення ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", яка є чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлює позивачеві право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити щорічну допомогу до 5 травня за 2011рік у розмірі встановленому зазначеними законами підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Зі змісту ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Таким чином, законодавчо визначено лише розмір мінімальної пенсії за віком, яка призначена особам, згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 9 КАС України, колегія суддів, вважає, що у зв'язку з відсутністю закону, який регулює спірні правовідносини, а саме, розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, необхідно застосувати норми закону, який регулює подібні правовідносини, а саме ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум визначається Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому колегія суддів зазначає, що в 2011р. підстави для невиплати позивачеві грошової допомоги до 5 травня у відповідності до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови першого відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на одержання разової грошової допомоги на до 5 травня за 2011 рік у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про не відповідність дій відповідача Конституції та законам України в частині нарахування позивачу одноразової допомоги до 5 травня.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Колегія суддів вважає необґрунтованим послання суду першої інстанції на правомірність дій відповідача стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня позивачу як інваліду війни 2 групи на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010 № 299 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та № 341 від 04.04.2011 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", оскільки вказані нормативні акти суперечать положенням ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки вказані постанови протирічать вимогам ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального защисту».
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений зменшувати встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позову про визнання дії неправомірними і зобов'язання відповідача до нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік з прийняттям нової постанови про задоволення позову в зазначеній частині.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197 п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.08.2011р. по справі № 2029/2а-4904/11 скасувати в частині відмови у задоволені позову про визнання неправомірними дій і зобов'язання відповідача до нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.
Прийняти нову постанову в зазначеній частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік не у відповідності до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної в м. Харкові ради здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням вже виплаченої суми допомоги.
В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02.08.2011р. по справі № 2029/2а-4904/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.