13 квітня 2012 р. Справа № 2а-17820/11/2027
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2011р. по справі № 2а-17820/11/2027
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 05.09.2011р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з урахуванням раніше сплачених сум призначеної з 01.01.2006 року державної пенсії, враховуючи 8 кратний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі збільшенням у 2,5 рази згідно вимог постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005р. «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 23.07.2011р.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» враховуючи 8 кратний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але свочасно не сплаченої пенсії, у розмірі, обчисленому згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з прорушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року.
Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2011р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова протиправною щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від нарахованого згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 року, враховуючи 8-кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян. Які постраждали внасділок Чорнобильської катастрофи», виходячи із мінімального розміру пенсії за виком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" але не своєчасно сплаченої пенсії у розмірі, обчисленому згідно Порядку. Затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 з урахуванням раніше сплачених сум призначеної з 01.01.2007 року державної пенсії, враховуючи 8 кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі збільшенням її у 2,5 рази згідно постанови КМУ від 27.12.2005 року за № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" збільшеному у 2,5 рази згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та отримання виплати компенсації втрати частини доходів згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від нарахованого згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 року, а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку та виплати такої пенсій за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року і компенсації за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 12.11.2010 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчення НОМЕР_1 та довідки МСЕК № 015343 (а.с . 9, 11).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Саме такий розмір пенсії був встановлений та виплачувався позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова .
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293, з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи": у 3,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; у 2,5 рази -пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Пунктом 2 цієї Постанови встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -540 гривень, II групи -500 гривень, III групи -467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи -440 гривень, II групи -400 гривень, III групи -370 гривень.
Згідно п. 4 Постанови № 1293, вона набрала чинності з 1 січня 2006 року.
За конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч. 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлений мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи не нижчий ніж 8 мінімальних пенсій за віком, а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 27 грудня 2005 р. № 1293, яка встановлює мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи не нижчий ніж 500 грн., що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому колегія судді зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. № 1293 не може застосовуватись лише в частині збільшення розміру пенсії по інвалідності у 2,5 рази та не застосовуватись в частині встановлення мінімального розміру пенсії, передбаченого ч. 4 ст. 54 для інвалідів ІІ групи в сумі 500 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов'язку при нарахуванні йому пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 про підвищення пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 2,5 рази, є безпідставними, оскільки зазначеним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотриманням постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу здійснено нарахування пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що значно перевищує розмір пенсії, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293, а тому колегія суддів не вбачає порушення відповідачем прав позивача.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
За твердженням Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в порядку виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 року, пенсійним органом було проведено перерахунок та виплата позивачу пенсії.
Перерахована пенсія була проведена без затримки і мала одноразовий характер, а тому відсутні підстави для проведення компенсації нарахованої та виплаченої суми пенсії. Даний факт не спростований сторонами по справі і не оспорюється позивачем.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від нарахованого згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.11.2010 року.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.09.2011р. по справі № 2а-17820/11/2027 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.