Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2-3412/11
іменем України
"26" березня 2012 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:
головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.
при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Перший», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт», про розірвання договору,
Позивач ОСОБА_1 22.12.2011 року звернулася в суд з позовом до ПАТ «Банк Перший» ( попередня назва перед зміною найменування ВАТ «БГ БАНК») про розірвання договору про участь у Фонді фінансування будівництва.
В обґрунтування позову покликається на те, що вона 13 жовтня 2009 року уклала з відповідачем договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) виду «А» № 1/35. Вона взяла на себе зобов'язання передати відповідачу кошти в довірче управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 15кв.м., загальною площею 31,2кв.м. по вул. Величковського у м.Львові вартістю 180991,20 грн. 14 жовтня 2009 року внесла на рахунок ФФБ 72 396, 48 грн. та отримала свідоцтво № 57 про участь у ФФБ, згідно якого датою введення об'єкта в експлуатацію є ІІІ квартал 2011 року. Однак у визначений строк відповідач не ввів в експлуатацію будинок і не передав побудований об'єкт інвестування. Тому позивач вирішила звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на обставини, вказані у позовній заяві. Пояснили, що як на 2009р., так і станом на теперішній час зведено лише перший поверх будинку. З часу укладення вказаного договору жодні будівельні роботи на цьому об'єкті не проводяться. Позивачка втратила надію, що будинок буде зведений. Іншого житла вона не має, змушена тривалий час винаймати житло. Внісши частину коштів в ФФБ, вона залишилася без житла та можливості придбати собі інше житло. Вносити решту пайового внеску позивачка не бажає, оскільки перспективи отримати це житло в найближчі роки немає. Просять задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечив, покликаючись на долучені письмові заперечення проти позову. Додатково пояснив, що перший внесок позивачки у розмірі 72396,48грн. може бути повернутий лише після реалізації об'єкта фінансування. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи. Суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданий відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
При вирішенні справи суд керується загальними засадами цивільного законодавства, зокрема засадами справедливості, добросовісності та розумності.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 уклала з відповідачем ПАТ «Банк Перший» договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» № 1/35. Згідно цього Договору позивачка (довіритель за договором) дає згоду на участь у вказаному ФФБ та бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ.
Згідно п. 1.2. Договору з метою отримання у власність об'єкта інвестування, що буде збудований у майбутньому, довіритель зобов'язується передати управителю у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць площі об'єкта інвестування на момент проведення платежу, а управитель зобов'язаний використати ці кошти для фінансування об'єкта будівництва - житлових будинків АДРЕСА_1, яке здійснюватиметься ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим Договором.
Об'єктом інвестування за цим Договором є однокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 15кв.м, загальною площею 31,2кв.м у Об'єкті будівництва по АДРЕСА_1, який заплановано ввести в експлуатацію в ІІІ кварталі 2011 року.
Уклавши Договір інвестування в нерухомість та управління майном, сторони стали учасниками інвестиційного процесу і правовідносини, які виникли між ними, регулюються спеціальними законами: Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, такими цінностями можуть бути, зокрема, кошти.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виконуючи умови Договору, позивачка 14 жовтня 2009 року внесла на рахунок ФФБ 72396,48грн., отримавши у зв'язку з цим 14.10.2009 року Свідоцтво № 57 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлових будинків АДРЕСА_1. З пояснень позивача, решту платежів вона не здійснювала, оскільки працівники банку повідомили їй про недоцільність внесення таких коштів у зв'язку з зупиненням будівництва з вини забудовника.
Згідно Договору об'єкт інвестування було заплановано ввести в експлуатацію в ІІІ кварталі 2011 року. Однак відповідачем цього не було зроблено. З цього приводу господарський суд Львівської області 28.09.2010р. постановив рішення у справі за позовом ВТ «БГ Банк» до ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт», яким зобов'язав ТзОВ Будівельна компанія «Український стандарт» продовжити будівництво будинків АДРЕСА_1 і строки, передбачені графіком виконання будівельних робіт. Проте, як встановлено судом з пояснень сторін, на даний час зведеним лишається лише перший поверх будинку, з часу укладення спірного договору забудовник жодних будівельних робіт на вказаному об'єкті не проводив.
Згідно ч.4 ст.18 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, покликаючись на ст.3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», відповідно до якої забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України на строк дії цієї статті не здійснюється.
З цього приводу Конституційний суд України у своєму Рішенні від 13 березня 2012 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини четвертої статті 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року № 800-VI з наступними змінами, згідно з яким „забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва".
Відтак, ця норма втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним судом України такого Рішення.
У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що право власності громадян гарантоване Конституцією України. Його засади, принципи свободи договору і судового захисту цивільного права та інтересу, як і механізми зміни та розірвання договорів, регламентовані Цивільним кодексом України, який є основним актом цивільного законодавства України. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір вважається розірваним. Крім того, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін при істотному порушенні договору іншою стороною. Ці положення договірного права деталізовано у статті 20 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 року № 978-IV, якою гарантується можливість відмови довірителя від участі у фонді фінансування будівництва і передбачається, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник на вимогу управителя фонду фінансування будівництва зобов'язаний у визначений правилами строк перерахувати кошти для виплати довірителю. Таким чином, ні Кодекс, ні спеціальний Закон № 978 не встановлюють заборони на розірвання договорів виходячи з принципу диспозитивності цивільно-правових договірних відносин.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд вважає, що недотримання строку введення об'єкту інвестування в експлуатацію є істотним порушення договору. Позивачка позбавлена можливості отримати квартиру в об'єкті інвестування у встановлений строк, на що вона розраховувала. І перспективи отримати цю квартиру у найближчий час немає. Відтак суд вважає, що є необхідні та достатні підстави для розірвання Договору №1/35 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 13.10.2009р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «БГ БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Перший») та ОСОБА_1.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.3,15,16,525, 526,530,610,611,612,651 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства», Законом України «Про захист прав споживачів», Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011р. №15-рп/2011, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати Договір №1/35 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 13.10.2009р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «БГ БАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Перший») та ОСОБА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» в користь ОСОБА_1 72396грн.48коп., внесених за Договором №1/35 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» від 13.10.2009р.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» в користь ОСОБА_1 94грн.10коп. судових витрат, в доход держави стягнути 629грн.86коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Н. Л. Луців-Шумська