Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів: Пузиревського Є.Б., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Подгорного Д.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 21 травня 2010 року та ухвалу Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 3 серпня 2010 року щодо нього,
Вироком Військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 21 травня 2010 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 410 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено військового звання «прапорщик».
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_5 1368 грн. 36 коп. на користь військової частини А 3395 та 72 грн. на користь військової частини А 1801.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Військового апеляційного суду Центрального регіону від 3 серпня 2010 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, проходячи службу у військовій частині А 1798, маючи на меті отримання більшого грошового забезпечення, звернувся до командування військової частини з рапортом про призначення його на вищу посаду та присвоєння звання «прапорщик», повідомивши при цьому недостовірну інформацію про наявність у нього середньої спеціальної освіти та надавши завідомо підроблений диплом про закінчення Рівненського автотранспортного технікуму.
17 травня 2002 року наказом командувача військ Західного оперативного командування сержанту ОСОБА_5 було присвоєно звання «прапорщик» та призначено на посаду начальника складу військової частини А 1798.
В подальшому, в період з 17 травня 2002 року по 30 листопада 2004 року ОСОБА_5, проходячи службу за контрактом на різних посадах у військових частинах А 1798 та А 1801, приховуючи те, що підвищення по службі він отримав шляхом обману, отримуючи відповідне грошове забезпечення, умисно заволодів грошовими коштами вказаних військових частин на загальну суму 1440 грн. 36 коп.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та направлення справи на нове розслідування. Вказує на те, що суд невірно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 410 КК України, оскільки грошове забезпечення військовослужбовців не є об'єктом вказаного злочину. Вважає, що його дії повинні кваліфікуватись за ч. 1 ст. 190 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у заволодінні шляхом обману військовим майном, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями самого засудженого, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі у їх сукупності.
Доводи засудженого про неправильну кваліфікацію його дій є безпідставними.
Так, відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Відповідно до ст. 401 КК України військовослужбовці Збройних Сил України несуть відповідальність за вчинення злочинів проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби за спеціальними нормами, передбаченими Розділом ХІХ Кримінального кодексу України.
Встановивши, що ОСОБА_5, будучи військовослужбовцем за контрактом, шляхом обману, з використанням підробленого документу, заволодів військовим майном - грошовими коштами, місцевий суд правильно кваліфікував дії останнього за ч. 1 ст. 410 КК України.
Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим. З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Військового місцевого суду Рівненського гарнізону від 21 травня 2010 року та ухвалу Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 3 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.
Г.О. Животов Є.Б. Пузиревський Ю.П. Фурик