Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючої Романець Л.А.
суддів: Григор'євої І.В., Марчук Н.О.
за участю прокурора Шевченко О.О.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2012 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше не судиму,
за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;
за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, раніше не судимого,
за ч. 4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертиз в сумі 2990,15 грн у рівних долях.
Вирішено питання про речові докази.
Крім того, апеляційним судом винесено в порядку ст. 23-2 КПК України окрему ухвалу від 23 січня 2012 року, якою звернуто увагу прокурора Черкаської області та начальника УМВС України в Черкаській області на встановлені по справі порушення закону.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_3 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння майном, прийшли до будинку АДРЕСА_1 де проживала ОСОБА_4 Викликавши потерпілу на подвір'я, засуджені вчинили на неї розбійний напад та її умисне вбивство шляхом завдання ударів по голові, здавлювання шиї й закриття органів дихання. Заподівши ОСОБА_4 тілесні ушкодження і смерть, яка сталась на місці події від механічної асфіксії, засуджені заволоділи належними потерпілій грошима в сумі 90 грн та коробкою цукерок вартістю 10 грн 50 коп.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї, прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Зазначає, що судом поверхово викладено пояснення підсудних та свідків, не проведено ґрунтовного аналізу доказів, за змістом мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України. Посилаючись на суспільну небезпечність й особливу тяжкість вчинених винних діянь, непоправність наслідків, ставлення до цього засуджених, які свою винуватість не визнали, не розкаялась і не вживали заходів для залагодження провини, уважає, що призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за розміром суперечить ст. 65 КК України та є м'яким.
На вказану касаційну скаргу засудженою ОСОБА_1 подані заперечення, в яких вона, стверджуючи про непричетність до злочинів, переконує у безпідставності доводів прокурора щодо м'якості призначеного покарання.
Захисник ОСОБА_3 і засуджений ОСОБА_2 у спільній касаційній скарзі, посилаючись на однобічність і неповноту судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, суперечність висновків суду та їх невідповідність фактичним обставинам справи, неправильну оцінку доказам, а також невиконання вказівок суду касаційної інстанції, що містяться в ухвалі від 15 грудня 2009 року, просять постановлений вирок, як такий, що не відповідає вимогам ст. 323 КПК України, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Аргументуючи позицію невинуватості ОСОБА_2, наводять свою оцінку зібраним по справі доказам.
Засуджена ОСОБА_1 у касаційній скарзі заперечує причетність до вчинення злочинів щодо ОСОБА_4 Указуючи на однобічність й неповноту судового слідства, суперечливість і недопустимість покладених в основу обвинувачення ряду доказів, невірну їх оцінку судом, просить постановлений вирок через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та подані прокурором доповнення й, погодившись частково з доводами скарг засуджених і захисника, просив вирок суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, пояснення засуджених, які підтримали внесені ними касаційні скарги, водночас заперечили обґрунтованість доводів скарги прокурора щодо м'якості призначеного покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню частково на таких підставах.
В силу статей 321, 323 КПК України вирок суду постановляється ім'ям держави та повинен бути законним і обґрунтованим.
У відповідності до статей 257, 323, 334 КПК України у мотивувальній частині вироку суду належить проаналізувати всі зібрані у справі докази, дати цим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, остаточну оцінку з точки зору стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
За змістом закону, вирок, як акт правосуддя, постановлений іменем України, повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким точним описом обставин справи, що входять в предмет доказування, результатів дослідження доказів і висновків суду. При цьому висновки щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в логічних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.
Цих вимог кримінально-процесуального закону суд при розгляді справи та постановленні вироку не дотримався.
Як убачається з протоколу судового засідання та вироку засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не визнали своєї вини у вчиненні розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_4
Проте суд дійшов висновку про доведеність їх винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187; пунктами 6, 12 ч. 2
ст. 115 КК України.
У вирішальній мірі такий висновок суд обґрунтував показаннями засуджених, які вони давали під час досудового слідства. Також суд послався на дані протоколів додаткового огляду місця подій, пред'явлення предметів для впізнання, слідчого експерименту, висновки судово-медичних, одорологічної експертиз, роз'яснення експерта, який проводив одорологічне дослідження, показання експертів в галузях судової медицини та психології, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Разом із тим, оцінюючи докази з точки зору їх допустимості й достовірності, суд першої інстанції не виконав належно вказівки суду касаційної інстанції, що містяться в ухвалі від 15 грудня 2009 року, якою вирок апеляційного суду від 25 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд через порушення вимог статей 323, 334 КПК України.
Натомість суд, поклав в основу обвинувального вироку суперечливі докази, а також фактичні дані, які було отримано з порушенням вимог статей 65, 257, 323 КПК України. При цьому залишив поза увагою й положення статей 67, 73, 74, ч. 2 ст. 327 КПК України, відповідно до яких обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях, визнання особами своєї вини суд вправі покласти в обґрунтування обвинувального вироку виключно за умови, що воно підтверджується сукупністю доказів перевірених у порядку, визначеному процесуальним законом.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ході судового слідства, категорично заперечували причетність до вчинення злочинів щодо ОСОБА_4, на свій захист висунули конкретні версії. ОСОБА_2 твердив, що на час подій він перебував у с. Старий Коврай на святкуванні дня народження сестри. ОСОБА_1 указувала, що у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_3 року з ОСОБА_2 не бачилась, останній до неї приїхав увечері ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Перевіряючи алібі ОСОБА_2, суд допитав свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, показання яких визнав такими, що не відповідають дійсності. Також суд дійшов висновку, що ці свідки у будь який спосіб намагаються допомогти ОСОБА_2 уникнути відповідальності.
Водночас у вироку зазначено про можливість дійсного перебування ОСОБА_2 22 грудня 2006 року до 23 години на святкуванні дня народження сестри у с. Старий Коврай, як про це показали свідки алібі. У зв'язку з цим суд вирішив, що підстав для порушення перед прокурором питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України немає. Отже по суті суд визнав спроможними показання свідків щодо перебування засудженого з 20-ої по 23 години у с. Старий Коврай.
Поряд із цим, за змістом вироку, суд визнав достовірними й показання засуджених на досудовому слідстві про те, що вони зустрілись у
с. Скородистик у п'ятницю 22 грудня 2006 року близько 20 години та в подальшому біля 22-23 години вчинили вбивство ОСОБА_4
Крім того, за висновком суду, відповідають дійсності наведені у вироку показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 в яких вони указували про перебування ОСОБА_2 у с. Скородистик 22 грудня 2006 року в період часу значно раніш ніж 23 година.
Таким чином суд допустив суперечність своїх висновків, визнавши йомовірність знаходження ОСОБА_2 на дні народженні сестри в одному селі та одночасне перебування його в іншому за показаннями свідків, а також вчинення у той же проміжок часу злочину за показаннями засудженого на досудовому слідстві, що фактично є неможливим.
Як слідує з вироку, суд, виходячи із показань свідків і даних слідчого експерименту, вирішив, що ОСОБА_2 22 грудня 2006 року, відсвяткувавши день народження сестри у с. Старий Коврай, прибув після
23 години у с. Новоукраїнка, звідти на велосипеді через півтори години приїхав до ОСОБА_1 у с. Скородистик, де вони із свідками
ОСОБА_5 і ОСОБА_7 упродовж певного часу (декілька годин) вживали спиртні напої. За висновками суду злочини відносно ОСОБА_4 засудженими було вчинено у подальшому, в ніч на
ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Однак це не в повній мірі узгоджується з висновком судово-медичного експерта, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала приблизно о 24-ій годині ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
На обґрунтування встановленого у вироку часу заподіяння смерті потерпілій, суд послався на представлені в справі показання судово-медичного експерта. Між тим, він у порядку ст. 311 КПК України при повторному розгляді справи не допитувався.
Із протоколу судового засідання убачається, що при повторному розгляді справи також не допитувався й експерт - психолог ОСОБА_28, показання якого наведено у вироку, як доказ, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів.
Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, визначеної в законі спеціальної процедури допиту експертів, отримання роз'яснень, доповнень до висновку та його перевірки, суд, пославшись у вироку на показання зазначених експертів, порушив вимоги ст. 323 КПК України.
Відповідно до наявних у справі документів, слідчі органи на виконання судового доручення, 26 липня 2010 року призначили по справі додаткову судово-одорологічну експертизу, яку повинні були проводити експерти НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області. На вирішення експертів було поставлено питання щодо часу збереження зразків запаху людини на рукавичці. Про необхідність належного з'ясування цього питання також указано в ухвалі Верховного Суду України від 15 грудня 2009 року.
Проте замість висновку з ГУ МВС України у Вінницькій області надійшов лист від імені начальника центру ОСОБА_29, тоді як за матеріалами справи первинне одорологічне дослідження проводили експерти ОСОБА_30 і ОСОБА_31 На зазначене і вимоги ст. 75 КПК України суд не зважив, відповідних експертів не викликав і не допитав. Висновок додаткової експертизи не витребував.
З огляду на викладене, посилання у вироку на те, що судом з'ясовано у експерта, який проводив одорологічну експертизу питання стосовно часу збереження на речах індивідуального запаху є безпідставними.
У зв'язку з цим висновок суду щодо вилучення з вулиці біля паркану домоволодіння ОСОБА_4 у ході додаткового огляду місця злочину через 17 днів після первинного огляду місця події рукавички засудженого ОСОБА_2. є сумнівним.
Таким чином висунуті засудженим на свій захист доводи про вилучення у нього рукавички працівниками міліції під час затримання в адміністративному порядку судом належно не перевірені та переконливо не спростовані.
За таких обставин наведена у вироку оцінка суду щодо достовірності даних протоколу додаткового огляду місця події, як джерела доказів, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 67 КПК України.
Усі ці, а також інші обставини справи потребують ретельної перевірки, від результатів якої залежить установлення винуватості чи невинуватості ОСОБА_1
Допущені судом першої інстанції суперечності й порушення закону перешкоджають касаційному суду прийняти остаточне рішення по справі.
Крім того, апеляційний суд, усупереч статей 332-335 КПК України, вдався у вироку до переконань в об'єктивності колегії суддів, викладення обставин, які не входять до предмету доказування, зокрема, даних щодо змісту попередніх судових рішень, висновків Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, руху кримінальної справи, оцінки професійності діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокурора, сторони захисту та дій родичів засудженого. Наводячи показання ОСОБА_15, суд допустив недоречне судження стосовно фізіологічного стану цього свідка та ряду інших осіб, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, вирок суду щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не можна вважати законним та обґрунтованим, адже його постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Тому він, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене, дослідити у порядку, визначеному процесуальним законом всі зібрані докази, ретельно перевірити висунуті засудженими на свій захист доводи та з дотриманням розумного строку прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Що стосується посилань прокурора на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, то їх аргументація непереконлива. Тому підстав для задоволення в цій частині касаційної скарги прокурора, колегія суддів не вбачає.
Оскільки окрема ухвала винесена апеляційним судом одночасно із постановленням вироку, який скасовується, вона також підлягає скасуванню.
На даній стадії судочинства підстав для зміни раніш обраного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 запобіжного заходу, враховуючи ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, колегія суддів не знаходить. Суду першої інстанції після отримання справи на новий судовий розгляд належить мотивовано вирішити питання про вид запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та в залежності від цього заходу встановити його тривалість згідно з положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, ч. 5 п. 2 Розділу ХІІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів,
Касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 , засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та окрему ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Л.А. Романець І.В. Григор'єва Н.О. Марчук