Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Слинька С.С.,
суддів: Суржка А.В., Наставного В.В.,
за участю прокурора Саленка І.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2011 року, якою змінено вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2011 року.
Вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2011 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України на 1 рік позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2011 року вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2011 року в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання змінено.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин встановлених судом першої інстанції і з урахуванням змін внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за те, що він 1 липня 2010 року близько 23 години 10 хвилин, працюючи водієм служби таксі, почувши виклик радіостанції про допомогу, прибув на своєму автомобілі до перехрестя вул. ОСОБА_2 - Тімірязєва в м. Кіровограді і попрямував до водія автомобіля «Део Сенс» ОСОБА_3, який зробив виклик. Дізнавшись, що клієнт таксі - потерпілий ОСОБА_4 не бажає розраховуватись за проїзд, ОСОБА_1 разом з невстановленими слідством особами, скоїв грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, - завдав потерпілому два удари руками в область обличчя та один удар ногою в область тулуба, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого та кваліфікацію його дій, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення засудженого від відбування покарання з підстав, передбачених ст. 75 КК України, є незаконним та належним чином не вмотивованим.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та просив ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 296 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Твердження прокурора про неправомірність звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання є непереконливими.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Мотивуючи можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції, як видно з ухвали, зазначив про те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі не в повній мірі врахував, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості і тяжких наслідків від його дій не настало. ОСОБА_1 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання, служби в збройних силах та роботи характеризується з позитивної сторони, визнав фактичні обставини справи і щиро розкаявся у вчиненому.
Стаття 75 КК України не містить застережень щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, засуджених за злочин середньої тяжкості, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
У зв'язку з наведеним, у даній справі суд апеляційної інстанції врахував всі обставини, які мають значення для визначення покарання, і дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що засуджений протягом досудового слідства не визнавав своєї вини та намагався у такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки не визнання своєї вини ОСОБА_1 на досудовому слідстві є позицією його захисту.
На підставі наведеного та керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Слинько С.С. Суржок А.В. Наставний В.В.