Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Животова Г.О.,
суддів:Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,
за участю прокуроразахисника Сингаївської А.О., ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року щодо ОСОБА_7,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2011 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово
судимого, останній раз вироком
Печерського районного суду м. Києва
від 15 січня 2009 року за ст. 198 КК України
на 1 рік 6 місяців 20 днів позбавлення волі,
звільненого 13 лютого 2009 року,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Стягнуто із засудженого судові витрати за проведення експертизи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він, приблизно о 19 годині 45 хвилин 26 вересня 2010 року, перебуваючи неподалік будинку № 39-В по вул. Гарматній в м. Києві, незаконно придбав без мети збуту у невстановленої слідством особи наркотичний засіб кокаїн, який став незаконно зберігати при собі. В той же день біля будинку № 39-А по вул. Гарматній в м. Києві ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції та у нього було виявлено і вилучено наркотичний засіб кокаїн загальною масою 1, 3214 гр.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, порушує питання про зміну вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду та пом'якшення призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а також звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України та помилково визнав повторність обставиною, що обтяжує його покарання. Також вказує на те, що ОСОБА_7 має на утриманні малолітню дитину та матір похилого віку, яка є інвалідом І групи, визнав свою вину та щиро розкаявся, а тому суд безпідставно не застосував до нього ст. 69 КК України та не звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Крім того, захисник вказує на порушення апеляційним судом права ОСОБА_7 на захист, оскільки розгляд справи в апеляційній інстанції відбувся без участі засудженого.
Засуджений ОСОБА_7 також подав касаційну скаргу, але до початку розгляду справи в касаційному суді відкликав її та просив розглядати справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_5, яка підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 частково та просила застосувати до ОСОБА_7 ст.ст. 69, 75 КК України, пояснення прокурора, яка заперечувала проти касаційної скарги захисника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд перевірив в поряду, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_7 є безпідставними.
Виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки він незаконно придбав та зберігав наркотичний засіб у великих розмірах без мети збуту. Саме великий розмір наркотичного засобу є кваліфікуючою ознакою дій засудженого за ч. 2 ст. 309 КК України, а не повторність чи вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, про що зазначає в касаційній скарзі захисник.
Посилання захисника на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок суворості, є непереконливими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно, наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, за якою він визнаний винним.
Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України. З таким висновком апеляційного суду погоджується і колегія суддів та не знаходить підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання.
Посилання захисника на порушення права ОСОБА_7 на захист через розгляд справи в апеляційному суді за його відсутності є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 був завчасно повідомлений про день та час розгляду справ в апеляційному суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 КПК України засуджений підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення його становища або суд визнає необхідним провести судове слідство.
Оскільки на вирок була подана апеляція самим ОСОБА_7 та апеляційний суд не проводив судового слідства, явка засудженого не була обов'язковою та не перешкоджала розгляду апеляції за його відсутності.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Виходячи з наведеного та керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 25 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Г.О. Животов Є.Б. Пузиревський А.М. Крещенко