"16" березня 2012 р. м. Київ К/9991/65084/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Тракало В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2011 року, -
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 . звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про перерахунок розміру пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01 червня 2008 року та підвищення до пенсії відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року (коефіцієнт 1,0674) з 01 березня 2009 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 січня 2011 року позов задоволено частково. визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_2 додатково пенсії у розмірах менших, ніж передбачено статтею ю50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2, починаючи з 23 жовтня 2008 року у розмірах відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2011 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 січня 2011 року -без змін.
У касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове -про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судових рішень.
Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, якому встановлено ІІІ групу інвалідності та відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон №796) має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, якими статті 50, 54 вказаного Закону було викладено в іншій редакції.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, починаючи з 22 травня 2008 року, відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію в розмірі, встановленому статтею 50 Закону № 796.
Суди зробили вірний висновок, про те, що для регулювання вказаних правовідносин положення Постанови Кабінету Міністрів України №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року застосуванню не підлягають оскільки суперечать Закону №796, що має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду, пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що позивач звернувся із вказаним позовом у листопаді 2009 року, а відповідач заперечував проти позову в тому числі і з підстав пропуску строку звернення до суду, суди правомірно задовольнили позовні вимоги в межах річного строку, передбаченого частиною 2 статті 99 КАС України, а саме з 23 листопада 2008 року.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,0674 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року, судами встановлено, що позивач отримує пенсію, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Для розрахунку розміру грошового забезпечення, відповідно до статті 43 вказаного закону, не передбачено застосування коефіцієнту, а тому судами зроблено обґрунтований висновок про відмову у задоволені цієї вимоги. Правильним є також висновок судів і про те, що розмір коефіцієнту, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 року не може бути застосований і при здійсненні перерахунку розміру додаткової пенсії, як то встановлено статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, та ними повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 січня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
В.В. Тракало
Суддя Д.В. Ліпський