"08" травня 2012 р. м. Київ К/9991/29778/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.,
Ситникова О.Ф.,
провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення підвищення до пенсії,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 грудня 2009 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року,
У вересні 2009 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі -УПФ) про стягнення підвищення до пенсії.
Зазначила, що має статус «дитини війни», у зв'язку з чим, відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», її пенсія з 1 січня 2006 року повинна збільшуватися на 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на наведені обставини, просила відновити пропущений строк звернення до суду, визнати бездіяльність УПФ протиправною та зобов'язати здійснити виплату підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ протиправною та зобов'язано здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу за період з 23 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року в загальній сумі 324 гривні 51 копійка. Стягнуто з УПФ на користь позивача судовий збір в сумі 1 гривня 70 копійок.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 грудня 2009 року змінено, виключено з тексту резолютивної частини постанови посилання на конкретну суму.
В обґрунтування касаційної скарги УПФ посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», і має право, відповідно до статті 6 цього Закону, на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначене положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, то УПФ з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня у 2008 році повинно нарахувати та сплатити позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так як відповідач цього не зробив, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано поклали на нього обов'язок з перерахунку пенсії ОСОБА_4 та правильно визначили період його здійснення, застосувавши до спірних правовідносин наслідки пропущення річного строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачені статтею 100 КАС України щодо перерахунку підвищення пенсії за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 22 вересня 2008 року, оскільки на цьому наполягав відповідач, а позивач не надав доказів поважності причини його пропущення.
Водночас, висновок апеляційного суду про виключення з резолютивної частини постанови суду першої інстанції посилання на конкретну суму є правильним, оскільки суди не можуть перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного суду, а також - в незміненій частині рішення суду першої інстанції.
Постановлені у справі рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 грудня 2009 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Луганської області від 27 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф.Весельська
В.В.Малинін
О.Ф.Ситников
Суддя Т.Ф. Весельська