"23" березня 2012 р. м. Київ К/9991/77327/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого -судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Тракало В.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси на постанову Київського районного суду міста Одеси від 25 червня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити дії,-
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити нарахування державної соціальної допомоги дитині війни.
Постановою Київського районного суду міста Одеса від 25 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову у виплаті державної соціальної допомоги та стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси на користь позивачки невиплачену державну соціальну допомогу за період з 10 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 23 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також невиплачену державну соціальну допомогу за 5 місяців (січень - травень) 2009 року у розмірі 1900, 94 грн.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси задоволено частково. Постанову Київського районного суду міста Одеси від 25 червня 2009 року -змінено. Резолютивну частину постанови викладено у наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси щодо не перерахунку та не виплаті позивачці пенсії відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком -неправомірними. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси нарахувати та виплатити на користь позивачки доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за 2008 рік за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з за 2009 рік з січня по червень. В решті позовних вимог відмовити.»
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18 листопада 2004 року.
Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008.
Що стосується підвищення до пенсії у 2009 році, судами обґрунтовано встановлено, що Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено. Відповідно до частини 2 статті 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни», тому територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, вирішуючи даний спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, крім іншого, з підстав пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з тим, що позивачка звернулася до суду у квітні 2009 року, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині здійснення виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду міста Одеси від 25 червня 2009 року, змінену постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року, та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси про зобов'язання вчинити дії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді С.В. Головчук
В.В. Тракало
Суддя Д.В. Ліпський