"18" квітня 2012 р. м. Київ К-40099/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1, дов. №3 від 03.01.2012
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №394/9/10-229 від 28.02.2012
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Держаного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року по справі №25/236-А за позовом Держаного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Господарського суду м. Києва від 17.12.2009 року позовні вимоги Держаного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.07.2005 №0000291601/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 3010594,00грн. та №0000281601/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1349496,00грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю права позивача на віднесення відповідних сум до складу валових витрат відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставне отримання позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та безпідставне завищення валових витрат посилаючись на фактичне ліквідування всіх контрагентів та комісіонерів відразу після укладення цивільно-правових угод, за якими здійснювались спірні господарські операції.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 07.12.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.12.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3 та 11 Закону України «Про державну податкову службу України», п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 6.1.3 п.6.1 розділу 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби».
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №362/16-1/14294471 від 12.07.2005, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки Держаного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 01.04.2005, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.07.2005 №0000281601/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1352900,00грн., у тому числі 901608,00грн. основного платежу та 450804,00грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000291601/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3052900,00грн., в тому числі 1377700,00грн. основного платежу та 1675200,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: неправомірно включено до податкового кредиту та валових витрат вартість придбаного товару, при виготовленні, продажі та експорті якого, контрагентами позивача були допущені певні порушення чинного законодавства.
Склад валових витрат виробництва та обігу регулюється статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якої дозволяється включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку (пункт 5.1 ст. 5 Закону).
З використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).
Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 вказаного Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до абз. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
За результатом розгляду справи, було встановлено, що у лютому 2003 року, придбаний позивачем товар (резонатори кварцеві РК-391) у ТОВ «Норд» було експортовано за межі митної території України згідно договору комісії укладеного з УР ТОВ «Всеволод плюс», а у травні 2003 року, отриманий позивачем товар від ТОВ «Компанія Промбізнеспроект» експортований згідно договору комісії з ПП. «Ексім-Д».
Факт експорту товару підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями та листом Дніпропетровської митниці, підписаним уповноваженою особою, а тому згідно приписів п.п.6.21 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається експортованим платником податку, що дає йому підстави застосовувати ставку «0»відсотків до бази оподаткування операцій з експорту.
Враховуючи вищезазначене, а також, що матеріалами справи підтверджується факт оплати позивачем вартості придбаного товару, відображення господарських операцій в податковому та бухгалтерському обліку, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.
При цьому, слід зазначити, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Держаного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 року скасувати, залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 17.12.2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _______________________Т.М.Шипуліна
Судді: _______________________Л.І. Бившева
_______________________А.М. Лосєв