"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/60820/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Донецького міського центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 року
у справі № 2а/0570/8688/2011
за позовом Донецького міського центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до ОСОБА_1
про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю
У травні 2011 року Донецький міський центр зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року позовні вимоги задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Донецький міський центр зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття оскаржив його в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 10.07.2009 року. У заяві про надання статусу безробітного відповідачем було зазначено про те, що він пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю на займається.
При проведенні розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що 13.11.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з приписами пунктів 5 та 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).
За період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачем було отримано допомогу по безробіттю у розмірі 2610,48 грн.
Частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.
Рішенням Господарського суду Донецької області № 21/272-в від 29.09.2003 року було скасовано державну реєстрацію відповідача як приватного підприємця у зв'язку з не наданням протягом року бухгалтерської звітності.
Порядок реєстрації фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності до 01.07.2004 року визначався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740, Законом України «Про підприємництво».
Відповідно до пункту 37 вказаного Положення скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фізична особа -підприємець позбавляється статуту підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
До Єдиного державного реєстру відомості про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 було винесено лише 24.03.2010 року.
Тобто на момент подання документів до центру зайнятості відповідачем були подані неправдиві відомості, у зв'язку з чим наявні підстави для повернення незаконно виплачених коштів.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає про те, що особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Донецького міського центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011 року в даній справі скасувати.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.