"19" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/55449/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 04.05.2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 року
у справі № 2а-3109/11/0516
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 04.05.2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано його здійснити перерахунок та виплату позивачу у зв'язку з втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії, встановленої законом для ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда ІІ групи: державної пенсії -не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії -75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.03.2011 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 року постанову Дружківського міського суду Донецької області від 04.05.2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу у зв'язку з втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії, встановленої законом для ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда ІІ групи: державної пенсії -не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії -75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03.03.2011 року та прийнято в цій частині нове рішення відмову в позові. Постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної компенсації у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 03.03.2011 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність залишено без змін.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є дружиною померлого із числа (ліквідаторів, потерпілих) 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою та отримує з 03.03.2011 року компенсацію у відповідності до приписів статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
ОСОБА_1 було призначено пенсію, як вдові померлого годувальника -учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та здійснено визначення відповідних виплат на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею статті 50 Закону України Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Як встановлено судом першої інстанції, чоловік позивача -ОСОБА_2 набув за життя право на призначення державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, проте така пенсія останньому призначена не була.
Разом з тим, статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно із частиною 1 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
З урахуванням вищенаведеного та принципу приорітетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що перерахунок пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника слід здійснювати з урахуванням розміру державної та додаткової пенсій, встановлених статтею 50 та частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до статті 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 року в даній справі скасувати.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 04.05.2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 -2391 КАС України.