ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
09 квітня 2012 року 09:17 № 2а-17518/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М. , за участю представників сторін:
від позивача: Погорілої Софії Олександрівни
від відповідача: Алексєнко Віти Миколаївни
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»
до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
проскасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301,
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі необґрунтованих та документально непідтверджених висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»необгрунтовано визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика». Так, відповідачем вказано на нікчемність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»та товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.
Під час судового розгляду справи в судових засіданнях оголошувалась перерва у зв'язку із необхідністю одержання нових доказів у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»(покупець) укладено договір поставки №20/10, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»зобов'язується поставити, а товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»прийняти і оплатити матеріали відповідно до специфікацій, які є частиною цього договору.
На виконання умов договору від 20.01.2010 №20/10 товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»виписано податкові накладні від 20.10.2010 №503, від 29.10.2010 № 526, від 12.11.2010 №527, від 08.02.2011 №234, від 16.03.2011 № 62 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 56430,00 грн., яку товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»включено до складу податкового кредиту згідно з деклараціями з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року і лютий -березень 2011 року.
У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»за період жовтень-листопад 2010 року і лютий -березень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 02.11.2011 №2342/2301/36529903, яким зафіксовано факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки від 02.11.2011 №2342/2301/36529903 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 472,00 грн., з них: 56 430,00 грн. -основний платіж, 11 042,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так само, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до увагу лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»та товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП», суд виходить з наступного.
На підтвердження реальності господарських операцій по договору поставки від 20.10.2010 №20/10 товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»суду надано копію договору від 20.10.2010 №20/10, копії специфікацій №1, №2, №3, рахунки-фактури від 20.10.2010 №2010, від 27.10.2010 №2710, від 01.11.2010 №1101, від 08.02.2011 №0802, від 16.03.2011 №1603, копії податкових накладних від 20.10.2010 №503, від 29.10.2010 №526, від 12.11.2010 №527, від 08.02.2011 №234, від 16.03.2011 №62, копії видаткових накладних та платіжних доручень.
У свою чергу, державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилається на висновки акту перевірки від 02.11.2011 №2342/2301/36529903, довідку державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 26.05.2011 №593/3-23-60-33493581, вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 №1-1198/11, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів, передбачених статтями 358 частина друга, 205 частина друга Кримінального кодексу України.
Згідно довідки державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 26.05.2011 №593/3-23-60-33493581 у товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП»відсутні основні засоби, виробничі активи, транспортні засоби і трудові ресурсі для провадження господарської діяльності.
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 у справі №1-1198/11, який набрав законної сили 18.10.2011, відносно ОСОБА_3, засудженого за вчинення злочинів, передбачених статтями 358 частина друга, 205 частина друга Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.
Так, у вироку суду зазначено, що ніяких реєстраційних та інших документів товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП», печатки товариства у ОСОБА_3 не було, ніяких документів господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП», він рахуючись директором вказаного товариства, не складав та не підписував, та нікому це робити від його імені не доручав, а отримав за ці дії винагороду яку обіцяли.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Одночасно з викладеним, згідно змісту пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Так само, відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696, в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Надані товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»копії податкових накладних від 20.10.2010 №503, від 29.10.2010 №526, від 12.11.2010 №527, від 08.02.2011 №234, від 16.03.2011 №62 містять прізвище ОСОБА_3
Враховуючи обставини, що встановлені вироком суду, який набрав законної сили, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не можна визнати належними на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідні податкові накладні не містять обов'язкового реквізиту податкової накладної - підпису особи, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг.
Слід зазначити, що позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення договору поставки офісної меблі, хімреагентів, установки діаерації води та інш. із суб'єктом господарської діяльності, основним видом діяльності якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2012 є монтаж та встановлення збірних конструкцій і будівництво.
Враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «РМА-ГРУП», зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарської операції з вказаним контрагентам з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, відсутності трудових ресурсів, складських приміщень та інших матеріальних об'єктів необхідних для здійснення господарської операції на виконання взятих на себе господарських зобов'язань тощо, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02.11.2011 №2342/2301/36529903 та обґрунтованість визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість.
Разом з тим, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №8111/2301 допущено арифметичні помилки при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій.
Так, із врахуванням статті 58 Конституції України, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 №2198/11/13-11, штрафні (фінансові) санкції по податковим зобов'язанням за жовтень, листопад 2010 року мали б бути розраховані відповідачем із розрахунку десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку.
Проте державна податкова інспекція при визначенні штрафних (фінансових) санкцій виходила із розміру 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, а тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2011 №811/2301 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 625,00 грн.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи позивач наполягав на розподілі судових витрат.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2011 №811/2301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 625 грн. (шість тисяч шістсот двадцять п'ять гривень). В іншій частині позовних вимог відмовити. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»судові витрати у сумі 337, 36 грн. (триста тридцять сім гривень 36 копійок) шляхом їх стягнення з видатків Державного бюджету України на утримання державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 17 квітня 2012 року