ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 квітня 2012 року № 2а-2235/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Мальчик І.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання незаконними та скасування постанов ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання незаконними та скасування постанов, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані постанови про застосування фінансових санкцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач не повідомлявся про розгляд справи про порушення та постанови на адресу позивача не направлялись, що є порушенням Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. №1567 (далі-Порядок).
В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними, протиправними та скасувати постанови про застосування фінансових санкцій територіального управління Головавтотрансінспекції в м. Києві, а саме: №034363, яка була винесена 21.08.2007 року; №034665, яка була винесена 04.10.2007 року; №034666, яка була винесена 04.10.2007 року; №034667, яка була винесена 04.10.2007 року; №034683, яка була винесена 04.10.2007 року; №034762, яка була винесена 16.10.2007 року; №034879, яка була винесена 06.11.2007 року; №035222, яка була винесена 18.12.2007 року; №035223, яка була винесена 18.12.2007 року; №035224, яка була винесена 18.12.2007 року; №035281, яка була винесена 20.12.2007 року; №090548, яка була винесена 29.09.2009 року; №090788, яка була винесена 20.10.2009 року; №090224, яка була винесена 25.12.2009 року; №090225, яка була винесена 25.12.2009 року; №105489, яка була винесена 30.03.2010 року; №105490, яка була винесена 30.03.2010 року; №102578, яка була винесена 13.04.2010 року; №102579, яка була винесена 13.04.2010 року; №090224, яка була винесена 20.04.2010 року; №102670, яка була винесена 27.04.2010 року; №102671, яка була винесена 27.04.2010 року; №102781, яка була винесена 25.05.2010 року; №102810, яка була винесена 25.05.2010 року; №102814, яка була винесена 01.06.2010 року; №102846, яка була винесена 08.06.2010 року; №107830, яка була винесена 13.07.2010 року; №0110585, яка була винесена 03.08.2010 року; №0110879, яка була винесена 07.09.2010 року; №0110948, яка була винесена 17.08.2010 року; №121456, яка була винесена 09.08.2011 року; №141155, яка була винесена 11.10.2011 року; №141156, яка була винесена 11.10.2011 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Територіальним управління Головавтотрансінспекції в м. Києві проведено перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортних засобів, які належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, про що складено відповідні Акти.
Так, проведеними перевірками виявлено ряд порушень в більшості ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
На підставі Актів перевірки, відповідачем винесено стосовно позивача оскаржувані постанови №034363 від 21.08.2007 року; №034665 від 04.10.2007 року; №034666 від 04.10.2007 року; №034667 від 04.10.2007 року; №034683 від 04.10.2007 року; №034762від 16.10.2007 року; №034879від 06.11.2007 року; №035222 від 18.12.2007 року; №035223 від 18.12.2007 року; №035224від 18.12.2007 року; №035281 від 20.12.2007 року; №090548, яка була винесена 29.09.2009 року; №090788 від 20.10.2009 року; №090224 від 25.12.2009 року; №090225 від 25.12.2009 року; №105489 від 30.03.2010 року; №105490 від 30.03.2010 року; №102578 від 13.04.2010 року; №102579 від 13.04.2010 року; №090224 від 20.04.2010 року; №102670 від 27.04.2010 року; №102671від 27.04.2010 року; №102781від 25.05.2010 року; №102810від 25.05.2010 року; №102814від 01.06.2010 року; №102846від 08.06.2010 року; №107830від 13.07.2010 року; №0110585від 03.08.2010 року; №0110879від 07.09.2010 року; №0110948від 17.08.2010 року; №121456від 09.08.2011 року; №141155від 11.10.2011 року; №141156від 11.10.2011 року, якими застосовано до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції на підставі ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Статтею 5 вказаного Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно зі статтею 6 Закону центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.
У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонує урядовий орган державногоуправління з питань контролю на автомобільному транспорті.
На виконання Указу Президента України від 20.05.2004 р. № 570 «Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом» Кабінетом Міністрів України створено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекцію) -урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, що підпорядковується Міністерству транспорту та зв'язку України.
Відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.12.2005 №888 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2005 за №1573/11853, основними завданнями територіальних управлінь Головавтотрансінспекції визначено здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567.
Відповідно до пункту 4 Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.
Зокрема, згідно з пунктами 13, 14 Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів здійснюється на підставі щотижневого графіка і проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Обставини, які підлягають з'ясуванню під час здійснення рейдового заходу визначені в пункті 15 Порядку.
Процедура оформлення результатів такої перевірки визначена пунктами 21-24 Порядку.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Про невиконання водіями позивача вказаних норм контролюючим ограном було зазначено в Актах перевірки.
Норми пункту 40 Порядку надають право уповноваженій особі суб'єкта господарювання, водію ознайомитися з актом, надати свої пояснення чи зауваження до змісту акту.
З Актів перевірки вбачається, що водії позивача з актами ознайомлені, проте від підпису та письмових пояснень відмовилися.
Відповідно до пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Як було встановлено судом та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, про дату, час і місце розгляду справ про порушення позивач повідомлявся належним чином, про що свідчать реєстри на відправлену кореспонденцію; листи про запрошення до територіального органу для розгляду актів перевірок щодо допущених порушень; супровідні листи щодо надсилання оскаржуваних постанов про застосування фінансових санкцій для добровільного виконання.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідають вимогам вищенаведених норм.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відсутності підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Аблов Є.В.