ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
25 квітня 2012 року № 2а-1745/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВК "Будівельник"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082304 від 25.01.2012
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»звернувся до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000082304.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог законодавства за зазначає, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.
Відповідач -Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2551533,0 грн.
28.03.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПВК «Будівельник»з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків -ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Матадор»за період травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 10.01.2012 №13/23-4/31466963 (т. 1 а.с. 19-37).
Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2551533,0 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000082304 (т. 2 а.с. 4), яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 599 534,0 грн. (за основним платежем 2551533,0 грн. за штрафними фінансовими санкціями 48001,0 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2551533,0 грн.. оскільки позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені на користь ТОВ «Матадор»та ТОВ «Снайпер Медіа», угоди з якими на думку Відповідача, є нікчемними.
З акту перевірки вбачається, що від ДПІ у місті Черкаси до відповідача для використання в роботі надійшли:
- Акт від 18.08.2011 №2114/23-2/37478813 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Марадор»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.05.2011;
- Акт від 22.11.2011 №399/23-2/37478813 про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Марадор» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 31.07.2011.
Згідно з висновками вказаних перевірок: ТОВ «Марадор»за його юридичною (фактичною) адресою не знаходиться. Проведеною звіркою не виявлено, а товариством не надано будь-якого іншого документального підтвердження інших місць здійснення господарських операцій.
Крім того відповідачем встановлено, що у ТОВ «Марадор»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «Марадор»не відображені (відсутні) витрати пов'язані з навантаженням, транспортуванням та розвантаженням товару (продукції).
Як вбачається з акту перевірки, співробітниками ГВПМ ДПІ у місті Черкаси отримано пояснення від засновника ТОВ «Марадор»ОСОБА_1, який пояснив, що ТОВ «Марадор» здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами та іншими товарами. Також ОСОБА_2 пояснив, що поставка товарів здійснюється автотранспортом контрагентами постачальниками та покупцями, товар передавався представникам покупця за дорученням.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Марадор», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Марадор»укладено угоди поставки товару (пісок, щебень).
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні договори укладені між позивачем та ТОВ «Марадор», такі договори не було надано до перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Марадор»надано позивачу:
- видаткові накладні від 02.06.2011 №221, від 7.06.2011 №711, від 13.06.2011 №134, від 15.06.2011 №1510, від 16.06.2011 № 1611, від 21.06.2011 №219, від 30.06.2011 №3027, від 05.05.2011 №516, від 25.05.2011 №2514, від 16.05.2011 №1618, від 20.05.2011 №2018, від 06.05.2011 №611, від 11.05.2011 №1115, від 04.05.2011 №445, від 06.06.2011 №617(т. 1 а.с. 41-65);
- податкові накладні від 21.06.2011 №219, від 16.06.2011 №1611, від 15.06.2011 №1510, від 13.06.2011 №134, від 07.06.2011 №711, від 02.06.2011 №221, від 06.05.2011 №611, від 05.05.2011 №516, від 30.05.2011 №3027, від 25.05.2011 №2514, від 20.05.2011 №2018, від 16.05.2011 №1618, від 11.05.2011 №1115, від 04.05.2011 №445, від 06.06.2011 №617, (т. 1 а.с. 66-95);
- копії банківських виписок (т. 1 а.с. 96-102).
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Суд звертає увагу, що позивачем суду не надано доказів наявності у позивача автотранспорту необхідного для переведення товару (піску та щебеню) у зазначеній в накладних кількості, також відсутні докази наявності у позивача витрат пов'язаних з навантаженням, транспортуванням та розвантаженням товару.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичної передачі Товару, а саме: довіреності на отримання Товару, акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні.
Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа»укладено договір оренди будівельної техніки від 23.04.2011 (т. 1 а.с.38-40).
Пунктом 1.2 зазначеного договору встановлено, що передача будівельної техніки від орендодавця орендатору та його повернення орендодавцю оформляється актом прийому-передачі будівельної техніки, який є невід'ємним додатком цього договору.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем до перевірки було надано:
- акти прийому-передачі робіт (послуг) від 31.05.2011 №310521 (т.1 а.с. 277), від 30.06.2011 №300621 (т. 1 а.с. 279), від 31.08.2011 №310817 (т.1 а.с. 281), від 30.09.2011 №300928 (т.1 а.с. 283).
- Податкові накладні від 31.05.2011 №3138 (т. 1 а.с. 278), від 30.06.2011 №3043 (т.1 а.с. 280), від 31.08.2011 №31103 (т. 1 а.с. 282), від 30.09.2011 №3073 (т.1 а.с. 284).
- Реєстр отриманих податкових накладних за травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний витяг з ЄДРПОУ ТОВ «Снайпер Медіа»(т. 1 а.с. 15-16) відповідно до якого зазначене Товариство здійснює такі види діяльності: інша поліграфічна діяльність, діяльність у сфері фотографії, діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, діяльність інформаційних агентств, надання інших послуг у поліграфічній діяльності, рекламна діяльність.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Так, суд звертає увагу, що податкова накладна виписана ТОВ «Снайпер медіа»від 31.08.2011 №31103 (т. 2 а.с. 282) не містить підпису особи, яка склала накладну та не завірена печаткою товариства, тобто оформлена з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704
Інші вищевказані накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.
Отже, наявні у справі податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, крім накладної виданої ТОВ «Снайпер медіа»від 31.08.2011 №31103 (т. 2 а.с. 282), є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Проте, як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.
При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведених договорах.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Як визначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", у разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу реального виконання договору оренди будівельної техніки, а саме: відсутні Дорожні листи будівельної машини т. (т. м. ф. № ЕСМ-2), «Картка обліку роботи будівельної машини (механізму)»(т. м. ф. № ЕСМ-5 застосовується для обліку відпрацьованого часу будівельною машиною (механізмом) та для обліку викона-ного обсягу робіт), «Журнал обліку роботи будівельної машини (механізму)»(т. м. ф. № ЕСМ-6 призначений для щоденного обліку і контролю роботи великих і малих будівельних машин і механізмів), «Довідка про виконані роботи ( послуги)»(т. м. ф. № ЕСМ-7 призначена для підтвердження обсягів виконаних робіт ( послуг) будівельними машинами і механізмами) та будь-які інші первинні документи про їх використання.
Так, на підтвердження використання зазначеного товару у власній господарській діяльності позивачем надано до суду: акти списання (т. 2 а.с. 30-46), картку рахунку :631по контрагенту ТОВ «Марадор»(т. 2 а.с. 47-89), видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт (т. 1 а.с. 103-276).
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до наданих накладених позивач купував щебінь та пісок, докази обліку зазначених товарів на складі, який належить позивачу, в матеріалах справи відсутні, в актах списання матеріалів на виробництво зазначено лише списання піску в кількості 163 тони, докази використання щебеню в діяльності позивача в матеріалах справи відсутні.
Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що під час перевірки встановлено неможливість здійснення контрагентами позивача зазначених операцій з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання товарів та надання послуг, оскільки, позивачем не надано належних доказів, використання, перевезення, транспортування, зберігання та використання зазначеного товару, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази використання орендованих транспортних засобів (шляхові листи, акти списання пального) суд дійшов висновку, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до спірних договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано суду копію висновку спеціалісту сектору технічно-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України від 09.09.2011 №1517 (т. 2 а.с 12-15) відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3 в представлених на дослідження документах: податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Снайпер Медіа»за 05 місяць 2011 року із додатками №5, №6 та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних виконані не ОСОБА_3. а іншою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Оскільки на дослідження було надано лише документи, що стосуються власної господарської діяльності ТОВ «Снайпер Медіа», суд дійшов висновку, що зазначений висновок дослідження не є належним доказом у справі.
Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання спірних договорів, тобто у Позивача не відбулось зміни в структурі ресурсів.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.
Згідно з п. 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного право відношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, правочини не відповідають моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного занижено суму податку.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно, дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочинів, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу і є нікчемними, оскільки їх недійсність встановлена законом та визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, зазначені спірні договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди по зазначеним операціям.
Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення Позивачем вимог пп. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI в результаті чого Позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 599 534,0 грн.. є обґрунтованим, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення рішення від 25.01.2012 №0000082304 відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 №0000082304.
Зважаючи на викладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкового повідомлення -рішення.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда