ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 лютого 2012 року 16:41 № 2а-18702/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Білецькій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх
справ України в м.Києві
про визнання неправомірної бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
Представники сторін :
Позивач ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1
від позивача ОСОБА_2 за дов. від 20.07.2009 р.
від відповідача ОСОБА_3 за дов. № 54/88 від 04.01.2012 р.
27.02.2012 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1, позивач) звернулася до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві (далі -Печерська районне управління ГУ МВС України в м.Києві, відповідач) про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивачки від 04.08.2011 р. та зобов'язати надати обґрунтовану відповідь на звернення позички від 04.08.2011 р.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 31.10.2011 р. відрито скорочене провадження у справі, 09.11.2011 р. справу було призначено справу до розгляду за загальними правилами, з викликом осіб, які беруть участь у справі.
24.11.2011 р. суддею Печерського районного суду м.Києва винесено ухвалу про передачу справи № 2-а-2235/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання надати відповідь Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно протоколу автоматичного розподілу від 13.12.2011 р. справу передано на розгляд судді Винокурову К.С.
Ухвалою від 21.12.2011 р. суддя Винокуров К.С. прийняв справу до свого провадження та призначив попереднє судове засідання на 06.02.2012 р.
Ухвалою суду від 06.02.2012 р. було оголошено про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2011 р. суддя Винокуров К.С. прийняв справу № 2а-18702/11/2670 до свого провадження та призначив попереднє судове засідання на 06.02.2012 р.
Ухвалою суду від 06.02.2012 р. було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що Відповідачем порушено норми Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», що унеможливлює реалізацію права на отримання інформації позивачем.
Представник відповідача проти позову заперечував, спираючись на те, що позивачу було надано відповідь в строки та порядку передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
04.08.2011 р. ОСОБА_1 подала до Печерського районного управління ГУ МВС України в м.Києві звернення щодо анулювання помилкового зробленого запису про зняття сім'ї позивачки з реєстрації та відновлення реєстрації сім'ї позивачки за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, як зазначає позивачка ніякої відповіді на своє звернення не отримала.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Закону України «Про звернення громадян».
Статтею 40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
ОСОБА_1 направила звернення до Печерського районного управління ГУ МВС України в м.Києві 04.08.2011 р. з власної ініціативи, посилаючись на норми Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996р. №393/96-ВР (далі -Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з частиною першою ст. 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до частини третьої ст. 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною першою та другою ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
21.07.2011 р. ОСОБА_1 направила звернення на адресу начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві Школьного О.М. щодо анулювання помилкового зробленого запису про зняття сім'ї позивачки з реєстрації та відновлення реєстрації сім'ї позивачки за адресою: АДРЕСА_1.
04.08.2012 р. позивачка повторно направила звернення до відповідача в якому просила врахувати додатково отриману інформацію та анулювати помилково зроблений запис про зняття родини позивачки з реєстрації та відновити реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
Представник відповідача зазначила, що Листом від 18.08.2011 р. за № 54/3-3012 відповідач повідомив ОСОБА_1, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачка знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2009 р.
Також відповідач повідомив, що позивачка не вперше звернулася до районного управління з приводи зняття її родини з реєстрації. Кожен раз заяви позивачки розглядалися та надавалися відповіді, які вона отримувала особисто, хоча згідно ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо вперше вирішено по суті.
Позивач зазначила, що рішення Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2009 р. не може бути підставою для зняття сім'ї позивачки з реєстраційного обліку, оскільки ним не вирішувалось питання зняття сім'ї ОСОБА_1 з реєстрації.
Відповідно до копії Рішення Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2009 р., яке долучене до матеріалів справи, припинено право власності ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1, з відшкодуванням вартості даної квартири, шляхом перерахування коштів -1 659 604 грн., що рахунок позивачів.
Отже, відповідно до даного рішення, яке набрало законної сили, право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 припинено.
Таким чином, відповідач чітко зазначив у своїй відповіді підстави зняття з реєстрації, на підставі процесуального документу, а саме - Рішення Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2009 р.
Твердження позивачки, що рішення Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2009 р. не може бути підставою для зняття сім'ї позивачки з реєстраційного обліку, не спростовує той факт, що відповідач надав відповідь на її звернення по суті, вказавши на причини зняття з реєстрації. При цьому суд зазначає, що якщо Позивачка вважає, що зняття її з реєстрації за таких підстав є протиправною, це є підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження правомірності зняття позивачки з зазначеної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Враховуючи те, що Позивачем не надано доказів порушення Відповідачем його прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69-71, 94, 159-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -19.03.2012.