ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
07 березня 2012 року №2а-97/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів:Каракашьяна С.К.,
Кармазіна О.А.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження за заявою Національного банку України про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №18/560-а(22-а-3615/08)
за позовною заявоюзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства культури і туризму України, Національного художнього музею України
доНаціонального банку України
проспонукання до вчинення дій,
12 листопада 2008 року Національний банк України (далі -заявник, відповідач) звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення (далі -заява від 12 листопада 2008 року) у справі №18/560-а(22-а-3615/08) за позовною заявою заступника прокурора міста Києва (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України (далі -Мінкультури, позивач-1) та Національного художнього музею України у м. Києві (далі -Художній музей, позивач-2) про спонукання до вчинення дій, в якій, з урахуванням заяви від 12 лютого 2009 року, просив:
- скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року у справі №22-а-3615/08,
- прийняти нову постанову про скасування постанови Господарського суду від 19 червня 2007 року у справі №18/560-а,
- відмовити у задоволенні вказаного позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Художнього музею.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року у справі №22-н-37/08р., провадження якої порушено на підставі вказаної заяви відповідача від 12 листопада 2008 року, вимоги Національного банку України задоволено та скасовано зазначені вище постанову Господарського суду міста Києва від 19 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року, а також -проголошено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України, Художнього музею до Національного банку України про спонукання до вчинення дій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2011 року за №К-16864/09 скасовано зазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2009 року, а дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, у заяві від 12 листопада 2008 року Національний банк України та у судовому засіданні представник останнього обґрунтовують вимоги стосовно необхідності скасування судових рішень у справі №18/560-а(22-а-3615/08) тим, що судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення даного спору застосовувались положення закону, які в подальшому визнані неконституційними, що, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, є нововиявленою обставиною.
Отже, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008 у справі №1-34/2008 про визнання неконституційними положень статей 1, 2, 5, 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність»та Постанову Верховної Ради України «Про визнання колекції образотворчого мистецтва національним надбанням України», відповідач просить заяву задовольнити.
Ухвалою суду від 09 лютого 2012 року (протокольною) допущено заміну первинного позивача -Міністерства культури і туризму України -на -Міністерство культури України.
Враховуючи вимоги статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо порядку подання заяви за нововиявленими обставинами до відповідного суду), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 грудня 2011 року за №К-16864/09 та викладені Національним банком України у заяві від 12 листопада 2008 року (з урахуванням заяви від 12 лютого 2009 року) вимоги, судом роз'яснено відповідачу право на приведення у відповідність вказаній нормі процесуального законодавства даної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Водночас, Національним банком України не внесено будь-яких уточнень до поданої 12 листопада 2008 року заяви.
Представники Мінкультури, Художнього музею та прокурора просять відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви Національного банку України про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Звертали увагу суду, на невідповідність заяви від 12 листопада 2008 року вимогам процесуального законодавства, а також на безпідставність викладених в ній вимог відповідача. Зауважували на тому, що правовідносини між АТ «Градобанк»та Національним банком України за кредитним договором вичерпані, оскільки державою заборгованість банка-позичальника перед банком-кредитором (відповідач) погашена. Просили суд врахувати, що вказане Рішення Конституційного Суду України не виключає виконання Національним банком України обов'язку щодо передачі Художньому музею колекції АТ «Градобанк»за умова договору №279. Також представниками позивачів висловлено занепокоєння стосовно наявності на даний час в Національному банку України оригінальних творів колекції, оскільки відповідних умов для зберігання останніх приміщення відповідача не передбачає.
Ухвалою суду від 29 лютого 2012 року розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження до 07 березня 2012 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, судом встановлено наступне.
Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Мінкультури, Художнього музею з позовом про зобов'язання Національного банку України передати у встановленому законодавством порядку колекцію образотворчого мистецтва акціонерного товариства «Градобанк»Національному художньому музею України у кількості 785 предметів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Так, під час розгляду вказаного позову та вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини.
04 червня 1996 року між відповідачем та акціонерним товариством «Градобанк»(далі -АТ «Градобанк») укладено договір №24 на купівлю кредитів на закритому аукціоні Національного банку України (далі -кредитний договір, договір №24).
05 листопада 1996 року з метою забезпечення виконання договору №24 між Національним банком України та АТ «Градобанк»укладено договір застави, на підставі якого останнім передано відповідачу під заставу на зберігання колекцію образотворчого мистецтва (картини; далі - колекція) в кількості 785 предметів (далі -договір застави), оціночна вартість яких, згідно з актом оцінки експертної комісії від 21 грудня 1996 року, склала 5176650доларів США.
АК «Градобанк»зобов'язання за кредитним договором не виконало, що спричинило виникнення перед Національним банком України заборгованості у розмірі 9497071грн. 97коп., з яких: 5000000грн. 00коп. -основний борг, 4497071грн. 97коп. -нараховані проценти за користування кредитом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 липня 2000 року АТ «Градобанк»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 28 травня -01 червня 1998 року у справі №3/60 звернуто стягнення на колекцію як заставлене майно, на підставі якого видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення.
Постановою Верховної Ради України «Про заборону продажу колекцій образотворчого мистецтва АТ «Градобанк»з метою недопущення аукціонного продажу колекції та вирішення питання про залучення колекції до Музейного фонду України»від 08 грудня 1998 року №301-ХІV заборонено Національному банку України проведення аукціонного продажу колекції.
Постановою Верховної Ради України «Про визнання колекції образотворчого мистецтва національним надбанням України»від 24 травня 2001 року №2434-ІІІ (далі -Постанова Верховної Ради України №2434) визнано колекцію АТ «Градобанк»національним надбанням, яке не підлягає продажу, у тому числі -шляхом приватизації, та віднесено її до державної частини Музейного фонду України.
Законом України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність»від 24 червня 2004 року №1881-ІV (далі -Закон України №1881) визначено, зокрема, наступне:
- статтею 1 Закону колекцію образотворчого мистецтва АТ «Градобанк»визнано об'єктом національного культурного надбання і передано у державну власність;
- статтею 2 -колекцію віднесено до державної частини Музейного фонду України та передбачено її передати в установленому законодавством порядку на постійне зберігання до Художнього музею;
- статтею 4 -доручено Національному банку України разом з Кабінетом Міністрів України до 31 грудня 2004 року забезпечити складання переліку творів колекції образотворчого мистецтва АТ «Градобанк», проведення мистецтвознавчої експертизи та визначення їх оціночної вартості;
- статтею 5 -до 31 грудня 2004 року Кабінету Міністрів України доручено розробити механізм відшкодування Національному банку України заборгованості АТ «Градобанк», що забезпечена заставою, предметом якої є зазначена колекція, та провести до 01 червня 2005 року відповідні розрахунки з Національним банком України, передбачивши кошти у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік;
- статтею 6 -до 31 грудня 2005 року зобов'язано Національний банк України забезпечити передачу колекції на постійне зберігання у повному обсязі до Художнього музею.
Також встановлено, що Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та Мінкультури виконано вимоги статті 4 Закону України №1881, а саме: забезпечено складання переліку творів колекції АТ «Градобанк», проведення мистецтвознавчої експертизи та визначення оціночної вартості останньої.
Виконано й статтю 5 Закону України №1881 шляхом передбачення у статті 5 Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік»в бюджеті на 2005 рік коштів в сумі 9497100грн. 97коп. для відшкодування Національному банку України заборгованості АТ «Градобанк», що забезпечена заставою, предметом якої є вказана колекція, а також -шляхом розроблення механізму відшкодування зазначеного боргу через бюджетну програму 1801150 «Поповнення експозицій та репертуарів театрів і концертних організацій».
Також на підставі статей 2 та 6 Закону України №1881 та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік Міністерству культури і туризму України на поповнення експозицій та репертуарів театрів і концертних організацій» від 29 грудня 2005 року №1297 та вказана бюджетна програма реалізована через укладення 22 грудня 2005 року між Мінкультури, АТ «Градобанк»та Художнім музеєм трьохстороннього договору №279 (далі -договір №279) про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції, за яким Художній музей взяв на себе зобов'язання перерахувати до Національного банку України кошти у сумі 9497100грн. 97коп., а АТ «Градобанк»зобов'язалось передати Художньому музею на постійне зберігання твори колекції протягом п'яти робочих днів з моменту отримання відповідачем вище зазначених коштів. Крім того, договором №279 передбачено порядок набуття державою права власності на твори, що входять до складу колекції.
Художній музей зобов'язання щодо перерахування Національному банку України коштів по договору №279 виконав у повному обсязі (підтверджено листом відповідача від 11 січня 2006 року).
Отже, державою здійснено погашення заборгованості АТ «Градобанк»перед Національним банком України по кредитному договору у розмірі 9497071грн. 97коп., а тому предмет застави -колекція -є вільним від зобов'язань.
Таким чином, як вбачається з вказаних судових рішень, суди, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також - погашення державою заборгованості АТ «Градобанк»перед Національним банком України, дійшли висновків про те, що:
- у відповідача виникло зобов'язання передати колекцію Художньому музею, яке відповідач безпідставно та незаконно відмовився виконати, про що свідчить Постанова Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року №488;
- договір №279 є чинним і його положення повністю відповідають вимогам законодавства;
- ні Законом України №1881, ні договором №279 передача колекції на зберігання Художньому музею не ставиться в залежність від факту здійснення державою оплати вартості колекції в сумі 5176650доларів США;
- встановлений статтею 6 Закону України №1881 обов'язок Національного банку України передати колекцію на постійне зберігання до Художнього музею у строк до 31 грудня 2005 року є безумовним, тобто таким, що не залежить від будь-яких умов (у тому числі - від моменту переходу права власності на колекцію до держави чи здійснення розрахунків);
- оскільки Законом України №1881 колекція визнана об'єктом національного надбання, тому остання не може бути включена до ліквідаційної маси;
- з дати погашення заборгованості АТ «Градобанк»у розмірі 9497100грн. 97коп. та звільнення у зв'язку з цим колекції з-під застави, у Національного банку України відсутні будь-які законні підстави для зберігання колекції в приміщенні банку;
- з дня набрання чинності Законом України №1881 правовідносини, що складаються з приводу передачі колекції у державну власність, її зберігання та вчинення будь-яких інших дій, пов'язаних з виконанням вимог зазначеного закону, набули характеру правовідносин у сфері управління, на які ухвала Господарського суду від 26 червня 2004 року (у справі про визнання банкрутом), постановлена на підставі положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», свою дію не поширює;
- Національним банком України прийнято здійснене державою погашення заборгованості АТ «Градобанк»поза межами процедури банкрутства та не у відповідності з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а на підставі Закону №1881.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 1, 2, 4, 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність», Постанови Верховної Ради України «Про визнання колекції образотворчого мистецтва національним надбанням України»(далі -Рішення від 16 жовтня 2008 року):
- визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 1 в частині передачі колекції образотворчого мистецтва акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність та статей 2, 5, 6 Закону N1881;
- визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) Постанову Верховної Ради України N2434;
- припинено конституційне провадження у справі в частині перевірки щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 4 Закону України №1881 на підставі пункту 3 статті 45 Закону України «Про Конституційний Суд України»(непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні).
Положення Закону України №1881 та Постанови Верховної Ради України N2434, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Національного банку України щодо необхідності скасування відповідних судових рішень у зв'язку з проголошенням Конституційним Судом України Рішення від 16 жовтня 2008 року, оцінивши докази, які мають юридичне значення для перегляду справи за заявою відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Приписи частини 2 статті 19 Конституції України визначають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку під час вирішення справи внаслідок незнання про існування цієї обставини.
Згідно зі статтею 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови, а, - яким приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали. Водночас, частина 2 статті 205 Кодексу визначає, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали (частина 3 статті 205 Кодексу).
Разом з тим, Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 28 вересня 2008 року у справі №22-а-3615/08(18/560-а), проголошеної за наслідками перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 19 червня 2007 року за відповідною апеляційною скаргою, визначено, відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Так, постанова Господарського суду від 19 червня 2007 року набрала законної сили з часу проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Крім того, відповідно до статті 184 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.
Отже, як суд першої інстанції, Окружний адміністративний суд міста Києва не уповноважений надавати правову оцінку рішенням судів вищих інстанцій, тим більше скасовувати рішення останніх навіть за заявою про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Враховуючи наведене та те, що Рішення Конституційного Суду України у справі №24-рп/2008 проголошене 16 жовтня 2008 року, є очевидним, що в даному випадку заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами має подаватись саме до суду першої інстанції, а не -до Київського апеляційного адміністративного суду.
В супереч вимогам статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України до викладених Національним банком України у заяві від 12 листопада 2008 року (з урахуванням заяви від 12 лютого 2009 року) вимог уточнення не вносились, заява не приведена у відповідність приписам процесуального законодавства.
Таким чином, заява відповідача від 12 листопада 2008 року (з урахуванням заяви від 12 лютого 2008 року) в частині вимог про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року у справі №22-а-3615/08(18/560-а) підлягає залишенню без задоволення як така, що не підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва.
Також суд зауважує на тому, що пунктом 5 частини 2 статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, мають зазначатись обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Зі змісту заяви відповідача від 12 листопада 2008 року не вбачається, яким чином прийняття Конституційним Судом України Рішення від 16 жовтня 2008 року у справі №24-рп/2008 впливає на законність постанови Господарського суду міста Києва від 19 червня 2007 року, а тим більше - ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року у справі №22-а-3615/08(18/560-а).
Суд, досліджуючи постанову Господарського суду міста Києва від 19 червня 2007 року на предмет можливого допущення помилки під час вирішення спору, зазначає таке.
Дійсно, вказане судове рішення у справі №18/560-а містить посилання на Закон України №1881 та Постанову №2434, проте, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив також з наступного:
- за договором №279, який є чинним та його положення відповідають вимогам законодавства, у випадку перерахування Національному банку України коштів на загальну суму 9497100грн. 97коп. як банку-кредитору, останній зобов'язаний передати Художньому музею на постійне зберігання колекцію образотворчого мистецтва протягом п'яти робочих днів;
- державою здійснено погашення заборгованості АТ «Градобанк»перед Національним банком України і колекція є вільною від зобов'язань;
- Національним банком України прийнято здійснене державою погашення заборгованості АТ «Градобанк»поза межами процедури банкрутства та не у відповідності з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
- з дати погашення заборгованості АТ «Градобанк»та звільнення у зв'язку з цим колекції з-під застави, у Національного банку України відсутні будь-які законні підстави для зберігання колекції.
Крім того, відповідно до підпунктів 1.1 та 1.2 договору №279, предметом останнього є не лише відшкодування відповідачу заборгованості АТ «Градобанк», а - поетапна передача на постійне зберігання до Художнього музею колекції образотворчого мистецтва АТ «Градобанк», яка визнана об'єктом національного культурного надбання і має постійно зберігатись у Музейному фонді України. Є необхідним також звернути увагу й на те, що підпунктом 2.3.1 договору №279 підтверджена згода власника колекції - АТ «Градобанк»- передати Художньому музею на постійне зберігання твори колекції у кількості 785 предметів після отримання Національним банком України коштів в розмірі 9497100грн. 97коп.
Не залишаються поза увагою суду й підстави визнання Конституційним Судом України неконституційними певних положень Закону України №1881 та Постанову Верховної Ради України №2434.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 жовтня 2008 року, обґрунтовуючи неконституційність положень вказаного Закону України, зокрема зазначив, що законодавцем для досягнення мети -збереження колекції як «унікальних скарбів національної культурної спадщини України»- одночасно застосовано два різних правових засоби: визначено правовий режим колекції як об'єкта національного культурного надбання і передано колекцію з приватної у державну власність. При цьому забезпечення визначеного у Законі суспільно важливого інтересу -мети Закону -могло бути досягнуто шляхом застосування лише першого з них -визнання колекції об'єктом національного культурного надбання. Тому передбачена Законом передача колекції у державну власність не може бути визнана винятковим правовим засобом у розумінні вимог частини 5 статті 41 Конституції України щодо примусового відчуження об'єкта приватної власності.
Стосовно Постанови Верховної Ради України №2434 зазначено, що останньою врегульовано ті ж самі, що й у Законі, правовідносини правового режиму власності щодо колекції, які відповідно до пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, що визначає неконституційність Постанови.
Зазначені Закон України та Постанова Верховної Ради України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Враховуючи наведені Конституційним Судом України обґрунтування у вказаному Рішенні від 16 жовтня 2008 року, Господарським судом міста Києва - у постанові від 19 червня 2007 року у даній справі, а також -відсутність доводів на вимоги відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, - Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що неконституційність певних положень Закону України №1881 та Постанови Верховної Ради України №2434 не можна вважати в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України нововиявленою обставиною, оскільки останнє не виключає обов'язку Національного банку України виконати умови договору №279 та не спростовує обставини щодо здійснення державою погашення заборгованості з метою передачі на зберігання до Художнього музею колекції АТ «Градобанк».
Крім того, суд критично оцінює твердження представника Національного банку України про те, що відповідач на підставі домовленостей з АТ «Градобанк» намагається повернути на рахунок Державного бюджету України одержані за договором №279 кошти. Так, обставини, на яких акцентує увагу Національний банк України, та правовідносини, що складаються з їх виникненням, знаходяться поза межами даного спору і не можуть вважатися обґрунтуванням заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Доказів, які б підтверджували правомірність позиції Національного банку України і визначали обґрунтованість та законність його вимог, останній суду не надав.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов висновку, що заява відповідача в частині вимог про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва у справі №18/560-а задоволенню не підлягає як безпідставна.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 245-249, 252-253 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Залишити без задоволення заяву Національного банку України в частині вимог про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2008 року у справі №22-а-3615/08(18/560-а) за позовною заявою заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Національного художнього музею України у м. Києві про спонукання до вчинення дій, - як таку, що не підлягає розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва.
Залишити без задоволення заяву Національного банку України в частині вимог про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду міста Києва у справі №18/560-а за позовною заявою заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України та Національного художнього музею України у м. Києві про спонукання до вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя(підпис)О.В. Пісоцька
Судді: (підпис)С.К. Каракашьян
(підпис)А.А. Кармазін
З оригіналом згідно.