ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 квітня 2012 року 11:41 № 2а-2558/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представників позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.10.2009 р.), ОСОБА_3 (довіреність від 20.03.2012 р.)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 06.02.2012 № 355/Б/17-112 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 24.01.2012 р. подав до ДПІ у Оболонському районі м. Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з визначенням, зокрема, такого виду діяльності за КВЕД: 52.48.2. -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.
Проте, позивач зазначає, що отримав рішення ДПІ про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивоване тим, що відповідно до п. 4 п/п. 291.5.1. ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення.
Позивач стверджує, що відповідно до позиції Міністерства фінансів України, Державної служби статистики України, Міністерства юстиції України, цими органами послідовно розмежовується як окремі види господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівля ними. Окрім того, як зазначає позивач, Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму листі від 19.01.2012 р. № 04-39/12-58 зазначив, зокрема, що фізичні особи-підприємці при здійсненні роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування.
Відтак, з посиланням на п. 293.3., ст. 14, 5 ПК України, Закону України № 637/97-ВР, а також п. 56.21. ПК України (щодо випадків, коли норми правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків) або контролюючих органів), позивач вважає відмову у видачі свідоцтва протиправною та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 24.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 21.03.2012 року.
Ухвалою суду від 23.03.2012 справу прийнято до провадження суддею Кармазіним О.А. та призначено судове засідання на 19.04.2012 об 11:15. Дана ухвала отримана відповідачем 30.03.2012.
Відповідач в судове засідання 19.04.2012 року не з'явився. 19 квітня 2012 року нарочним способом через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника. Проте, до клопотання не надано будь-яких належних доказів поважності причин неприбуття представника ДПІ в судове засідання, які б свідчили про неможливість прибуття у судове засідання представника податкового органу. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи наведене, а також ненадання доказів об'єктивної неможливості прибуття представника ДПІ у судове засідання, тобто відсутності доказів поважності причин неприбуття у судове засідання представника ДПІ, клопотання відповідача залишено без задоволення, розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні позивача та його представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією у статусі фізичної особи-підприємця 31.03.2008 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1).
24.01.2012 позивач звернувся до відповідача із Заявою про застосування спрощеної системи оподаткування у якій відповідно до глави 1 розділу XIV ПК України просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року. Обрана ставка єдиного податку при переході на спрощену систему оподаткування 20% від розміру мінімальної заробітної плати та група - 2. Кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою у трудових відносинах -9 осіб.
Обрані види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 (відповідно до заяви): 52.48.2 - Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.
У відповідь на подану заяву ДПІ прийняла рішення, оформлене повідомленням від 06.02.2012 № 355/Б/17-112, в якому з посиланням на п. 291.5. ПК України Закону № 4014-IV зазначила, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. А отже, як зазначено у наведеному рішенні, оскільки заява позивача містить вид діяльності «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами», ДПІ відмовляє у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік.
Вирішуючи виходячи з наведених вище обставин спір по суті, суд виходить з наступного.
01 січня 2012 року набрав чинності (з певними особливостями щодо окремих положень) Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»(від 4 листопада 2011 року № 4014-VI (далі - Закон № 4014), відповідно до якого внесено зміни, зокрема, до ПК України відносно спрощеної системи оподаткування та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», яким визначаються, зокрема, правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва.
Зокрема, відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»(з урахуванням змін, внесених зазначеним Законом № 4014) метою державної підтримки малого підприємництва є: 1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України; 2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства; 3) підтримка вітчизняних виробників; 4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.
Відповідно до статті 10 цього Закону для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися: спрощена система оподаткування, обліку та звітності; спрощена форма бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності встановлюється Податковим кодексом України. Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва визначається Міністерством фінансів України.
Окрім того, з урахуванням змін, внесених Законом № 4014, ПК України в контексті особливостей оподаткування зазначених суб'єктів малого підприємництва передбачено наступне.
Так, відповідно до п. 291.2. ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктами 291.5. ПК України визначено види діяльності, здійснюючі які особа не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому, пунктом 291.6. ПК України визначено єдину форму розрахунків для суб'єктів сплати єдиного податку, а пунктом 291.7. ПК України -визначено перелік побутових послуг, які можуть надаватися населенню платниками єдиного податку.
Відтак, виходячи з системного аналізу положень п. 291.2., 291.5 -291.7. ПК України у взаємозв'язку з приписами Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», слід дійти висновку, що за своєю економічною суттю державна підтримка малого підприємництва та спрощена система оподаткування спрямовані в першу чергу на стимулювання економічними механізмами розвитку малого бізнесу у сфері реалізації та споживання товарів, робіт, послуг широкого вжитку, реалізація та споживання яких загалом має повсякденний характер та пов'язана, по суті, із поточним життєзабезпеченням діяльності людини.
З аналізу наведених правових норм не вбачається спрямованість спрощеної системи оподаткування на підтримку високорентабельних видів діяльності та реалізацію високорентабельних видів продукції/товарів, оскільки б інше суперечило меті державної підтримки малого бізнесу, суті і призначенню спрощеної системи оподаткування.
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до підпункту "г" пункту 5 розділу II Закону № 4014 суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених ПК України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 ПК України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.
Разом з цим, слід додати, що відповідно до 298.3. ПК України у заяві, крім іншого, зазначаються обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005.
Згідно з п. 299.1. ПК України Свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 299.4. ПК України платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку.
При цьому, відповідно до п. 299.5. ПК України Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
У той же час, відповідно до п/п. 1 п. 299.9. ПК України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є, крім іншого, невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.
Відповідно до п/п. 4 п. 291.5. ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»:
- дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);
- дорогоцінне каміння, це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);
- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.
При цьому, відповідно до ст. 1 цього ж Закону, під пробою розуміється державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.
В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина - 900, 950; золото: 375, 500, 585, 750, 958, 999; срібло - 800, 830, 875, 925, 960; паладій 500, 850.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність, що не є аналогом та сумісним з веденням книги обліку доходів платниками єдиного податку, тобто ведення спрощеного обліку результатів діяльності.
Відповідно до п. 1.5. Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженого на виконання вищезгаданого Закону наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 244 (із змінами) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 березня 2004 р. за № 369/8968, виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту. При цьому, комбінований виріб з дорогоцінного металу, це будь-який ювелірний чи побутовий виріб, що складається з частин, які виготовлено із сплаву дорогоцінного металу, та частин, виготовлених із недорогоцінного металу або іншого матеріалу.
У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997 р. № 822 (чинний до 31 грудня 2012 року), підкатегорія «вироби ювелірні»(код 36.22.13) включає: вироби ювелірні з благородних металів (золото, срібло, платина): прикраси (перстені, браслети, намисто, брошки, сережки, кліпси, ланцюжки для годинників, кулони, медальйони, підвіски, кольє, гривни, брелки, діадеми, шпильки для краватки, запонки і т. ін.), вироби для особистого користування, які звичайно носять в кишенях, у дамській сумочці чи на тілі (портсигари, табакерки, пудрениці, гаманці з ланцюжком і т. ін.), предмети побуту (столові набори, плиткий та глибокий посуд, туалетні набори, приладдя для паління і т. ін.), предмети релігійно-культового призначення та ін. вироби ювелірні з металів, плакованих благородними металами, вироби ювелірні з благородних металів та металів, плакованих благородними металами, що містять перлини, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Ця підкатегорія включає також: авторські ювелірні вироби (вироби золотих та срібних справ майстрів), послуги щодо різних способів оброблення ювелірних виробів (включно ремонт та перероблення ювелірних виробів). Ця підкатегорія не включає: вироби художнього промислу з олова (28.75.24), міді чи нержавіючої сталі (28.75.12), біжутерію (36.61.10).
Відтак, виходячи з системного аналізу наведених вище правових актів, виходячи із суті і призначення спрощеної системи оподаткування та взаємопов'язаної з цим мети державної підтримки малого підприємництва, суд приходить до висновку, що за своєю економічною суттю та для цілей застосування п/п. 4 п/п. 291.5.1. ПК України, торгівля ювелірними виробами, як такими, що вироблені із дорогоцінних металів та відносяться до категорії прикрас, по своїй економічній суті відноситься/прирівнюється до торгівлі дорогоцінними металами, є складовою цієї діяльності для цілей застосування положень п/п. 291.5.1. ПК України.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що дії і рішення податкового органу у зв'язку з відмовою у видачі Свідоцтва платника єдиного податку відповідно до заявленого позивачем виду діяльності з кодом КВЕД 52.48.2 (щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами) є правомірними. Наведені позивачем доводи в обґрунтування позову не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті спірних відносин, виходячи із встановлених судом обставин, наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у видачі позивачу Свідоцтва платника єдиного податку за кодом КВЕД 52.48.2 (щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами), а відтак суд не вбачає правових підстав для задоволення позову та приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1; АДРЕСА_1) залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2012 р.