ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 16:13 № 2а-19638/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Концерну «Техвоєнсервіс»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень
Концерн «Техвоєнсервіс»(далі -позивач, Концерн) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган), про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2011р. № 0002942307/0, № 0002952307/0, № 0000622309/0 та № 0001231705.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2011р. відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Під час судового розгляду судом було здійснено заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку із реорганізацією установи.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок здійснення господарської діяльності Концерну.
Також позивач вказував на безпідставність нарахованого податкового зобов'язання за збором за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки Концерном не було порушено вимоги профільного законодавства.
Щодо нарахованих сум з податку на доходи найманих працівник, представник позивача зауважив, що всі платежі були сплачені до Державного бюджету України, а тому такі нарахування вважає неправомірними.
Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що в результаті податкової перевірки Концерну податковим органом встановлені порушення вимог податкового та іншого законодавства, в зв'язку з чим були правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва з 23.05.2011 по 10.06.2011 було проведено планову виїзну перевірку Концерну «Техвоєнсервіс»з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011.
За наслідком проведення вказаної перевірки співробітниками податкового органу було складено Акт перевірки від 08.07.2011р. №7897/23-07/33689867, у висновках якого зокрема відображені порушення:
1. пп.41.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 25 117 грн. періодах: за 2010 рік в сумі 25 117 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування сумі 506 226 грн., в т.ч. за 2 півріччя 2009 року в сумі 506 226 грн.;
2.п.4.1. п.4.9 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7,4.1, п,п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону. України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 48 т.ч. за жовтень 2009 року на суму 7 949 грн., за грудень 2009 року на суму 13 799 грн., за листопад 2010 року на суму 18 000 грн.. за грудень 2010 року на суму 8 452 грн.;
3.п.198.3, 198.6 ст.198. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 600 000 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 600 000 грн.;
6. п.8 та п. 9,10 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, що призвело до заниження збору за на суму 186 030 грн.;
7. пп. 8.1.2 п.8,1 ст.8, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у січні, лютому, березні та червні 2010р. на суму 63 160,18 грн.
На підставі зазначених висновків 01.08.2011р. відповідачем прийнято такі податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0002942307/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств: за основним платежем 25 117.00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 279.00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0002952307/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем 648 200.00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12 051.00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000622309/0, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до: за основним платежем 186 030.00 грн.; за штрафними
(фінансовими) санкціями (штрафами) 46 507.50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0001231705, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників: за основним платежем 63 160.18 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7 078.17 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 10.10.2011 за № 10032/10/25-114 скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києві від 01.08.2011 № 0001231705 в частині застосованих штрафних фінансових санкцій по податку на доходи найманих працівників у розмірі 7078,17 грн. та застосувала штрафну санкцію у розмірі 15790,05 грн.
Щодо порушень пп.41.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування підприємств», суд звертає увагу на наступне.
Починаючи з другого півріччя 2009 року та протягом 2010-2011 років між Міністерством оборони України та Концерном було укладено ряд договорів комісії на продаж майна Міністерства оборони України, де Концерн виступає комісіонером та за комісійну винагороду виконує умови договорів з продажу майна покупцям.
Передача майна комісіонеру в межах договору комісії відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»не вважається продажем, оскільки немає передачі права власності на таке майно і податкових наслідків з податку на прибуток також немає.
Реалізація комісіонером майна отриманого за договорами комісії в податковому обліку повинна відображатися таким чином:
У комісіонера відповідно до п.п. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»залучене майно не включається до валового доходу. У нього виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість при реалізації товару покупцю (п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») за першою подією, при цьому він повинен виписати податкову накладну покупцю на загальних підставах (п. 16 Порядку №165). За п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»поставки вживаних товарів (комісійна торгівля), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Податковий кредит виникає за датою перерахування коштів комітенту за реалізований товар або поставки інших видів компенсації.
Як вбачається з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»у комісіонера виникає валовий дохід тільки на суму отриманої комісійної винагороди і суми компенсації витрат комісіонера, а також податкові зобов'язання з ПДВ з отриманої винагороди, у відповідності п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість».
Як встановлено судом, в порушення пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»на підприємстві формування валових доходів здійснювалось по першій події. та не враховувалось, що залучене майно не включається до валового доходу. До валових витрат також враховувалась сума коштів, яка згідно договорів комісії перераховувалась на рахунок комітента, що приводило до збільшення валових витрат.
Також до валових доходів окремо враховувалась сума комісійної винагороди за договорами комісії з Міністерством оборони України. Таким чином комісійна винагорода включалась двічі до валових доходів Концерну, першій раз як різниця між сумою отриманої від покупця та сумою перерахованою комітенту, вдруге окремо як дохід отриманий від комітента згідно звіту комісіонера.
Таким чином валові доходи Концерну за друге півріччя 2009 року було збільшено на суму 1 735 097 грн., а валові витрати збільшено на суму 1 247 058 грн.
Після зауважень аудиторської перевірки про порушення методики формування доходів і витрат по договорам комісії, яка проводилась у липні - вересні 2010 року, позивачем було подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Також аудиторською перевіркою було виявлено безпідставно врахований до складу валових доходів, дохід на суму 3 308 533 грн. З пояснень позивача вбачається, що це сталось у зв'язку з тим, що Концерном планувалось отримати або нарахувати за результатами роботи за 2009 рік суму внесків на утримання Концерну від чистого доходу підприємств учасників Концерну. Для цього планувалось провести засідання правління Концерну за участю представників підприємств у березні 2010р., на якому планувалось розглянути питання щодо відрахувань 2% внесків на утримання Концерну, але підприємства учасники Концерну не погодились з даним питанням. На валові витрати у другому півріччі 2009року було віднесено витрати, які були понесені у 2007-2008р.р. та не включені до складу валових витрат у момент їх виникнення на суму 3 290 346 грн.
Таким чином після зауважень аудиторської перевірки зайво враховані доходи та витрати було скориговано, та відображено в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2009 рік.
Враховуючи наведене суд вважає доводи податкового органу про безпідставність коригування Концерном валових доходів та витрат необґрунтованими.
Щодо порушень п.4.1. п.4.9 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п,п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону. України «Про податок на додану вартість»суд зазначає наступне.
Як вказує податковий орган згідно даним «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Концерном «Техвоєнсервіс»за листопад 2010 року та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Креміньтрансбіт»на загальну суму 18 000 грн.
Згідно даним «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Концерном «Техвоєнсервіс»за листопад 2010 року та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Інвест Торгпром»на загальну суму 1252 грн.
Згідно даним «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Концерном «Техвоєнсервіс»за грудень 2010 року та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10»на загальну суму 7 200.
Згідно даним «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість»встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованого Концерном «Техвоєнсервіс»за грудень 2009 року та податковими зобов'язаннями з ПДВ, задекларованими ТОВ «Завод Техмаш»на загальну суму 13 799 грн.,
Також ТОВ «Завод Техмаш»подано до Броварської ОДГП Декларацію з податку на додану вартість від 15.01.10 №87726 за грудень 2009 року з «0»показниками, отже взаємовідносин з Концерн «Техвоєнсервіс»підприємство не проводило, про що свідчить декларація з «0»показниками.
Таким чином співробітники ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийшли до висновку про фіктивність господарських операцій Концерну із наведеними вище контрагентами, відтак про заниження податкових зобов'язань позивача з ПДВ.
Проте, з такими висновками погодитись не можна у зв'язку з наступним.
Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з контрагентами, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168, правильність оформлення яких відповідачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи не заперечувалась.
Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Креміньтрансбіт», ТОВ «Інвест Торгпром», ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10», ТОВ «Завод Техмаш»були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податків на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва, з Реєстру виключені не були, а отже мали право складати податкові накладні.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.
Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.
Щодо доводів податкового органу про заниження Концерном податку на додану вартість за жовтень 2009 р. на суму 7 949 грн. суд звертає увагу на наступне.
Як вказує податковий орган, при продажі автомобіля Ланос Концерном було занижено базу оподаткування з ПДВ на 17 547,30 грн. за рахунок визначення його балансової вартості в розмірі 39 744,00 грн., яка не відповідає дійсності, оскільки справжня балансова вартість автомобіля на думку відповідача складає 57 291,18 грн.
Платники податку на прибуток податковий облік основних засобів здійснюють відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з підпунктами 8.4.3. та 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі продажу основних фондів: У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.
У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.
Що ж стосується податкового обліку з ПДВ, то відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України і оподатковується за ставкою 20%. При цьому основні фонди при продажу, в цілях оподаткування ПДВ, розглядаються як товари і на операції з їх реалізації поширюються загальні норми даного Закону.
Як встановлено судом Концерн «Техвоєнсервіс»у другом півріччі 2009 року здійснював продаж основних фондів 1, 2 та 3 груп.
Концерн «Техвоєнсервіс»II кварталі 2006р. придбав у Філії «АвтоЗАЗ-сервіс»АТ «УкрАвтоКорпорація»автомобіль Ланос за ціною 55 908,00 грн., з ПДВ (46 590,0 грн. без ПДВ) для використання у виробничої діяльності.
Згідно з п.7. та п. 8. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. N 288/4509 ( далі П(С)БО У №7) придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Відповідно до п. 8 цього Положення Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
На підставі Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерському обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого наказом МФУ від 30.11.1999р. №291 (далі - інструкція №291) для обліку основних засобів застосовується рахунок №10 «Основні засоби»Згідно інструкції №291 «Рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.»
За дебетом рахунку 10 "Основні засоби " відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.
Для нарахування зносу згідно інструкції №291 застосовується рахунок №131 «Знос основних засобів».
На субрахунку 131 "Знос основних засобів " узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 "Основні засоби ".
Балансова (залишкова) основних засобів відображається у балансі підприємства (форма №1) у рядку 030 , як різниця між первісною вартістю основних засобів (бухгалтерський рахунок №10 «Основні засоби», рядок 031 ф. №1 «Баланс») та сумою нарахованого зносу (бухгалтерський рахунок №131 «знос основних засобів», рядок 032 ф. №1 «Баланс»)
Для відображення первісної вартості придбаних автомобілів використовується згідно інструкції №291 бухгалтерський рахунок №105 «Транспортні засоби».
Згідно п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сплачений податок на додану вартість до складу податкового кредиту платника податку не включався. Тобто Концерн «Техвоєнсервіс»придбавши легковий автомобіль не мав права на податковий кредит з ПДВ та не мав право включати суму ПДВ до складу первісної вартості, яка при введенні у експлуатацію підлягає амортизації. За період експлуатацію автомобіля Ланос первісна вартість основного засобу у бухгалтерському обліку була відображена на рахунку №105 «Транспортні засоби»та збільшена на суму ремонтів, яка склала 10 701,18 грн. За цей період був нарахований знос на суму 38 429,39 грн., який відображався на рахунку №131 «Знос основних засобів»Таким чином залишкова вартість на момент продажу автомобіля складала 18 861,79 грн. (без ПДВ).
Концерн отримав дозвіл на відчуження автомобіля, згідно наказу МОУ №664 від 30.12.2008р., та продав через Товарну біржу «Капіталіст»згідно дог. №225/К/245-09-9Д. За результатами проведення відкритих публічних торгів (аукціону) автомобіль Ланос було продано за ціною 21 056,76 грн. з ПДВ.
Таким чином, при визначені балансової (залишкової) вартості автомобіля, співробітники податкового органу припустились помилки, визнав первісну вартість автомобіля у сумі 57 291,18 грн., як балансову вартість.
Щодо порушень п.198.3, 198.6 ст.198. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Концерном «Техвоєнсервіс»було укладеного з ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»договір поставки № 225/К/91-10-4р від 12.05.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»зобов'язувався передати у власність Концерну диск 219-33-сб279 у кількості 1000 штук.
На виконання вищезазначеного договору та на підставі рахунку-фактури № 250111 від 21.01.2011 року Концерном було сплачено вартість дисків 219-33-сб279 у кількості 1000 штук на загальну суму 3 600 000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 600 000,00 гривень (банківська виписка К-00000033 від 26.01.11р.).
25.02.2011 року ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»передав, а Концерн «Техвоєнсервіс»отримав у власність та оприбуткував на складі 430 штук дисків 219-33-сб279, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 25.02.2011.
17.03.2011 року ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»передав, а Концерн «Техвоєнсервіс»отримав у власність та оприбуткував на складі 570 штук дисків 219-33-сб279, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000003 від 17.03.2011.
ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»надав Концерну податкову накладну від 26.01.2011 року № 2 на суму 600 000,00 гривень.
Концерном «Техвоєнсервіс»після отримання дисків 219-33-сб279 від ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»у кількості 1000 штук, здійснив їх продаж шляхом укладання з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укспецекспорт»(далі - ДК «Укрспецекспорт») додаткової угоди від 15.11.2010 року № 1 до Договору комісії № ШЕ-20.1-40-Д/К-10 від 05.03.2010 року. Згідно Договору комісії ДК «Укспецекспорт»зобов'язується за дорученням Концерну «Техвоєнсервіс» за плату вчинити правочин з продажу товару, який є власністю Концерну, згідно з Додатками до цього Договору від свого імені та за рахунок Концерну. В додатковій угоді від 15.11.2010 року № 1 до Договору комісії № ТІ8Е-20.1-40-Д/К-10 від 05.03.2010 року визначено, що Концерн здійснить передачу ДК «Укспецекспорт»в тому числі 1000 штук дисків 219-33-сб279 на загальну вартість 510 000,00 доларів США на комісію.
25.02.2011 року Концерн відповідно до Договору комісії № ІІ8Е-20.1-40-Д/К-10 від 05.03.2010 року передав на комісію, а ДК «Укспецекспорт»прийняв для передачі покупцю диски 219-33-сб279 у кількості 430 штук, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 25.02.2011р.
17.03.2011 року Концерн відповідно до Договору комісії передав на комісію, а ДК «Укспецекспорт»прийняв для передачі покупцю диски 219-33-сб279 у кількості 570 штук, що підтверджується актом прийому-передачі товару від 17.03.2011.
ДК «Укспецекспорт»у повному розмірі перерахував на розрахунковий рахунок Концерну отриману від покупця ВАТ «140 ремонтний завод»виручку за продані Концерном 1000 штук дисків 219-33-сб279 у розмірі 510 000,00 доларів США, що еквівалентно 4 049 371,45 гривень.
Таким чином, Концерн «Техвоєнсервіс»в результаті здійснення своєї господарської діяльності, а саме поставки ВАТ «140 ремонтний завод»1000 штук дисків 219-33-сб279, придбаних у ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш» отримав дохід у розмірі 1 049 371,45 гривень.
Факт здійснення Концерном господарських операцій за договором поставки № 225/К/91-10-4р від 12.05.2010 року укладеного із ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш» підтверджують видаткова накладна № РН-0000002 від 25.02.2011 на суму 1 548 000,00 гривень, видаткова накладна № РН-0000003 від 17.03.2011 року на суму 2 052 000,00 гривень, податкова накладна від 26.01.2011 № 2 на суму 600 000,00 гривень, додаткова угода від 15.11.2010 року № 1 до Договору комісії № ІІ8Е-20.1-40-Д/К-10 від 05.03.2010 року, акт приймання - передачі товару від 25.02.2011.
На час здійснення господарських операцій по договору поставки № 225/К/91-10-4р від 12.05.2010 року з ТОВ Підприємство «Завод Техмаш»та його контрагенти були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво платника ПДВ.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що відносини між Концерном «Техвоєнсервіс»та ТОВ Підприємство «Завод Техмаш»були належним чином оформлені, операція з придбання товару (дисків 219-33-сб279 у кількості 1000 штук) носила реальний характер та була спрямована на отримання прибутку у розмірі 1 049 371,45 гривень.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку.
Отже, сума податку на додану вартість, віднесена Концерном до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Підприємство «Завод Техмаш»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.
Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.
Крім того, суд звертає увагу, що відносини між ТОВ Підприємство «Завод Техмаш»і Концерном мають тривалий та постійний характер з 2006 року, що підтверджується наступними документами: Договір №225/к/55-06-9Д від 11.12.2006, Договір №225-К/26-07-9Д від 18.04.2007, Договір №225-К-39-07-9Д від 12.06.2007, Договір №225/К/76-07-9Д від 05.11.2007, Договір №225/К/94/1-07-1 від 21.12.2007, Договір №225/К/91-10-4р від 12.05.2010.
Таким чином, Концерн «Техвоєнсервіс»обґрунтовано та у відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3 Податкового кодексу України включив до податкового кредиту 600 000,00 гривень з правом їх подальшого відшкодування.
Щодо порушень п.8 та п. 9,10 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору суд звертає увагу на наступне.
На підставі договору №115/у від 10.04.2008р. укладеного з ПП "Компанія «Катран плюс» («Виконавець»за умовами договору), та згідно Закону України «Про відходи «Техвоєнсервіс»(за договором - Підприємство) користувалось послугами по збору, сортуванню, зберіганню (відпрацьованих люмінесцентних ламп що містять ртуть) та транспортуванню відходів до місця утилізації. Виконавець діяв на підставі Ліцензії міністерства охорони навколишнього середовища України серія АВ № 081486.
Згідно Акту списання від 26.04.2010р. підприємством було списано лампи люмінесцентні у кількості:
Лампа ЛБ/ЛД 40 Вт -185 шт
Лампа ЛБ/ЛД 18/20 Вт -70 шт
Лампа ЛБ/ЛД 125/250400 Вт -10 шт
Сумарна кількість становить 265 шт.
Таким чином в акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва невірно вказано, що сумарна кількість ламп, які згідно акту списання від 26.04.2010 року було Концерном списано становить 325 шт.
Не пізніше наступного дня за списанням люмінесцентних ламп вони у кількості 265шт. були передані на утилізацію, про що свідчить акт виконаних робіт від 27.04.2010р. підписаний сторонами за договором №115/у від 10.04.2008р.
Тобто, надані для перевірки документи свідчать що Підприємство не накопичувало відходи на території Концерну «Техвоєнсервіс».
Умовами договору №115/у від 10.04.2008р. укладеного з ПП "Компанія "Катран плюс" Концерну «Техвоєнсервіс» надано право самостійно доставляти відходи на переробку, якщо кількість люмінесцентних ламп не перевищує 700 одиниць. Акт виконаних робіт від 27.04.2010р. свідчить про те що на виконання умов договору Підприємство передало люмінесцентні лампи не пізніше наступного робочого дня за їх списанням Підприємству з переробки відходів «Катран плюс», яке має відповідну ліцензію на роботу з відходами. Надані документи підтверджують що залишків люмінесцентних ламп та інших токсичних відходів Концерн «Техвоєнсервіс»на своїй території не мало.
Пункт 2.1 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та ДПА України від 19.07.1999р. № 162/379 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 (надалі -Інструкція), визначає, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Закон України «Про відходи»№ 187/98-ВР від 05.03.1998р. передбачає, що відходи - це речовини, матеріали та предмети, які створюються в процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем створення або виявлення та від яких їх власник повинен позбавитися шляхом утилізації або знищення. Збір відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням та розміщенням відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах.
Зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях або об'єктах (місця знищення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на утилізацію відходів або здійснення інших операцій з відходами.
Розміщення відходів - збереження та поховання відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах.
Відповідно до п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303, та п. 1.4 Інструкції, збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється, зокрема за розміщення відходів.
В свою чергу, відповідно до п. 3.1 ст. З Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища об'єктом обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення є обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.
Листом Мінприроди від 11.07.2007 N 7650/19/3-5 було надано роз'яснення ДПА України стосовно окремих питань застосування норм податкового законодавства при справлянні збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Так, Мінприроди України вважає, що збір за забруднення навколишнього природного середовища повинна сплачувати організація, яка безпосередньо виконує операцію видалення відходу на звалище (тобто власник або орендар), якщо у договорі про передачу відходів від утворювача до іншої організації не передбачений інший порядок оплати цього збору.
У даному випадку, немало місця факту розміщення відходів та виникнення зобов'язань по сплаті збору за забруднення навколишнього середовища, оскільки в межах звітного періоду відходи було передано на утилізацію спеціалізованому підприємству.
За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність порушення Концерном Постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору.
Щодо порушень пп. 8.1.2 п.8,1 ст.8, пп. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»суд звертає увагу на наступне.
Як свідчать обставини справи, Концерн «Техвоєнсервіс»у першому кварталі 2011 року помилково здійснював перерахування податку з доходів найманих працівників на код платежу 11011100 (податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності) замість коду 11010100 (податок з доходів найманих працівників). Листом від 09.06.2011р. №225/К/2026-9 Концерн «Техвоєнсервіс»просив провести зарахування помилково перерахованих коштів на рахунок 33110340700010. Листом від 01.08.2011р. № 225/К/2536-3 Концерн «Техвоєнсервіс»додатково до листа від 09.06.2011. просив перерахувати кошти на код призначення 11010101, згідно акту перевірки.
Варто звернути уваги, що наведена помилка не привела до несплати до Державного бюджету України згаданого податку, так як кошти були перераховані до цього бюджету, але не на той рахунок.
Таким чином суд вважає, що нарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників є безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов задовольнити.
Визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2011 року № 0002942307/0 на загальну суму 31390,00 грн. (25117,00 грн. - за основним платежем, 6279,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2011 року № 0002952307/0 на загальну суму 660251,00 грн. (648200,00 грн. - за основним платежем, 12051,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2011 року № 0000622309/0 на загальну суму 232537,50 грн. (186030,00 грн. - за основним платежем, 46507,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнати недійним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 01.08.2011 року № 0001231705 на загальну суму 79 950,23 грн. (63 160,18 грн. - за основним платежем, 15 790,05 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 30,12 грн. (тридцять гривень 12 копійок) на користь Концерну «Техвоєнсервіс»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2012року