ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 16:24 № 2а-14236/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік-ЕМВ»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехнік-ЕМВ»(надалі - ТОВ «Сантехнік-ЕМВ», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2011 року № 0000182320 та № 0000192230.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які обгрунтовані тим, що позивач правомірно сформував податковий кредит в сумі 836 821,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій вважає недоведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських зобов'язань за угодами з вказаним контрагентом вважає податкові накладні, банківські виписки тощо.
Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат, а відтак - заниження податку на прибуток на суму 1 046 026,00 грн., вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені документами бухгалтерського та податкового обліку.
Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи, що підставою для висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»фактично не здійснювались, в зв'язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагентів, не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем на перевірку не було надано жодних первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які могли б підтвердити спірні суми податкового кредиту та валових витрат.
Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті яких занижуються податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.
В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.
Отже, на думку відповідача, товари та послуги позивачем фактично у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не придбавалися, а витрати на придбання послуг, які позивач відніс до складу валових є надуманими у зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі -Закон "Про ОПП") та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі -Закон "Про ПДВ").
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, враховуючи заперечення відповідача , всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14 лютого 2011 року.
Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлені порушення ст. 7 п. 7.2 п. 7.3 п. 7.4 п. 7.5 пп. 7.2.1 пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 пп.7.2.6 пп. 7.3.1 пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 пп. 7.5.4 ст. 4 п. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 836 821,00 грн. та порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 046 026,00 грн.
Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між ТОВ «Сантехнік-ЕМВ» та контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення -рішення від 28 лютого 2011 року № 0000182320, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 046 026,00 грн., з якої 836 821,00 грн. основного платежу та 209 205,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000192320 за платежем податок на прибуток в сумі 1 307 533,00 грн., з якої 1 046 026,00 грн. основного платежу та 261 507,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо господарських операцій між ТОВ «Екоенерго-Сервіс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи в 2008 - 2009 роках між зазначеними підприємствами було укладено ряд договорів, за якими ТОВ «С.Дж.Р.Груп»надавало послуги позивачу, а позивач оплачував такі послуги.
На підтвердження виконання цих договорів позивач посилається на наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі робіт, податкові накладні, частина з яких була за його словами відновлена, а також на договори та іншу документацію, яка підтверджує продаж послух, отриманих від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», іншим особам.
Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується фіктивність господарських операцій ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке має ознаки фіктивного підприємства.
Обставини справи свідчать про те, що первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які б підтверджували факт договірних відносин між ТОВ "Сантехнік-ЕМВ" та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" до перевірки позивачем надано не було.
На письмовий запит від 02.12.2010 № 24906/10/23-2010 ДПІ У Голосіївському районі м.Києва отримано пояснення ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»від 22.12.2010 N57 де вказано, що деяке майно ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»зникло, а саме: коробка з документацією по взамовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та системний блок комп'ютера, модем.
Разом з поясненнями ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»представлено документи по факту крадіжки:
-наказ ТОВ "Сантехнік - ЕВМ" від 15.10.2010 №147 про призначення спільної комісії за фактом зникнення майна;
-акт від 19.10.2010 № б/н зникнення майна у період в ніч з 13 на 14 жовтня 2010 року, складений комісією у складі заступника директора по виробництву ТОВ "Сантехнік-ЕВМ" Копитіна В.В., начальника ВТВ ТОВ "Сантехнік - ЕВМ" Зелінського С.А., головного інженера "Енергомантажвентиляція" Кочмана Р.І., представника головного підприємства ТОВ "Едемо" Коляди А.В.;
-лист від 14.10.2010 № 1-02/475 ТОВ "Сантехнік - ЕВМ" направлений до охоронного підприємства ТОВ „Едемо" про з'ясування всіх обставин зникнення майна.
Тобто, за фактом крадіжки первинних документів та системного блоку комп'ютера з модемом Товариство обмежилось заходами службового розслідування, виключивши при цьому звернення до правоохоронних органів.
Як вбачається з висновків акту від 19.10.2010 зникнення первинних документів стало можливим із-за службової халатності начальників ТОВ «Сантехнік - ЕВМ».
Рекомендовано вжити відповідні заходи дисциплінарного стягнення щодо винних осіб та заходи з посилення охорони зі сторони залізничних колій.
Будь-яких інших заходів Товариство не застосовувало.
Таким чином, позивачем не було вчинено жодних дій, спрямованих на відновлення втраченої документації, не було повідомлено ані правоохоронних органів, ані органів державної податкової служби.
Відповідно п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, у разі зникнення первинних документів, облікових регістрів та звітів керівник підприємства письмово повідомляє про зникнення правоохоронні органи. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони та державного пожежного нагляду. За результатом роботи комісії оформлюється актом, який затверджується керівником підприємства. Копія акту представляється у 10-дений строк до Державної податкової інспекції.
В порушення п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 підприємством нездійснені вищезазначені дії.
На запитання суду чому Товариство не здійснило заходів щодо повернення викрадених документів до судового розгляду даної справи, представник позивача чіткої відповіді дати не спромігся.
Наведені вище обставини розцінюються судом як сумнівні, оскільки беручи їх в сукупності не можна прийти до однозначного висновку про те, що всі вони мали місце в реальності.
Крім того, суд звертає увагу, що хоч і в матеріалах справи наявні копії договорів, податкових накладних, актів здачі-приймання робіт та інші документи, проте походження таких документів є на думку суду сумнівним.
В судових засіданнях представник позивача пояснював, що частину копій документів вдалось знайти на об'єктах будівництва. Щодо іншої частини, то представник позивача вказував, що ідуть переговори із директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»щодо відновлення первинної документації, на підтвердження чого були надані до суду відновлені, як стверджує позивач, податкові накладні та інші документи за підписом ОСОБА_5 із відтиском мокрої печатки ТОВ «С.Дж.Р.Груп».
Також суд звертає увагу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року, згідно якої ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією, проте встановлено факти, що останній діяльністю ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не займався, а займалася інша особа, яка організовувала складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності. Як встановлено Печерським судом м. Києва такі документи відображають проведення ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів, робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.
А отже, є сумнівними і твердження, що позивач звернувся до ОСОБА_5, як директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та отримував від нього частину первинної документації.
Крім того позивачем так і не було надано суду доказів розрахунків між Товариством та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», в зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність таких розрахунків.
Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг між ТОВ «Сантехнік-ЕМВ»та контрагентом ТОВ «С.Дж.Р.Груп» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).
За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).
Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).
Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також відсутність розрахунків між сторонами договорів, враховуючи пояснення директора контрагента та постанову Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року, зважаючи на правові підстави віднесення сум податкового кредиту з ПДВ та сум податку на прибуток, суд приходить до висновку, що відомості про фактичне виконання укладених договорів є недостовірні, а документи, які підтверджують такі відомості є наслідками укладення фіктивних угод.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.
постанова складена у повному обсязі 19 квітня 2012 року