ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 лютого 2012 року 17:21 № 11/46
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Білецькій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Дніпровського транспортного прокурора м.Києва в інтересах держави в
особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські
авіалінії»
про стягнення санкцій
Суддя Винокуров К.С.
Секретар судових засідань Білецька О.В.
Представники сторін:
від прокуратури: не з'явився
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1/6-1/04 від 03.01.2012 р.)
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1.11-1 від 01.03.2011 р.)
16.02.2012р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дніпровський транспортний прокурор м.Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»(далі -ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських (штрафних санкцій) за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 р. у сумі 202 116 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2007 р. у справі № 05-5-48/11692-А позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків до 17.08.2007 р.
Ухвалою Господарського суду м.Києва віл 20.08.2007 р. у справі № 05-5-48/11692-А у зв'язку із створення Окружного адміністративного суду м.Києва, справу передано за підсудністю до ОАС м.Києва.
Ухвалою від 18.09.2007 р. суддею Окружного адміністративного суду м.Києва Винокуровим К.С. відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього судового розгляду.
В судовому засіданні 17.10.2007 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 156 КАС України, до закінчення реорганізації (виділення) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії». В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що 03.10.2007 загальними зборами учасників ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»було прийнято рішення про виділ з його складу нових юридичних осіб, та надав в додатках до клопотання копії протоколу № 33 загальних зборів учасників ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»від 3.10.2007 про проведення виділу із ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»нових юридичних осіб з переходом до них за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії», а також повідомлення державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації Майбороди В.Г. про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» щодо виділу.
Ухвалою ОАС м.Києва від 17.10.2007 р. в попередньому судовому засіданні було зупинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 156 КАС України, до закінчення реорганізації (виділення) ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії».
22.08.2011 р. судом з метою вирішення питання про поновлення провадження у справі сторонам у справі були надіслані інформаційні запити для надання відомостей щодо процесу реорганізації позивача та встановлення правонаступника останнього.
Ухвалою суду від 10.11.2011 р. було поновлено провадження у справі та призначено до попереднього судового засідання.
28.01.2008 р. порушено провадження у справі про банкрутство. Проте станом на момент розгляду справи підприємство не ліквідоване та не перебуває у стані припинення.
Враховуючи, що позивач не надав інформації про хід реорганізації товариства, судом для з'ясування обставин справи, були направлені судові запити до Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації, ГУ статистику у Київській області та безпосередньо до відповідача щодо надання інформації щодо того чи завершилась процедура реорганізації ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»та чи встановлено правонаступника товариства, чи була внесена інформація до ЄДРПОУ внаслідок завершення такої реорганізації щодо ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»та щодо нових осіб поділу, які утворилися в результаті поділу товариства.
13.01.2012 р. через Відділ документального обігу та контролю від відповідача надійшли письмові пояснення, що 11.02.2008 р. Протоколом № 36 Загальних Зборів учасників ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії» прийнято рішення про відміну проведення виділу нових юридичних осіб у зв'язку з тим, що Господарським судом м.Києва 28.01.2008 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформація щодо правонаступника ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»не вносилась, так як сама реорганізація не відбулася. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.06.2008 р. у справі № 23/51-б було затверджено список кредиторів боржника.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі -Закон, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, Положенням про Фонд України соціальної захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою затверджені Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, а також Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314 (чинне на момент спірних правовідносин).
Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина 6 статті 19 Закону).
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частинами 3 та 4 статті 20 передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).
Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно зі звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік по формі № 10-ПІ, поданим Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (копія -в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 343 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 2 особи.
У вказаному звіті зазначено чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом -14 інвалідів, але 12 з них не працевлаштовано. У графі 05 зазначено розмір середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві, яка становить 16 843 грн.
У вказаному звіті позивач самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 202 116 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що відповідно до ст. 18 наведеного вище Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналогічний обов'язок встановлений п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі -Положення). Так, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з наведених норм, доводи позивача про те, що обов'язок підприємств з проведення певної роботи та створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів передує виконанню своїх обов'язків органами, що передбачені в ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", щодо направлення для працевлаштування інвалідів безпосередньо на підприємство є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, на підприємства покладається обов'язок із створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 14 Положення). При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. З Положення).
З аналізу положень частин 2, 3 ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пунктів 2, 3 Положення вбачається, що фактичне робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних, можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда.
Таким чином, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме його пристосування для праці інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи. Відтак, умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може буде запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця. Безпосереднє працевлаштування інвалідів шляхом укладання трудового договору, відповідно до чинного законодавства, здійснюється підприємством, до якого направлено інваліда для працевлаштування.
Разом з тим, обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п. 11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Враховуючи вищезазначене, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст. 18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.
В матеріалах справи міститься Лист позивача, який надсилався на адресу Начальника міського Фонду та соціального захисту інвалідів від 14.03.2007 р. за № 1.6-235, у якому повідомлялося, що ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»надсилає звіт за 2006 р. та просить зарахувати безоплатно надані послуги, а саме безоплатне перевезення інвалідів на загальну сум 254 869,42 грн., в рахунок сплати штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів.
Проте, даний лист позивача не приймається судом до уваги, так як діюче законодавство не передбачає можливості зарахування витрат на безоплатне перевезення інвалідів в рахунок нарахованих штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів.
Таким чином на момент розгляду справи у суді ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»не реорганізувалось та не ліквідоване.
Доказів про те, що протягом 2006 року відповідач надавав звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів по формі № 10-ПІ щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів суду не надано.
Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до ухвали Господарського суду м.Києва від 17.06.2008 р. по справі № 23/51-б відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»порушено провадження у справі про банкрутство, з огляду на наступне.
Так дійсно, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкціїза невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з п. 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Проте суд звертає увагу, що факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів мав місце у 2006 році, тобто до моменту порушення справи про банкрутство, що не дає підстави розглядати можливість накладення адміністративно-господарських санкцій за порушення вчиненні протягом 2006 р. в контексті ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Таким чином станом на момент виникнення самого правопорушення та на момент розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»не реорганізоване шляхом виділу з його складу нових учасників, які б були його правонаступниками, не ліквідоване, з ЄДРПОУ не виключене, а, отже, є діючим підприємством.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в даному випадку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»(03055, м.Київ, вул. Шулявська, буд.7, ідентифікаційний код - 301810773) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій в розмірі 202 116 грн. (двісті дві тисячі сто шістнадцять грн.) за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів до дохідної частини Державного бюджету України на р/р а312119230700001, код ЄДРПОУ 24262621, банк ГУ ДКУ м.Києва, МО 820019, код призначення платежу по бюджетній класифікації - 50070000,01, код призначення платежу по бюджетній класифікації -50070000.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.С. Винокуров
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -05.03.2012р.