ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 квітня 2012 року 16:20 № 2а-2604/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби
про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 03.02.2012р. №229/ш/17-246, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення відповідача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 03.02.2012 р. № 229/ш/17-246 та зобов'язання його видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідача від 03.02.2012 р. № 229/ш/17-246 до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 12.04.2012 р. позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України було безпідставно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим ним на підставі норм діючого податкового законодавства України та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
ОСОБА_1 зареєстрований Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.12.2002 р. як фізична особа-підприємець та взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва (ІН НОМЕР_1).
Позивач має ліцензію (від 12.03.2011 р. № 522035) на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння).
25.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій визначив наступні види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 52.48.2. Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 74.87.0. Інші види комерційної діяльності; 51.90.0. Інші види оптової торгівлі.
За результатами розгляду зазначеної зави відповідачем було прийняте рішення від 03.02.2012 р. № 229/ш/17-246 про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку через невідповідність вимогам п.291.5. ст.291 Податкового кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п.291.3. ст.291 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пп.5 п.298.3. ст.298 Кодексу, п.3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування
суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 р. № 1675, у якій, зокрема, зазначаються обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються.
Відповідно до пп.299.9 ст. 299 ПК України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно: невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави; наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Згідно пп. 291.5.1. п.291.5. ст.291 Кодексу, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
В той же час, Кодексом не надано визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".
Згідно п.5.3. ст.5 Кодексу, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не
визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами; видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами; виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів.
Враховуючи вищезазначене, а також інформацію щодо виду діяльності, обраного та зазначеного позивачем у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, позивач не мав наміру здійснювати видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Слід також зазначити, що КВЕД ДК 009:2005 не містить такого загального виду діяльності, як "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення", але містить дані види діяльності окремо:
13.20.0. Добування руд кольорових металів (включає, зокрема, добування дорогоцінних металів: золота, срібла, платини).
14.50.0 Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань (включає добування підземним та відкритим способом мінералів та матеріалів, не віднесених до інших групувань, зокрема, дорогоцінного каміння).
27.41.0. Виробництво дорогоцінних металів.
51.52.4. Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами, тощо.
Позивачем же у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування обрано вид діяльності "52.48.2. Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами", тобто такий вид, що не відноситься до видів діяльності, які не можуть здійснювати платники єдиного податку згідно пп.291.5.1. п.291.5. ст.291 Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу на позицію Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України, викладену в листі від 27.01.2012 р. № 04-39/10-83, а саме: юридичні особи та фізичні особи-підприємці при здійснені ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Отже, рішення відповідача від 03.02.2012 р. № 229/ш/17-246 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи те, що інших підстав для відмови у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку за наслідками розгляду його заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 р., окрім того, що ним обраний вид діяльності, який не може здійснюватись суб'єктами господарювання -платниками єдиного податку, відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 229/ш/17-246 від 03.02.2012 р. про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби видати ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої 25.01.2012 р. заяви.
Судові витрати в сумі 32,19 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій