ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2012 року № 2а-3313/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
проскасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва 28.12.2011 р. № 0009222303 про сплату 578 101, 00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій.
Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання 27.03.2012 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.12.2011 за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 2523/2303/30219297 (далі -Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 578100 грн.
28.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0009222303, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 578100 грн., а також застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.
Як встановлено судом, ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»на підставі усних договорів було надано позивачу послуги з перевірки якості товару, розфасовки та перефасовки товару, з надання консультацій, охорони товару, здачі товару на склад замовника, діагностики товару, погрузки та розгрузки товару, обслуговування товару, збору необхідних документів, маркетингових досліджень, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними. За результатами відповідних господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»у червні 2011 року ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»було сформовано податковий кредит у розмірі 578100 грн.
Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 578100 грн. стала встановлена ним нікчемність правочину між ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»та ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»внаслідок надходження до податкового органу матеріалів перевірки ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп», в ході якої на підставі висновку від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено, що: складено акт про незнаходження ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»за юридичною адресою АДРЕСА_1; 31.08.2011 опитано директора ОСОБА_2 та встановлено непричетність до діяльності підприємства, дані матеріали зареєстровано в КОЗП ГВПМ ДШ у Голосіївському р-ні м.Києва за №272 від 31.08.2011 року та передано до СВ ПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м.Києва для прийняття рішення згідно ст. 97 КПК України за ознаками складу злочину ст. 205 КК України; проведено експертне дослідження, зареєстровано матеріали в КОЗП за № 309 від 20.09.2011р. за ст. 358 КК України, матеріали КОЗП направлено до Голосіївського РУГУ МВС за підслідністю; документи до перевірки підприємством не надано; декларацію з податку на додану вартість від 28.07.2011 № 209976 за травень 2011 року згідно бази даних «Бест Звіт»підписувала ОСОБА_2.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Як встановлено судом, зобов'язання за договорами між ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»та ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робі (надання послуг) та податковими накладними.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами поставки, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції між ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ «НВП «Квазар Комплекс».
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»не була припинена.
Судом не приймається посилання відповідача на результати перевірки ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп», зроблені на підставі висновку від 08.09.2011 №4761/5 ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.
Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»та ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.
Водночас, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як видно з матеріалів справи, на момент складання відповідних податкових накладних ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з рахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.
Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 578100 грн., віднесена ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Компанія «Мегаполіс Груп»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про порушення ТОВ «НВП «Квазар Комплекс»пп.пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0008792302 від 05.12.2011 -безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Квазар Комплекс»задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009222303 від 28.12.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко