ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2012 року 17:25 № 2а-15399/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Аблова Є.В. Амельохіна В.В. при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши адміністративну справу та матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшин Груп»
до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про визнання дії протиправними, скасування розпорядження №726/42/4/3-ФК
за участю представників сторін
від позивача: Петриченко А.І.
від відповідача: Черешнюк О.Р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.04.2012 року о 17 год. 25 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
ТОВ "Кредит Колекшн Груп" звернулося з позовною заявою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання нечинним та скасування розпорядження № 726/42/4/3-ФК від 26.09.2011 року в частині не дотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу, з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого Розпорядженням №231.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відступлення права вимагати за договором факторингу до боржника -ОСОБА_4, який не є порушенням вимог законодавства про фінансові послуги, а вимога Держфінпослуг щодо усунення порушень, визначеного п. 2 констатуючої частини Розпорядження, є необґрунтованою та незаконною.
В судовому засіданні представники Позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідач до суду з'явився та заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що Держфінпослуг розглянувши Акт позапланової виїзної інспекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»від 29.08.2011 №726/42/4 застосував захід впливу у вигляді Розпорядження, в пункті 2 постановочної частини якого зафіксовано порушення вимог частини другої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в частині недотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу на умовах пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.2009 №231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2009 за №373/16389, в частині набуття відступлення права грошової вимоги за договором факторингу від 03.06.2011 № 03-Ф, укладених Товариством, до боржника-фізичної особи.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечував та просить відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Інспекційною групою Держфінпослуг було здійснено позапланову виїзну інспекцію Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» з питань перевірки фактів, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_4 від 06.07.11 (вх. № Л-04253 від 14.07.11) та інших питань щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» вимог законодавства України у сфері фінансових послуг. За результатами перевірки складено Акт позапланової виїзної інспекції Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп»№ 726/42/2 від 29.08.2011 р. (надалі по тексту Акт перевірки).
В Акті перевірки зазначено, що з відома та у присутності генерального директора ТОВ «Кредит Колекшн Груп» Гжегожа Копаніажа, інспекція проводилася з 01.08.2011 р. по 20.08.2011 р.
Під час перевірки Позивачем на вимогу Відповідача було надано наступні документи: копію договору факторингу №03-Ф від 03.06.11; витяг з акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників за Договором факторингу №03-Ф від 03.06.2011р.
На підставі Акту перевірки було винесено Розпорядження №726/42/4/3-ФК про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги від 26.09.2011 р.
В розпорядженні було зазначено, що Товариством порушені вимоги чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, а саме: Вимоги частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1 статті 517 Цивільного кодексу України щодо не передачі первісним кредитором у зобов'язанні новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме: інспекційною групою встановлено, що у договорі факторингу від 03.06.11 №03-Ф відсутні умови передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша кредитно-фінансова компанія»первинної документації за абонентським договором боржника громадянина ОСОБА_4; Вимоги частини 2 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»в частині не дотримання обмеження щодо укладання договорів факторингу, з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03.04.09 № 231, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.09 за № 373/16389, в частині того що боржником за договором факторингу від 03.06.11 № 03-Ф, на якому базується право грошової вимоги є фізична особа та фінансову послугу з факторингу віднесено до сукупності таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), зокрема: набуття відступлення права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.
Крім того, в Розпорядженні було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Груп» (код за ЄДРПОУ 34045919) усунути порушення зазначені у пунктах 1, 2 констатуючої частини цього розпорядження, про що письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджуючі документи, завірені підписом керівника та печаткою Товариства, в термін до 26 жовтня 2011 року.
Держфінпослуг 05.12.2011 р. було прийнято Рішення №726/42/4/42/1/3/6-ФК про закриття провадження в справі про порушення законодавства про фінансові послуги.
В Рішенні №726/42/4/42/1/3/6-ФК було вирішено закрити провадження у справі про порушення ТОВ «Кредит Колекшн Груп», а саме: частини 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту 1 статті 517 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Між, ТОВ «Кредит Колекшн Груп»(Фактор) та ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія»03.06.2011 р. було укладено договір факторингу №03-Фз (надалі по тексту Договір №03-Фз).
У відповідності до умов Договору №03-Фз, Фактор передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія», а Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги до боржників в розмірі портфеля заборгованості боржників, право вимоги до яких виникло у Клієнта.
Згідно п.3.2 з урахуванням п.3.1 Договору №03-Фз, ціна Продажу становить 1,96% від загальної суми Прав Вимоги, визначеної відповідно до умов цього Договору в день його укладення, що становить 1440659,19 грн. Право грошової вимоги переходить до Товариства з моменту підписання сторонами цього договору, після чого Товариство стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості, зазначених у додатку №1 «Реєстрі боржників»до договору.
Відповідно до пп. 2.3 п. 2 Договору №03-Фз, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованостей до Боржників відбувається в момент отримання по Акту прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Складений, підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру Заборгованостей Боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього Договору підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованостей. Реєстр заборгованостей Боржників надається Фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, встановленою Додатком №7 до цього договору, про що Сторони підписують Акт прийому-передачі, що є Додатком №8 цього Договору.
У відповідності до пп. 4.3 п. 4 Договору №03-Фз, сторони погодились, що передача Клієнтом всієї документації починається через 10 календарних днів і закінчується через 30 календарних днів, наступних за днем сплати Фактором Клієнту ціни продажу заборгованостей, але не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем сплати Фактором Клієнту ціни продажу заборгованостей. Про дату початку та місце передачі документації Клієнт письмово повідомляє Фактора не пізніше ніж 3 робочих дні до дня початку передачі.
Відповідно до витягу з акту приймання-передачі реєстру боржників від 03.06.11 до договору №03-Ф від 03.06.2011 борг громадянина ОСОБА_4, за яким відступлено право грошової вимоги становить 36984,75 гри.
Перевіркою інспекційною групою наданих Товариством документів та письмових пояснень встановлено відсутність у Товариства та ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія»документації за боржником громадянином ОСОБА_4, що зобов'язує ТОВ «Перша кредитно-фінансова компанія»прийняти повернені права грошової вимоги.
Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001, №2664-III (надалі по тексту Закон №2664-III) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Згідно пп. 1 ч.1 ст. 1 Закону №2664-III, фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.
У відповідності до ст. 4 Закону №2664-III до фінансових послуг віднесено факторинг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Крім того, відповідно до ст. 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Судом встановлено, що Позивач є фінансовою установою, внесений до Державного реєстру фінансових установ (свідоцтво серії ФК №133 від 12.04.2007, р/н 13101946) з правом надання фінансової послуги факторингу.
З аналізу вищезазначених норм Закону та матеріалів справи можливо зробити висновок, що Позивач є іншою фінансовою установою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, а також є піднаглядною установою Держфінпослуг.
У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону №2664-III визначено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Держфінпослуг застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 5 Закону №2664-III виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону №2664-III та пп. 7 п. 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 № 292 (діяло на момент видання Розпорядження № 231), Держфінпослуг, в тому числі, дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що до певних відносин з надання фінансових послуг законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі Держфінпослуг, можуть встановлюватися окремі виключні права та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг. Зазначені нормативно-правові акти будуть спеціальними у правовідносинах по наданню фінансових послуг по відношенню до загальних, таких як Цивільний кодекс України.
Проте, ч. 2 ст. 10 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Підпунктом «а»пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу»означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.
Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.
Держфінпослуг своїм Розпорядженням № 231 до фінансової послуги факторингу віднесла сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): 1) фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; 2) набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; 3) отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Суб'єктом господарювання є лише юридична особа або фізична особа -суб'єкт господарювання.
З аналізу вищезазначених норм Закону та Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг і Розпорядженням № 231 визначено обмеження щодо надання послуги факторингу, а саме, набуття фактором відступленого права грошової вимоги може відбуватися у разі, якщо воно виникне в майбутньому до юридичної особи або до фізичної особи -суб'єкта господарювання.
Судом вбачається, що оскаржуване рішення відповідача винесене у межах компетенції та повноважень із дотриманням усіх норм чинного законодавства, а відтак, підстав для визнання їх протиправними та скасування немає.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя А.Б. Федорчук
Судді Є.В. Аблов
В.В. Амельохін