20 березня 2012 р.Справа № 2036/2а-2199/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області на постанову від 03.03.2011р. по справі № 2036/2а-2199/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області
про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення,
25.01.2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.03.2011 року позов задоволено.
Визнано дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради в частині не донарахування та недоплати ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня - протиправними. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»за 2009-2010 роки з законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, а саме в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2009 роки та восьми мінімальних пенсій за віком за 2010 рік. як інваліду війни 2 групи на день фактичного виконання виплати, та недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009, 2010 роки в порядку ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік та у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів ст. 197 КАС України вищезазначені апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач є інвалідом 2-ї групи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, в редакції від 01.01.2007 р., щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І та ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат.
Щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2009 р. позивач отримав в лютому 2009 р. у розмірі 120 грн., разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік - в квітні 2009року - 430 грн., щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 р. позивач отримав в липні 2010р. у розмірі 120 грн., разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік - в квітні 2010 року - 480 грн.
Однак, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дія ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинялася і жодних законів з приводу урегулювання вказаного питання не приймалося. Тому у 2009 році та у 2010 році діяла ст.48 названого закону, яка передбачає розмір допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
На підставі наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог за 2009-2010 роки.
Також суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині нарахування та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2009-2010 роки та зобов'язання відповідачів усунути порушення, провести перерахунок та виплату недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи за 2009-2010 роки та щодо неправомірності дій щодо не нарахування та виплати допомоги, встановленої ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветерана війни та гарантії їх соціального захисту" до Дня Перемоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2009-2010 роки.
Між тим, судом першої інстанції не досліджено питання щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03). .
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, дату отримання допомоги в 2009 році, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту за 2010 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за 2009 рік, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 200, 202, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області задовольнити частково.
Постанову від 03.03.2011р. по справі № 2036/2а-2199/11 в частині задоволення позову за період 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської міської ради Харківської області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги та допомоги на оздоровлення за період 2010 року- залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 03.03.2011р. по справі № 2036/2а-2199/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Філатов Ю.М.
Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С.