Справа № 2-720/12/1231
Провадження №2/1231/2009/12
10 травня 2012 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Юрченко І.М.
при секретарі: Поляруш Я.В.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Стахановського міського суду Луганської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди,
Звертаючись до суду з уточненим позовом позивачка зазначила, що 30 серпня 2011 року відповідачка взяла у неї в борг гроші в сумі 16640 грн. строком на один місяць до 01 жовтня 2011 року.
Вказані гроші позивачка зняла з кредитної картки ПАТ «Приватбанк». Згідно з правилами користування кредитною карткою, вона повинна була повернути гроші 01.10.2011 року, так як за 30 днів банк не нараховує відсотки за користування грошима.
Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
01 жовтня 2011року термін сплати боргу наступив, але відповідачка не виконала свого зобов'язання і гроші позивачці не повернула. Позивачка неодноразово заверталась до неї з проханням повернути гроші, але остання дотепер борг так і не повернула.
На підтвердження укладеного договору позики відповідачка видала позивачці розписку. Дана обставина підтверджується розпискою відповідача від 06.12.2011 року, копію якої позивачка додає до позовної заяви.
Згідно з статтею 1047 ГК України дана розписка засвідчує передачу нею відповідачу певної кількість грошей.
Вказані гроші позивачка для відповідачки зняла з кредитної картки ПАТ «Приватбанк». Так як відповідачка не повернула їй борг у встановлений строк, позивачка не змогла їх повернути банку і банк нарахував їй відсотки за користування кредитом. Станом на 19 березня 2012 року загальна сума боргу складає у сумі 20078,05 грн.
Позивачка також зазначила, що дії відповідачки завдають їй моральних страждань, оскільки вона переживає з приводу неможливості повернути борг банку, з приводу подальшого нарахуванні відсотків по її кредитній карті, з якої вона зняла гроші і позичила їх відповідачці.
На підставі викладеного позивачка в уточненій позовній заяві просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь борг у розмірі 20078,05грн. та моральну шкоду в сумі 5000грн.
В судовому засіданні позивачка на уточнених позовних вимогах наполягала, посилаючись на доводи, викладені в уточненій позовній заяві. Суду пояснила, що дійсно між нею та відповідачкою було укладено договір позики, відповідно до якого вона передала відповідачці зазначену в розписці суму, а саме 16640грн., які вона зняла зі своєї банківської картки в ПАТ «Приватбанк». Розписку відповідачка дійсно писала пізніше у грудні, але це було вже через те, що вона налякалася з приводу неповернення грошей і попросила письмово підтвердити відповідачку про факт отримання грошей у борг. Позивачка зазначила, що вона підтримує у повному обсязі позовні вимоги викладені в останній уточненій позовній заяві від 26.03.2012року, інших позовних вимог не має та не підтримує і просить суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві від 26.03.2012року. Просила позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача у повному обсязі, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві, а також зазначив, що вона та позивач інших позовних вимог не мають та не підтримують і просять суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві. Зазначила, що між позивачкою та відповідачкою дійсно був укладений договір позики, при цьому сторони домовились щодо повернення не тільки суми боргу, а й суми відсотків, які є рівними відсоткам, які нараховує позивачці Приватбанк, в якому у позивачки відкритий картковий рахунок, з якого вона і зняла кошти, передані у позику відповідачці. Оскільки відповідачка прострочила виконання договору позики, позивачка була вимушена самостійно сплачувати банку взяті суми у повному обсязі і це спричинило їй моральні страждання. Тому відповідачка повинна заплатити позивачці ще й моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000грн.
Згідно ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.
Відповідно до ст.11, 31 ЦПК України судом розглянуто позов в межах вимог, викладених в останній уточненій позовній заяві від 26.03.2012року.
Відповідачка у судовому засіданні суду пояснила, що вона позовні вимоги позивачки визнає частково, а саме визнає вимоги позивачки про стягнення з неї суми боргу з відсотками у загальній сумі 20078грн. 05коп., так як дійсно ОСОБА_1 надавала їй кошти під відсотки, які є рівними відсоткам, що позивачці нараховує Приватбанк. Між ними була домовленість не тільки щодо повернення суми боргу але й всіх відсотків, які співпадають з відсотками банку. Тому вона визнає загальну суму боргу в розмірі 20078,05грн. Що стосується моральної шкоди, то позовні вимоги позивачки в цій частині нею не визнаються, так як вона вважає їх цілком необґрунтованими та безпідставними.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнала частково, а саме у сумі 20078,05грн., так як вважала, що позивачка дійсно уклала з відповідачкою договір позики, нею не оспорюється як сума боргу так і нарахована сума відсотків, так як між сторонами з даного приводу була досягнута домовленість, що позивачка відповідачці також сплачує відсотки за користування взятими у борг коштами. Що стосується стягнення моральної шкоди, то в даній частині позовні вимоги позивачки не визнаються, так як законодавчо нічим не передбачено стягнення моральної шкоди при невиконанні умов договору позики.
Вислухавши доводи позивача, його представника, відповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених під час судового засідання. Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ніким з учасників судового засідання не заперечується та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним те, що дійсно відповідачка взяла в борг у позивачки 16640грн., які зобов'язувалася повернути в строк до 01.10.2011р. Взяті у борг кошти відповідачки зобов'язувалась повернути з відсотками, але на час розгляду справи не повернула. Станом на 19.03.2012року загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачкою становить 20078,05грн. Дані обставини відповідачем не заперечуються та визнаються.
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що правовідносини, які склались між сторонами, врегульовано параграфом 1 ЦК України. Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову за наявності до того законних підстав суд ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, що бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Оскільки відповідач не заперечував жодної з обставин, наведених позивачем на обґрунтування своїх вимог, тому доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики, а також розміру прострочених платежів нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними.
Визнанням позову не зачіпаються права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі і його можна прийняти.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки в частині стягнення з відповідачки боргу у розмірі 20078,05грн. заявлено обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки в даній частині підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди при порушенні зобов'язань за договором позики.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 171,81грн.
Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 88, 174, 208,209,212-215, 292-294 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 20078 (двадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 05коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 171,81 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: