Справа № 22-ц-450/12 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.
Провадження № 22-ц/1390/450/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
24 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Бермеса І.В., Шумської Н.Л.
з участю секретаря Гордій У.М.
та з участю ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агро-фірма Комплекс»про виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Агро-фірма Комплекс»про стягнення на його користь грошової компенсації за невикористані відпустки в розмірі 6 433, 42 грн., середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 1 765,89 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 765,89 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 05.07.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд встановивши, що за час роботи у відповідача йому не надавалися відпустки та не виплачена грошова компенсація за такі при звільненні, разом з тим у задоволені позову про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки відмовив. Вважає, що такими діями відповідача йому нанесена моральна шкода.
Представник ПП «Агро-фірма Комплекс»в судове засідання не з»явився, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду (а.с.96).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення зборів засновників від 10.02.2006 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ПП «Агро-фірма Комплекс»по сумісництву та встановлено розмір заробітної плати 1 650 грн. Згідно з наказом № 1/1 від 01.01.2008 року його переведено з посади директора по сумісництву на посаду директора за основним місцем праці та встановлено заробітну плату у розмірі 1 850 грн. З 29.04.2009 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за згодою сторін (а.с.4).
Районним судом також установлено, що за період роботи на посаді директора за сумісництвом з 10..02.2006 року по 01.01.2008 року з боку роботодавця відпустка позивачу не надавалася, грошова компенсація за не використану відпустку при звільнені не виплачена.
Відповідно до Закону України «Про відпустки» передбачено право сумісника на надання відпустки без збереження заробітної плати на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (ст.25). Оплата за відпустку на роботі по сумісництву не проводиться.
Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що висновок суду про відмову в позові в частині стягнення грошової компенсації за не використані дні відпустки за період роботи позивача на посаді директора ПП «Агро-фірма Комплекс»по сумісництву відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Районний суд також прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено нанесення йому моральної шкоди.
Суд також відмовив у задоволенні позову про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки за період роботи позивача на посаді директора ПП «Агро-фірма Комплекс»за основним місцем праці. При цьому районний суд виходив з того, що згідно представленої відповідачем довідки від № 7/06/11-1 від 07.06.2011 року станом на 07.06.2011 року заборгованості по заробітній платі немає (а.с.58).
Однак з таким висновком районного суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Судом установлено, що під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем за основним місцем праці з 01.01.2008 року по 29.05.2009 року йому відпустка не надавалася, що не заперечив відповідач, та відповідачем не надано жодних доказів виплати позивачеві грошової компенсації за не використані ним дні відпустки.
Таким чином, за період роботи позивача з 01.01.2008 року по 29.04.2009 року підлягає стягненню грошова компенсація за 32 дні відпуски, що з урахуванням середньоденної зарплати у розмірі 36,43 грн. (а.с.38) становить 1165,76 грн. (32 х 36,43 = 1165,76 грн.).
Згідно з положеннями ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за не використані дні відпустки, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн. за час затримки розрахунку.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 05 липня 2011 року скасувати в частині відмовити у стягненні грошової компенсації за не використані дні щорічної відпустки за період роботи на посаді директора з 01.01.2008 року по 29.04.2009 року, відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ПП «Агро-фірма Комплекс»на користь ОСОБА_2 1165,76 грн. грн. грошової компенсації за невикористані дні відпустки та 1000 грн. відшкодування за час затримки розрахунку.
Стягнути з ПП «Агро-фірма Комплекс»в доход держави 107,30 грн. судового збору.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : Шандра М.М.
Судді: Бермес І.В.
Шумська Н.Л.