Справа № 22-ц-477/12 Головуючий у 1 інстанції: Боровкова Д. О.
Провадження № 22-ц/1390/477/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
29 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Бермеса І.В., Мусіної Т.Г.
при секретарі Мариняк О.І.
та з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4, ОСОБА_3 - ОСОБА_5
представника ПАТ «ПроКредит Банк»Щербакової І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 травня 2010 року у справі за позовом ПАТ «ПроКредит Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановила:
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2011 року та ухвалою цього ж суду від 05.11.2010 року, якою виправлена описка в зазначеному рішенні, позов ПАТ «ПроКредит Банк»задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»- 27 676 дол. США 22 центи. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»- 12 617 дол. США 72 центи. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»212 дол. США 80 центів державного мита. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредит Банк»120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27.05.2011 року заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2010 року залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4. В апеляційній скарзі просить заочне рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам закону, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Крім того, вважає, що неправомірним є стягнення з неї заборгованості, а також судового збору в доларах США, оскільки єдиною платіжною одиницею на території України є гривня. Зазначає, що боржник не виконував своїх зобов'язань перед кредитором на протязі понад 6 місяців, про що її не було повідомлено. Зазначені обставини є підставою для припинення договору поруки відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задоволити частково з таких підстав.
Районним судом установлено, що 25.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання траншу № 3.18103/0233, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 20 000 доларів США на строк користування 39 місяців із сплатою відсотків у розмірі 16 % річних (а.с.14-15). В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним договором між позивачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.07.2007 року укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов договору про надання траншу від 25.07.2007 року (а.с.22).
28.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про надання траншу № 3.21088/0233, відповідно до якого ОСОБА_2 надано кредит у сумі 13 000 доларів США на строк користування 30 місяців із сплатою відсотків у розмірі 16 % річних (а.с.24-25). Виконання зобов'язань за договором про надання траншу забезпечено договорами поруки від 28.03.2008 року, укладеними між ЗАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_4, та між ЗАТ «ПроКредит Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідно до яких поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на добровільних засадах беруть на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов договору про надання траншу № 3.21088/0233 від 28.03.2008 року, що є невід»ємною частиною Рамкової угоди № 0233 від 20.10.2005 року (а.с.32, 34).
Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Задовольняючи позов, районний суд вірно виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами та договорами поруки, а тому позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів борг станом на 21.01.2010 року за кредитним договором № 3.18103/0233 від 25.07.2007 року у сумі 27 676, 22 дол. США та борг за кредитним договором № 3.21088/0233 від 28.03.2008 року у сумі 12 617,71 дол. США, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.56, 57).
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не виконував свої зобов'язання перед кредитором на протязі понад 6 місяців, що за відсутності пред'явлення претензії щодо невиконання кредитних зобов'язань протягом 6 місяців, є підставою припинення договору поруки відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, не обгрунтовані, оскільки як убачається з матеріалів справи, 27.02.2009 року позивач надіслав ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення кредиту № 3104/09, на дату цієї вимоги загальний строк прострочення складав 11 днів (а.с.31). У цей же день вимога про виконання зобов'язання за договором поруки була надіслана ОСОБА_4, яка отримана нею 05.03.2009 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33,38).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 направлено повідомлення про час і місце розгляду справи за адресою її фактичного проживання, яка зазначена нею у кредитній справі (а.с. 183).
Як убачається з матеріалів справи, у ПАТ «ПроКредит Банк»наявні ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.187-190). Отже кредит правомірно наданий ПАТ «ПроКредит Банк»в іноземній валюті і позивач просить стягнути кошти в іноземній валюті. А відтак районний суд дійшов до правильного висновку про стягнення заборгованості по кредитному договору у доларах США, що відповідає положенням ч.3 ст.533 ЦК України, яка передбачає використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Рішення суду в частині стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 212,80 доларів США, що еквівалентно 1700 грн. відповідно до курсу дол. США, встановленого НБУ, що стверджується платіжними дорученнями (а.с.8-10),
Однак в частині покладення на відповідачів солідарної відповідальності за судові витрати банку у справі погодитися не можна, оскільки відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За відсутності таких умов, колегія вирішила рішення в зазначеній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 761,29 грн., ОСОБА_3 761,29 грн., ОСОБА_4 177,42 грн. судового збору та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення з кожного.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1,2, ст.314 ч.2, ст.316 ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 28 травня 2010 року скасувати в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»212 доларів США 80 центів державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»з ОСОБА_2 761,29 грн., ОСОБА_3 -761,29 грн., ОСОБА_4 -177,42 грн. судового збору.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 40 грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Шандра М.М.
Судді: Бермес І.В.
Мусіна Т.Г.