01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.04.2012 № 55/324
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Ткаченка Б.О.
Федорчука Р.В.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Монмарт» на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2011року,
у справі № 55/324 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом приватного підприємства «Монмарт»
до товариства з обмеженою відповідальністю «K-TRADE LTD»
про визнання договору поставки недійсним.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року у справі № 55/324, в задоволенні позовних вимог ПП «Монмарт» до ТОВ «K-TRADE LTD» про визнання договору поставки № 1908-03 недійсним відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 55/324 скасувати та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги позивача. У своїх доводах скаржник посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Авдеєв П.В., судді - Тищенко А.І., Куксов В.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/53 від 09.02.2012 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді - Авдеєва П.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.02.2012 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Лобань О.І., судді - Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О. справу № 55/324 прийнято до провадження та призначено до розгляду. 26.03.2012 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого по справі на лікарняному. Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року після виходу головуючого судді з лікарняного, справу № 55/324 призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «K-TRADE LTD» вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що ґрунтується на нормах закону.
Представники ПП «Монмарт» та ТОВ «K-TRADE LTD» у судові засідання суду апеляційної інстанції 11.04.2012 року та 23.04.2012 року не з'явились про день та час розгляду справи, позивач та відповідач, були повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 133, 134, 138, 139). Про причини неявки сторони суд не повідомили.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач та відповідач про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь в судовому засіданні 23.04.2012 року ПП «Монмарт» та ТОВ «K-TRADE LTD», судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів не надходило.
До того ж, судова колегія звертає увагу, що за клопотанням скаржника та його неодноразовою неявкою у судові засідання суду апеляційної інстанції розгляд справи відкладався.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що по даній справі за клопотанням ПП «Монмарт» у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжувався строк розгляду апеляційної скарг на п'ятнадцять днів.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
19.08.2010 року між ПП «Монмарт» (покупець) та ТОВ «K-TRADE LTD» (постачальник) було укладено договір на постачання товарів № 1908-03. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, протягом його дії, поставити та передати у власність покупцеві електропобутову техніку (надалі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар. Поставка товару за цим договором відбувається окремими партіями.
Згідно п.1.2 договору, асортимент, кількість та ціна товару що поставляється покупцю згідно цього договору визначаються у рахунку-фактурі або видатковій накладній за кожною поставкою товару (партії товару). Відповідно до п.1.4 договору, якість товару, що поставляється за цим договором, має відповідати стандартам, ТУ, іншій технічній документації, що прийняті та затверджені на території України.
Пунктом 2.1 договору, сторони погодили між собою, що постачальник бере на себе обов'язок, після набрання чинності цим договором передати у власність покупця (поставити), у місці поставки, товар у кількості, асортименті і за цінами, вказаними у супровідній документації на такий товар. Постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом з документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного в Україні законодавства.
Відповідно до п.2.2 договору, покупець бере на себе обов'язок прийняти товар від постачальника у місці його поставки і здійснити за нього оплату у строки і порядку, передбаченими цим договором.
Згідно п.3.2 договору постачальник зобов'язаний надати товар в розпорядження покупця у місці поставки, а покупець - прийняти товар від постачальника. Право власності та усі ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту приймання-передачі товару згідно пункту 3.3 даного договору. Відповідно до п. 3.3 договору, приймання-передача товару здійснюється в місці поставки, що визначений у пункті 3.1 даного договору за кількістю та якістю товару.
Як вбачається з п. 3.4 договору, підписання покупцем видаткової накладної постачальника на відповідну партію товару підтверджує, що товар поставлено постачальником покупцю належної якості, у кількості, асортименті та за ціною, що були погоджені сторонами у рахунку-фактурі на відповідну партію товару.
Ціна кожної партії товару визначається у рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна ціна даного договору визначається як ціна товару, який було поставлено протягом строку дії договору (п.4.1 договору).
Відповідно до п.4.2 договору, сторони дійшли згоди про те, що ціна товару визначається у рахунку-фактурі на відповідну партію товару, виходячи з затверджених постачальником цін. Згідно п. 4.4 договору, оплата партії товару здійснюється покупцем за ціною, узгодженою сторонами у рахунку-фактурі, та у строк, що не перевищує 21 (двадцять один) календарний день від дня приймання-передачі товару.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.7.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2011 року (п.7.2 договору).
Так, на виконання мов договору № 1908-03 від 19.08.2010 року, згідно накладними що містяться в матеріалах справи та які підписані і скріплені печатками з боку обох сторін, відповідачем здійснювалась поставка товару, а позивачем поставлений товар оплачувався. Вказаний факт також підтверджується банківськими виписками від 08.04.2011 року на суму 40000 грн., від 14.04.2011 року - 30549,72 грн., від 28.04.2011 року на суму 23000 грн. та 96000 грн. від 04.05.2011 року - 39049,96 грн. та від 16.05.2011 року на суму 23000 грн.
У вересні 2011 року ПП «Монмарт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «К-TRADE LTD» про визнання недійсним договору поставки № 1908-03 від 19.08.2010 року. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що при укладанні договору ПП «Монмарт» та ТОВ «К-TRADE LTD» не узгоджувалась та не складалась відповідна специфікація, тобто не було визначено предмет договору та ціни товару.
Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року у задоволенні зазначеного позову ПП «Монмарт» про визнання недійсним договору поставки відмовлено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 215 ЦК України (надалі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктом 1 ст.217 ЦК України, передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч.2 ст.236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, договір визнається дійсним, якщо сторони домовилися щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Так, як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання мов договору № 1908-03 від 19.08.2010 року, згідно накладними наданими що містяться в матеріалах справи та підписані і скріплені печатками з боку обох сторін, відповідачем здійснювалась поставка товару, а позивачем поставлений товар оплачувався, що підтверджується банківськими виписками від 08.04.2011 року на суму 40000 грн., від 14.04.2011 року - 30549,72 грн., від 28.04.2011 року на суму 23000 грн. та 96000 грн. від 04.05.2011 року - 39049,96 грн. та від 16.05.2011 року на суму 23000 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсність правочину не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Частиною 2. вказаної статті господарського кодексу встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом про те, що пунктом 1.2 договору сторони погодили між собою та встановили, що асортимент, кількість та ціна товару що поставляється покупцю згідно цього договору визначаються у рахунку-фактурі або видатковій накладній за кожною поставкою партії товару.
Як вірно вказав суд першої інстанції з урахуванням принципу «свободи договору», зазначена домовленість у 1.2 договору не суперечить приписам норм цивільного та господарського законодавства. Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки-фактури, де сторонами зазначено асортимент, ціну та кількість товару № 020311-1 від 02.03.2011 року на суму 62049,96 грн. та № 100311-15 від 10.03.2011 року на суму 48237,78 грн., та відповідно видаткові накладні, скріплені підписами та засвідчені печатками з боку обох сторін № 020311-2 від 02.03.2011 року на суму 62049,96 грн. та № 110311-1 від 11.03.2011 року на суму 48237,78 грн.
Судова колегія звертає увагу, що позивачем частково здійснено розрахунок за поставлений товар, тобто сторонами вчинено дії, які направлені на настання правових наслідків, обумовлених договором поставки.
Оскільки у видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи зазначено, що підставою для розрахунку є договір поставки № 1908-03 від 19.08.2010 року, колегія суддів вважає, що й підставою для здійснення поставки товару є саме договір № 1908-03 від 19.08.2010 року.
За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що даний правочин (договір поставки) відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст. 203 ЦК України). Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦК України). Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ПП «Монмарт» та вважає, що договір поставки укладений у відповідності законодавства України та є дійсним.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПП «Монмарт» не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПП «Монмарт» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Монмарт» на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2011року у справі № 55/324 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2011року у справі № 55/324 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 55/324 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Ткаченко Б.О.
Федорчук Р.В.