03.05.12
Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 67-28-47
Іменем України
03 травня 2012 року Справа № 5028/12/5/2012
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Слов"янскі шпалери-КФТП",
вул. Предзаводська, 4, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Полікомбанк",
вул. Київська, 3, м. Чернігів, 14005
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Юта-Плюс",
16100, Чернігівська область, смт. Сосниця, вул. Київська, 18.
Предмет спору: про визнання недійсним договору поруки та повернення отриманих коштів в сумі 80 000,00 грн.
Суддя Л.М.Лавриненко
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 23.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 02.02.2012, 14.02.2012, 28.02.2012 року, 01.03.2012 року, 25.04.2012 року.
ОСОБА_2, довіреність № 8 від 31.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 02.02.2012 року, 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року, 25.04.2012 року, 27.04.2012р., 03.05.2012р.
Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 15 від 03.01.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року.
ОСОБА_4 довіреність № б/н від 26.12.2011 року, представник, була присутня в судовому засіданні 14.02.2012 року, 21.02.2012 року, 28.02.2012 року, 01.03.2012 року, 25.04.2012 року, 27.04.2012р., 03.05.2012р.
ОСОБА_5, довіреність №89 від 24.04.2012 року, представник була присутня в судовому засіданні 25.04.2012 року та 27.04.2012р
ОСОБА_6, довіреність № 80 від 27.03.2012 року, представник, була присутня в судовому засіданні 25.04.2012 року та 27.04.2012р.
Від третьої особи: ОСОБА_7, довіреність б/н від 01.02.2012 року, адвокат, був присутній в судовому засіданні 25.04.2012 року, 27.04.2012р., 03.05.2012р.
В судовому засіданні 28.02.2012 року були присутні для дачі пояснень посадові особи позивача: генеральний директор ОСОБА_8. та головний бухгалтер Кугук І.І.
В судовому засіданні 27.04.2012 року були присутні: Крупський О.В., спеціаліст банку -начальник відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення;
Кугук І.І., головний бухгалтер товариства позивача.
Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв з 25.04.2012р. по 27.04.2012р. та з 27.04.2012р. по 03.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про визнання недійсним договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, укладеного між Полікомбанк та ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з моменту його укладення та про стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" 80 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 625 від 27.09.2011 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ПП "Юта-Плюс".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що договір поруки № 625 від 27.09.2011 року підписаний від імені ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" невідомою особою, оскільки генеральний директор ОСОБА_8. вказаний договір поруки не підписувала, а тому він є недійсним відповідно до ст. ст. 202,203,207, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 02.02.2012 року, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Юта-Плюс".
В судовому засіданні здійснювалась фіксація судового засідання технічними засобами.
В судовому засіданні 14.02.2012 року судом було здійснено огляд оригіналу договору поруки від 27.09.2011р., наданого відповідачем.
В судовому засіданні 14.02.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті.
Відповідач в поданому відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову, оскільки на його думку відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним, а саме: позивач в поданій позовній заяві не конкретизує, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів. Також відповідач вважає, що про існування договору поруки позивачу було відомо 29.09.2011 року, а не в листопаді місяці, як зазначає позивач, оскільки саме 29.09.2011 року ним на рахунок відповідача було перераховано певну суму коштів. При укладенні договору поруки банку був наданий статут, який підтверджував повноваження ОСОБА_8., як генерального директора ПАТ „Слов'янські шпалери" на підписання договору поруки з Полікомбанком, договір скріплений печаткою ПАТ „Слов'янські шпалери", підпис керівника, який проставлений в договорі поруки збігається з підписом, який зазначений в карточці із зразком підписів та відбитка печатки, а також дотримані вимоги ст.ст. 91,92,203,207,547 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказом схвалення оспорюваного договору є сплата за договором поруки грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. Також посилаючись на ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що за загальним правилом правочин, вчинений директором товариства навіть з перевищенням повноважень, не є недійсним, якщо не довести того факту, що третя особа (контрагент) знала чи за всіма обставинами не могла знати про обмеження повноважень директора.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Юта-Плюс" в поданому відзиві просить суд відмовити в задоволенні позову та посилається на те, що позивачем не надано доказів того, що боржник ПП „Юта-Плюс" не виконало взятих на себе зобов'язань по основному договору та порушило їх. Станом на 02.02.2012 року позивач, як кредитор, не заявляв до боржника жодних претензій ні у досудовому, ні в судовому порядку, справа про невиконання взятих на себе зобов'язань по договору кредитування між позивачем та третьою особою не порушувалась. Третя особа посилається на те, що виходячи з норм ст.ст. 553,555 Цивільного кодексу України, позивач в поданому позові не заявляє ПП „Юта-Плюс" у якості солідарного боржника, а також ПП „Юта-Плюс" не отримувало від кредитора чи поручителя жодних повідомлень чи претензій. Так, позивач зазначає, що про існування договору поруки йому нічого не було відомо до листопада 2011 року, але незважаючи на це, позивач перерахував на виконання умов цього договору суму 80 000,00 грн. В якості доказу перерахування 80 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, позивачем надано платіжне доручення № 660 від 29.09.2011 року, яке з невідомих причин позивач не вимагає визнати недійсним, а отже воно є дійсним і свідчить про намір позивача виконувати угоду, укладену з відповідачем. Крім того, інші обставини викладені в позовній заяві не є доведеними і обґрунтованими, містять сумнівні документи, які побудовані на припущеннях і не можуть бути прийняті до уваги.
В письмових поясненнях в частині обґрунтування позовних вимог, наданих в судовому засіданні 21.02.2012р., позивач вказує на те, що підпис генерального директора позивача, як посадової особи, що уповноважена згідно Статуту вчиняти правочини та підписувати фінансово-господарські документи було підроблено, підпис від імені генерального директора позивача був вчинений іншою невстановленою особою, у зв'язку з чим необхідне призначення та проведення почеркознавчої експертизи. Оскільки генеральний директор від імені позивача не вчиняв підпис на спірному договорі, то останній підписано не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки було відсутнє, тому відповідно п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Разом з тим, відповідно до абз.5 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " Верховний Суд встановив, що відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Тому необхідно правильно визначити момент вчинення правочину. Як видно з тексту спірного договору та дій, здійснених на його виконання, - правочин (договір поруки) було укладено та досягнуто згоди з усіх істотних умов такого договору, однак одна з сторін (позивач) не здійснила належного волевиявлення (яке вимагається законом у даному випадку) щодо його укладення, а отже -він може бути визнаний недійсним. За таких обставин позивач просить суд визнати недійсним договір поруки №625 від 27.09.2011 року, укладений між публічним акціонерним товариством „Полікомбанк" та ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з моменту його укладення та стягнути з публічного акціонерного товариства „Полікомбанк" на користь ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" 80 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки №625 від 27.09.2011 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ПП „Юта-Плюс".
В судовому засіданні 21.02.2012р. судом було здійснено огляд оригіналів карток зразків підписів позивача та розпорядження від 14.03.2011 року №5.
В судовому засіданні 28.02.2012р. генеральний директор ОСОБА_8. та головний бухгалтер Кугук І.І. надали пояснення по справі.
В судому засіданні 01.03.2012р. було задоволено клопотання позивача та ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.03.2012 року було призначено по справі графологічну (почеркознавчу) судову експертизу і провадження у справі № 5028/12/5/2012 було зупинено.
Після повернення матеріалів справи від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.04.2012 року провадження у справі № 5028/12/5/2012 було поновлено.
В судовому засіданні 25.04.2012 року суд продовжив розгляд справи по суті.
Представник позивача в поданих 25.04.2012 року письмових поясненнях з урахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи вказує на те, що судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що генеральний директор від імені позивача не вчиняв підпис на спірному договорі, тому даний договір підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки було відсутнє, у зв'язку з чим договір поруки № 625 від 27.09.2011 року повинен бути визнаний судом недійсним згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не було проведено ідентифікацію позивача при підписанні спірного договору поруки, чим порушено спеціальні нормативні акти, які є обов'язковими для всіх банківських установ на території України та які встановлюють порядок та вимоги для проведення ідентифікації клієнта банківської установи.
Представник відповідача надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів по справі, яке задоволено судом.
В письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що оригінал договору поруки № 625 від 27.09.2011 року містить печатку публічного акціонерного товариства «Слов»янські шпалери-КФТП», тому з посиланням на позицію Вищого господарського суду України по справі № 21/235-09, наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу. Крім того, позивач своїми подальшими діями: перерахуванням відповідачу грошових коштів, схвалив укладений з відповідачем правочин; доказів втрати позивачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки товариства позивач не надав. Щодо ідентифікації ПАТ «Слов'янські шпалери-КФТП», відповідач зазначає, що дане товариство є його клієнтом майже п'ятнадцять років, стосунки між банком і позивачем відбуваються кожного дня, тому додаткової інформації щодо ідентифікації позивача при підписанні договору поруки було не потрібно.
В письмових поясненнях щодо призначення рахунку № 29099021 та підстав зарахування на нього коштів відповідач вказує на те, що Додатком до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою Правління Національного банку, від 27.12.2007р. № 481 визначено, що до рахунків для обліку кредиторської заборгованості відноситься рахунок 2909 (П). Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004р. №280, визначено: найменування внутрішньобанківського балансового рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»; призначення рахунку: облік сум іншої кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку; за кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку; за дебетом рахунку проводяться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. Полікомбанк для відображення в бухгалтерському обліку кредитних операцій використовує рахунок кредиторської заборгованості 29099021 з подальшим відображенням цих операцій за відповідними рахунками для обліку наданих кредитів або за рахунками для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами. Умовою п. 2.2. договору поруки від 27.09.2011 р. №625 передбачено, що поручитель перераховує кошти на рахунок в банку 29099021, що відповідає правилам обліку, встановленими НБУ.
Також представником відповідача були подані письмові пояснення начальника відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення О.В.Крупського щодо питань функціонування програми розрахункового обслуговування клієнтів банку з використанням системи електронних платежів, зокрема щодо засобів захисту інформації, перевірки порядку оформлення електронних розрахункових документів, їх достовірності, ідентифікації клієнта, в яких зазначено, що програмний комплекс «Клієнт-Банк»використовується для передачі платіжних документів для їх виконання від клієнта до банку та отримання клієнтом оперативної інформації про рух по його рахункам. Всі повідомлення, що циркулюють у поштовій системі «Клієнт-Банку»шифруються симетричним ключем (однаковий в клієнта та в банку), а на платіжні документи крім цього ще накладається два електронні підписи. Шифрування даних виконується відповідно до державного стандарту України 28147-89. В банку створюється окремий ключ під кожного клієнта та надається на електронному носії (дискета) цьому клієнту. Дискета з ключем шифрування повинна бути вставлена в комп'ютер клієнта під час прийому-передачі файлів системи. Дискету з ключем шифрування «ВАТ Корюківська фабрика технічних паперів»було передано (згідно довіреності від Генерального директора КФТП) ОСОБА_11 при інсталяції системи у клієнта. Для кожного електронного підпису використовується два ключі: таємний ключ для накладання підпису та відкритий для перевірки підпису. Накласти підпис відкритим ключем неможливо. Генерація (створення) ключів електронного підпису виконується безпосередньо відповідальними особами клієнта за допомогою генератора ключів, що поставляється із системою. Запуск генератора здійснюється з клієнтської частини системи «Клієнт-Банк»вибором відповідного пункту меню «Зміна першого підпису»та «Зміна другого підпису». Файли таємного ключа поміщаються на змінних носіях у клієнта, файли відкритого ключа надсилаються до банку засобами поштової системи «Клієнт-Банку». Першу генерацію ключів для підпису виконує відповідальна особа клієнта зразу ж після інсталяції. В подальшому в будь який час клієнт може виконати зміну підпису та згенерувати нові ключові файли. Після надходження нового відкритого ключа до банку платежі підписані старим ключем, якщо вони надходять до банку пізніше вже не можуть пройти перевірку ЕЦП та будуть відбраковані. До того ж звертається увага на те, що в п.5.2. договору на обслуговування в системі «Клієнт-Банк»оговорено, що «Сторони визнають засоби криптозахисту та електронного підпису, а також використання останнього для підтвердження достовірності платіжних документів, що передаються між сторонами по каналу зв'язку».
Представник позивача щодо наданих представником відповідача пояснень спеціаліста заперечував.
В судовому засіданні було оголошено перерву до 27.04.2012 р. на 12:00.
В судовому засіданні 27.04.2012 року суд продовжив розгляд справи по суті.
Представником позивача в судовому засіданні 27.04.2012 року було подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.
В поданих письмових поясненнях в частині обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що спірний договір поруки № 625 від 27.09.2011 року генеральний директор позивача ніколи не укладав, власноручно не підписував, не був присутнім при укладенні вказаного договору, а кошти що були перераховані на виконання договору є помилковим платежем, що був вчинений за дорученням невстановленої особи, яка підписала договір поруки. В силу ст. 239 Цивільного кодексу України, оспорюваний договір поруки не може створювати, змінювати і припиняти цивільні права і обов'язки, оскільки договір поруки не підписано генеральним директором товариства, а його підпис є підробленим. Відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, правочин повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріплений печаткою юридичної особи. Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України у рішенні прийнятому по справі №23-14/208-05-6005. Враховуючи викладене позивач вважає, що спірний договір поруки не відповідає вимогам ч.1,2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 658 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний судом недійсним.
Представником відповідача, на виконання ухвали суду від 18.04.2012 року, подано письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом, а також заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.
В письмових поясненнях № 1-06/1168 від 27.04.2012 року, відповідач зазначає, що ВАТ „КФТП" було відомо, що кошти перераховані в погашення кредиту за договорами поручительств, а не за кредитами самої КФТП, оскільки: - в системі «Банк-клієнт»залишки за кредитами та рахунками нарахованих відсотків після такого перерахування не змінилися; - служба бухгалтерського обліку, яку очолює головний бухгалтер, здійснює контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ; - система «Банк-клієнт»забезпечує можливість перегляду залишків та оборотів за будь-який період по всіх рахунках клієнта (поточних, кредитних, депозитних, рахунків нарахованих відсотків, транзитних, спец рахунків, тощо); - обороти по рахунках кредитів повинні відповідати оборотам з видачі та погашення кредитів в програмному комплексі «1-С Бухгалтерія»; - обороти за рахунками нарахованих відсотків за кредитами в системі «Банк-клієнт» дорівнюють витратам по процентам за користування кредитами.
Також в судове засідання був викликаний спеціаліст банку -начальник відділу супроводу та впровадження програмного забезпечення Крупський О.В., який надав пояснення щодо питань функціонування програми розрахункового обслуговування клієнтів банку з використанням системи електронних платежів.
Головний бухгалтер позивача Кугук І.І. надала пояснення та зазначила, що сплачені ними кошти в сумі 80000 грн. були спочатку відображені в бухгалтерському обліку як сплата відсотків за кредит, а після проведення аудиторської перевірки були проведені корегування та відображено як дебіторська заборгованість ПП «Юта-Плюс».
В судому засіданні оголошена перерва до 03.05.2012р.
Заяв та клопотань після перерви до суду не надійшло.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
17.09.2010 року між публічним акціонерним товариством „Полікомбанк" (банк) - відповідачем по справі та приватним підприємством „Юта-Плюс" (позичальник), яке виступає в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача по даній справі, було укладено кредитний договір за овердрафтом № 582, відповідно до умов якого банк надає позичальнику відкличний кредит за овердрафтом у сумах, що перевищують залишок коштів на поточному рахунку позичальника № 26004134867 в банку, код банку 353100, а саме: ліміт овердрафту: 100 000,00 грн.; строк дії овердрафту: до 15.09.2011 року; зі сплатою 24% річних; для поточної діяльності та поповнення обігових коштів (п.п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.4., 1.1.5. кредитного договору за овердрафтом №582).
Відповідно до п.п. 1.1.6., 1.1.7. кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року порядок надання кредиту за овердрафтом: видача кредиту за овердрафтом здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку позичальника в банку протягом операційного дня розрахункових документів позичальника в межах встановленого ліміту з утворенням при цьому дебетового залишку. Порядок погашення кредиту за овердрафтом: погашення дебетового залишку, який утворився по поточному рахунку позичальника в банку, здійснюється автоматично за рахунок надходжень грошових коштів на поточний рахунок позичальника в банку протягом операційного дня.
Пунктом 2.1. кредитного договору за овердрафтом сторони визначили, що позичальник забезпечує своєчасне виконання зобов'язань по цьому кредитному договору заставою товарів в обороті згідно з договором застави від 17.09.2010 року № 583.
Додатковими угодами №1 від 18.10.2010 року, №2 від 04.11.2010 року, №3 від 02.12.2010 року, №4 від 17.12.2010 року, №5 від 16.03.2011 року, №6 від 15.09.2011 року, №7 від 27.09.2011 року до кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, внесено зміни та доповнення.
Зокрема додатковою угодою №7 від 27.09.2011 року сторони доповнили розділ 2 „Забезпечення кредиту" кредитного договору від 17.09.2010 року № 582 пунктом 2.2.: позичальник забезпечує своєчасне виконання зобов'язань по цьому кредитному договору порукою публічного акціонерного товариства „Слов'янські шпалери-КФТП" згідно з договором поруки від 27.09.2011 року № 625.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, банк виконав взяте на себе зобов»язання та здійснював кредитування позичальника на умовах овердрафту в період з 17.09.2010р. по 28.09.2011р., що підтверджується наданим банком витягом із поточного рахунку позичальника -Приватного підприємства „Юта-Плюс" № 26004134867.
У відповідності до ст.546 Цивільного кодексу України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, відповідно до частини 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
27.09.2011 року між публічним акціонерним товариством „Слов'янські шпалери-КФТП" (поручитель) та публічним акціонерним товариством „Полікомбанк" (кредитор) було укладено договір поруки № 625.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання приватним підприємством „Юта-Плюс" (боржник) всіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року і додаткових угод до нього від 18.10.2010 року №1, від 04.11.2010 року №2, від 02.12.2010 року №3, від 17.12.2010 року №4, від 16.03.2011 року №5, від 15.09.2011 року №6, від 27.09.2011 року №7, укладених між кредитором та боржником.
Пунктом 1.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року передбачено, що поручителю відомі всі умови договору, в тому числі: ліміт овердрафту: 200 000,00 грн.; строк дії овердрафту: до 28.09.2011 року; плата за користування овердрафтом: 20% річних. У разі порушення строку сплати процентів, відповідно до п. 1.1.9., плата за кредит за користування овердрафтом збільшується на 5% річних з дня утворення простроченої заборгованості до дати її погашення.
Відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, відповідно до п. 1.4. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, є солідарною.
Згідно п. 2.1. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, в разі невиконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, кредитор протягом 5-х робочих днів направляє відповідне повідомлення поручителю (листом, факсом, телеграмою).
Пунктом 2.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року передбачено, що поручитель не пізніше наступного робочого дня після одержання такого повідомлення перераховує кредитору на рахунок № 29099021 в Полікомбанку, код банку 353100, код за ЄДРПОУ 19356610, або на рахунки простроченої заборгованості суму заборгованості боржника перед кредитором.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя (п. 3.2. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року), а у разі пролонгації кредитного договору за овердрафтом № 582 від 17.09.2010 року, строк дії цього договору продовжується на такий же строк, про що складається додаткова угода (п. 3.3. договору поруки № 625 від 27.09.2011 року).
У вступній частині та розділі IV „Юридичні адреси та підписи сторін " договору поруки № 625 від 27.09.2011 року зазначено, що від імені кредитора публічного акціонерного товариства „Полікомбанк", вказаний договір підписаний головою правління ОСОБА_12, який діє на підставі статуту; від імені публічного акціонерного товариства „Слов'янські шпалери-КФТП" -генеральним директором ОСОБА_8.
Позивач просить суд визнати недійсним договір поруки № 625 від 27.09.2011 року, укладений між Полікомбанк та ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з моменту його укладення, посилаючись на ту обставину, що спірний договір поруки підписаний не уповноваженою посадовою особою позивача, а отже відсутнє вільне волевиявлення позивача на укладення договору поруки, у зв'язку з чим у позивача не має жодних правових зобов'язань, що випливають із спірного правочину та будь-яких інших актів, виданих на його виконання та дій, що були в подальшому вчинені на його виконання.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до пункту 8.20 статуту публічного акціонерного товариства „Слов'янські шпалери -КФТП", затвердженого Загальними зборами акціонерів (протокол від 02.03.2011 року № 17), зареєстрованого державним реєстратором Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області 14.03.2011 року в новій редакції, генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Пунктом 8.21.1. статуту передбачено, що генеральний директор діє від імені Товариства у межах, встановлених цим статутом і чинним законодавством України.
Зокрема, підпунктами 1), 4) пункту 8.26. статуту визначено, що генеральний директор товариства в межах своїх повноважень має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені Товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом Товариства в межах його компетенції відповідно до положень Статуту.
Відповідно до витягу з протоколу №11 Загальних зборів акціонерів ВАТ „Корюківська ФТП" від 05.04.2006 року, генеральним директором ВАТ „Корюківська ФТП" обрано ОСОБА_8.
Згідно витягу з наказу № 34 від 20.04.2006 року, ОСОБА_8. з 20.04.2006 року приступила до виконання обов'язків генерального директора ВАТ „Корюківська ФТП" (підстава: протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ „Корюківська ФТП" від 05.04.2006 року №11, контракт від 20.04.2006 року).
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину а саме: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 737-738/12-24 по справі № 5028/12/5/2012 Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, наданого експертом ОСОБА_13 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8. в графі „Генеральний директор" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки № 625 від 27.09.2011 року виконаний не ОСОБА_8, зразки підписів якої надані для порівняльного дослідження, а іншою особою.
Також у висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 737-738/12-24 по справі № 5028/12/5/2012 зазначено: що ж стосується збігів ознак, то вони на категоричний негативний висновок про тотожність не впливають, оскільки пояснюються виконанням досліджуваного підпису з наслідуванням дійсного підпису ОСОБА_8. Оскільки було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8. в графі „Генеральний директор" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" договору поруки № 625 від 27.09.2011 року виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою, то питання „Чи не виконано підпис навмисно зміненим почерком?" не вирішувалося.
Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як слідує із висновку судово-почеркознавчої експертизи від 10.04.2012 року № 737-738/12-24 по справі № 5028/12/5/2012, підпис від імені ОСОБА_8. в графі „Генеральний директор" в розділі „4. Юридичні адреси та підписи сторін" виконаний не ОСОБА_8., зразки підписів якої надані для порівняльного дослідження, а іншою особою, тобто підпис у спірному договорі поруки № 625 від 27.09.2011 року не відповідає дійсному підпису генерального директора ОСОБА_8. (т.2, а.с.196-200).
Однак, оригінал договору поруки № 625 від 27.09.2011 року (т.2 а.с. 3) містить печатку Публічного акціонерного товариства „Слов'янські шпалери-КТФ" № 2 , якою скріплено підпис поручителя.
Публічне акціонерне товариство „Слов'янські шпалери-КТФ" своїм розпорядження №26 від 14.04.2011 року «Про користування печатками»встановило порядок користування печатками, а саме: 1). печатку №1 закріпити за головним бухгалтером Кугук І.І., використовувати генеральним директором ОСОБА_8. та головним бухгалтером Кугук І.І.; 2). печатку №2 закріпити за директором фінансовим ОСОБА_11, використовувати директором фінансовим ОСОБА_11
Розпорядження № 5 від 14.03.11р. позивача визначено, що для оформлення розрахункових документів та для здійснення касових операцій, а також при укладанні правочинів та підписанні інших документів від імені позивача, діють дві печатки № 1 та № 2, які мають однакову юридичну силу, вищезазначеними печатками наказується посвідчувати підписи наступних працівників позивача: ОСОБА_8. -генеральний директор, ОСОБА_14 -заступник генерального директора із збуту та транспорту, Кугук І.І. -головний бухгалтер, ОСОБА_15 -заступник головного бухгалтера, ОСОБА_16 -директор департаменту з аналізу і контролю діяльності позивача .
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу частини 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише письмову форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Таким чином, наявність печатки на спірному договорі поруки № 625 від 27.09.2011 року є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.
Доказів втрати позивачем печатки та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки ПАТ „Слов'янські шпалери-КТФ" позивач суду не надав.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). (п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Таким чином, настання наслідків, в разі укладення угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень, закон ставить в залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду, від імені якої її укладено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012р.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011р. на суму 80000 грн. здійснив платіж зі свого рахунку № 26005000365, на рахунок відповідача № 29099021.980 із зазначенням в призначенні платежу „погашення кредиту згідно договору 625 від 27.09.11р." Перерахування коштів було здійснено з використанням системи електронних платежів згідно укладеного між сторонами 30.01.03р. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк", відповідно до якого позивач-клієнт доручає, а відповідач-банк бере на себе забезпечення виконання розрахункового обслуговування з використанням системи електронних платежів „Клієнт-Банк", та з дотриманням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Рахунок № 26005000365 був відкритий банком позивачу 29.01.1999р., що підтверджується повідомленням про відкриття рахунку від 29.01.1999р., наданим банком ДПІ у Корюківському районі.
12.09.2000р. між сторонами було укладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт -Банк» № 1485.
Відповідно до вказаного договору № 1485 від 12.09.2000р., та на підставі довіреності від 12.10.00р., виданої позивачем ОСОБА_11, банком було передано позивачу ключі шифрування по системі клієнт - банк АК «Полікомбанк».
30.01.03р. сторонами було переукладено договір на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" № 29 в новій редакції.
Розпорядження № 2 від 12.01.09р. позивача, яке підписано генеральним директором ОСОБА_8., було уповноважено фінансового директора ОСОБА_11 здійснювати набір та передачу телекомунікаційними лініями зв'язку у банк платіжних документів завірених електронними підписами. Для виконання даного розпорядження було передано ОСОБА_11 дискети із ключами шифрування й електронними підписами уповноважених осіб.
Як вбачається із наданої банком картки із зразками підписів і відбитка печатки від 31.03.2011р. розпорядження за рахунком позивача вважаються дійсними в разі наявності на них одного першого і одного другого підписів. В картці із зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що перший підпис належить генеральному директору ОСОБА_8. та заступнику генерального директора ОСОБА_14, другий підпис належить головному бухгалтеру Кугук І.І. та заступнику головного бухгалтера ОСОБА_15 Справжність підписів посадових осіб в картці із зразками підписів і відбитка печатки засвідчена приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу ОСОБА_17 31.03.11р.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Статтею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис»передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
З наданих до суду документів та пояснень спеціаліста банку, викликаного в судове засідання для дачі пояснень, вбачається, що в системі Банк-Клієнт використовуються дві ЕЦП, під кожну з яких є окремий таємний ключ та окремий відкритий. Банк не регламентує використання цих ключів з боку клієнта однією особою чи двома, це вирішує виключно сам клієнт. Банк перевіряється зміст платіжного документа на відповідність обом цифровим підписам, після чого виконується банком платіж. Платежі без накладеного ЕЦП взагалі не можуть бути відправлені до банку.
Як встановлено в судовому засіданні, і проти чого не заперечують сторони, при здійсненні перерахування коштів в сумі 80000 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011р., на платіжне доручення було накладено 1-й та 2-й електронні цифрові підписи повноважних осіб позивача.
Пунктами п.п. 2.2.2., 2.2.4., 2.2.6. договору на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" № 29 від 30.01.03р. передбачено, що клієнт (позивач) зобов'язується: беззаперечно виконувати всі вимоги щодо захисту інформації в системі „Клієнт-Банк" та дотримуватись порядку одержання, збереження та використання ключових елементів; передавати у банк телекомунікаційними лініями зв'язку платіжні документи, оформлені у відповідності з нормативними документами та завірені електронними підписами осіб, які повідомлені банку у картці із зразками підписів та відбитком печатки; протягом дня перевіряти стан рахунку з урахуванням відправлених платежів. У разі невідповідності відправлених і проведених платежів негайно припинити роботу в системі до з'ясування обставин.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору № 29 від 30.01.03р., кожна із сторін несе відповідальність за збої в обміні інформацією, викликані необережними, некомпетентними та зловмисними діями його персоналу. Клієнт несе відповідальність перед банком у разі викрадення, загублення засобів захисту інформації у системі „Клієнт-Банк".
Згідно п.п. 5.1.- 5.4. договору № 29 від 30.01.03р., сторони визнають, що розрахункові документи, виготовлені і передані клієнтом в банк засобами телекомунікаційного зв'язку з використанням електронного підпису, мають однакову юридичну силу з документами, що виготовлені традиційним способом на папері та підписані службовими особами і завірені печаткою клієнта. Сторони визнають засоби криптозахисту та електронного підпису, а також використання останнього для підтвердження достовірності платіжних документів, що передаються між сторонами по каналу зв'язку. Сторони зобов'язані прийняти всі організаційні заходи безпеки для запобігання несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису. Клієнт зобов'язується припинити обмін платіжними документами, завіреними електронними підписами і негайно інформувати банк у випадках пошкодження засобів криптозахисту; втрати таємних ключів керівника або бухгалтера; виявлення факту несанкціонованого доступу до дискет із ключами шифрування й електронного підпису.
06.02.2006 року між сторонами було укладено також договір № 3/365 банківського рахунка, згідно п. 2.4.6. якого позивач -клієнт зобов'язаний здійснювати перевірку правильності зарахування або списання коштів на своїх рахунках. У випадку виявлення неправильно зарахованих або списаних коштів по рахунку, повідомити банк про це протягом 3-х робочих днів з дня одержання виписки для здійснення виправної проводки.
Проте, позивачем не було проведено жодних дій, у відповідності до п.п. 2.2.6., 2.2.7. договору № 29 на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк" від 30.01.2003 року та п. 2.4.6. договору № 3/365 банківського рахунка від 06.02.2006 року, які б свідчили про невідповідність відправлених і проведених платежів, зокрема при перерахуванні 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року.
Посилання позивача на те,що платіж в сумі 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року був здійснений помилкового та ці кошти позивач вважав як сплачені відсотки по власному кредиту, отриманому в банку, судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Як встановлено судом, платіж в сумі 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року було здійснено позивачем на рахунок № 29099021.980, як зазначено в п. 2.2 договору поруки № 625 від 27.09.2011р., з призначенням платежу погашення кредиту згідно договору № 625 від 27.09.2011р.
Із наданих позивачем та банком документів слідує, що на момент здійснення платежу 29.09.2011р. між сторонами існували кредитні правовідносини по кредитному договору № 170 від 27.04.2009р. та кредитному договору за овердрафтом № 242 від 13.05.2010р. По кредитному договору № 170 від 27.04.2009р. позивач зобов»язаний був здійснити платежі по кредиту на рахунок 20625000365 (п.4.2 договору) та по відсотках на рахунок № 2068700036502 (п.4.4 договору), по кредитному договору за овердрафтом № 242 від 13.05.2010р. на рахунок 2607730036500 (п.1.1.9 договору).
Не може бути прийнято судом до уваги і посилання позивача на те, що при укладенні договору поруки відповідачем не було проведено ідентифікацію позивача, чим порушено спеціальні нормативні акти, які є обов'язковими для всіх банківських установ на території України та які встановлюють порядок та вимоги для проведення ідентифікації клієнта банківської установи.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму " банки відносяться до суб'єктів первинного фінансового моніторингу є:».
Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції, зокрема, встановлення ділових відносин з клієнтами до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку.
У відповідності до ч. 13 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" ідентифікація клієнта не є обов'язковою у разі проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані
Як встановлено судом, позивач є клієнтом банку з 29.01.1999р. (дата відкриття рахунку), банк здійснює розрахункове - касове обслуговування позивача, відповідно між сторонами укладались договори на розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу „Клієнт-Банк", договори банківського рахунка, кредитні угоди, в тому числі 27.04.2009р. між сторонами укладався кредитний договір № 170 та 13.05.2010р. кредитний договір за овердрафтом № 242, в юридичній справі позивача на відкриття рахунку відповідач має подані та заповнені позивачем картки із зразками підписів та відбитків печаток № 1 та № 2, статути позивача, розпорядження на використання печаток, а тому ідентифікація позивача на момент укладення договору не була обов'язковою відповідно до п. 13 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму ".
З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується, що позивач своїми діями щодо перерахування відповідачу грошових коштів у сумі 80 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 660 від 29.09.2011 року (призначення платежу: погашення кредиту, згідно Договору № 625 від 27.09.2011 року) фактично схвалив укладений з відповідачем правочин - Договір поруки № 625 від 27.09.2011 року, який підписаний не уповноваженою особою, що з урахуванням вимог ст.241 Цивільного кодексу України унеможливлює визнання такого правочину недійсним з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди.
Відповідно до статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процес. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність заявлених позовних вимог щодо визнання оспорюваного договору поруки недійсним саме з підстав відсутності у позивача волевиявлення на укладення спірного договору поруки.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки № 625 від 27.09.2011 року, укладеного між Полікомбанк та ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" з моменту його укладення є безпідставні і задоволенню не підлягають.
Відповідно і позовні вимоги позивача щодо стягнення з Полікомбанк на користь ПАТ "Слов'янські шпалери - КФТП" 80 000,00 грн. сплачених позивачем, згідно договору поруки № 625 від 27.09.2011 року в рахунок погашення кредиту, одержаного ПП "Юта-Плюс", є також безпідставні і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 92, 202, 203, 205, 207, 215, 237, 241, 546, 547, 553, 626, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.5,9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", ст.ст.1,3,4 Закону України «Про електронний цифровий підпис»ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення підписано 04 травня 2012 року.
Суддя Л.М. Лавриненко