"23" квітня 2012 р.Справа № 5017/339/2012
За позовом: Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ"
до відповідача: Військової частини 2138
про стягнення заборгованості у сумі 14 487,12 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -довір. №1558 від 30.12.2011 року;
від відповідача: не з'явився,
У судових засіданнях оголошувались перерви в порядку ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини 2138, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі з урахуванням інфляції за договором 190-37 від 11.03.2010р., згідно наданого розрахунку (а.с.21) за період з 01.04.2010р. по 01.08.2010р. у сумі 13 535,21 грн., 3% річних у сумі 951,94 грн., а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2012 року було порушено провадження у справі №5017/339/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.04.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 23.04.2012р. не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи (а.с.113). У попередніх судових засіданнях заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву (а.с.32-35, 68-70).
В обґрунтування відзиву та доповнень до відзиву на позов відповідач зазначає, що борг відповідача перед позивачем по орендній платі в межах заявленого позову за період з 01.04.2010р. по 01.08.2010р. відсутній.
Крім того, відповідач зазначає, що оскільки позивачем не було здійснено активних заходів щодо стягнення боргу за договором №120-37 від 27.03.2007р., зобов'язання за цим договором у сумі 7 968,74 грн. припинилось на підставі ст.605 ЦК України, внаслідок прощення позивачем боргу.
Також, відповідач у наданому відзиві просив суд застосувати 1-річний строк позовної давності, передбачений п.1. ч.2. ст.258 Цивільного кодексу України. Проте, 17.04.2012р. у судовому засіданні, під час якого здійснювалась технічна фіксація, представник відповідача пояснив, що клопотання про застосування строку позовної давності було заявлено помилково, оскільки в даному позові, на відміну від інших позовів, вимог про стягнення пені немає.
Дослідивши матеріали справ та заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, 11.03.2010р. між ВАТ „Укртелеком" в особі Одеської філії (правонаступником якого є позивач) та Військовою частиною 2138 Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України був укладений договір № 190-37 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СТП та ТП загальною площею до 20 кв.м (а.с.6-11).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення ЛАЦ ЦПМ-11, яке розташоване в м. Одеса на 4-му поверсі 7-ми поверхневого будинку по вул. Балківська, 100, загальною площею 4,0 кв.м виробничих приміщень, із них 4,0 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень для розміщення обладнання.
Згідно п. 2 договору оренди передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.
Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).
В розділі 3 договору сторонами визначені умови розрахунків. Так, п. 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1 договору.
Згідно п. 3.2. договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 795,11 грн. з ПДВ (20%) за 1 кв.м спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 4,0 кв.м всієї орендованої площі становить 3180,43 грн., у т.ч. ПДВ (20%) -530,07 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1. договору).
Згідно п. 3.4 договору додатково до орендної плати орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі. Згідно додатку 4 до договору „Зведений розрахунок експлуатаційних витрат та комунальних платежів", експлуатаційні витрати складають за місяць 44,68 грн., в т.ч. ПДВ.
Судом було також встановлено, що, враховуючи порушення відповідачем умов договору № 190-37, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про стягнення заборгованості за період 01.08.2010р. по 01.06.2011р. в розмірі 44360,19 грн., у т.ч.: основного боргу з урахуванням інфляції в сумі 36 624,03 грн.; пені в сумі 6153,12 грн.; 3% річних в сумі 1583,04 грн. 25.07.2011р. рішенням суду у справі №15/17-2140-2011 (суддя Петров В.С.) вказаний позов було задоволено повністю.
13.09.2011р. постановою Одеського апеляційного господарського суду, яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 23.11.2011р., рішення суду у справі 15/17-2140-2011було змінено, позов було задоволено частково. З Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком": стягнуто 22 142 грн. 89 коп. -боргу, 1 711 грн. 37 коп. -пені, 437 грн. 26 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 502 грн. 31 коп. -3% річних, 247 грн. 92 коп. понесених витрат на сплату держмита та 131 грн. 90 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком" на користь Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України 97 грн. 83 коп. -понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу. В решті частині позову -відмовлено.
Як свідчить розрахунок суми позову по даній справі (а.с.21), предметом позову є стягнення боргу ПЕВ за період з квітня по серпень 2010р. включно, витрати по сплаті електроенергії за той же час, а також орендна плата за серпень 2010р.
Крім того, складовою частиною позову є підтверджена сума боргу по договору №120-37 від 27.03.2007р. (а.с.22).
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, у випадку наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, як вбачається з постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2011р. у справі №15/17-2140-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії до Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про стягнення 44360,19 грн., що набрала законної сили та була залучена судом до матеріалів справи (а.с.52-56), предметом розгляду у вказаній справі було стягнення заборгованості по орендній платі та комунальних платежів за період з 01.08.2010р. по 01.06.2011р.
Як свідчить мотивувальна частина постанови ОАГС (а.с.52-56), судом, зокрема, були розглянуті вимоги про стягнення коштів за рахунками: № 510034/10-9246 від 31.08.2010 р. на суму 3309,28 грн.; № 510034/10-8899 від 31.08.2010 р. на суму 44,68 грн.; № 510034/10-9414 від 31.08.2010 р. на суму 421,75 грн. (393,37 грн. + 28,38 грн.), в результаті чого було прийнято відповідне рішення.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача орендної плати, експлуатаційних витрат, а також витрат по електроенергії за серпень 2010р. у сумі 3 747,33 грн., підлягають припиненню на підставі п.2 ст.80 ГПК України.
При цьому посилання позивача на те, що вказані суми не були враховані у суму позову, спростовується мотивувальною частиною постанови ОАГС, яка, відповідно до ст.35 ГПК України, є преюдиціальною.
Щодо вимог про стягнення суми по експлуатаційним витратам та електроенергії в період з квітня 2010р по липень 2010р. включно, суд вважає їх обґрунтованими у сумі 1819,14 грн., виходячи з наступного:
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до п. 3.4 договору додатково до орендної плати орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі.
Крім цього, орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі.
Враховуючи, що відповідач, в порушення приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, належних доказів сплати ПЕВ та електроенергії за період з квітня 2010р. по липень 2010р., включно, суду не надав, оскільки ним було сплачено виключно орендну плату за вказаний період (а.с.36-43), вимоги про стягнення вказаної заборгованості у сумі 1819,14 грн. згідно з розрахунком позивача (а.с.21) підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про сплату 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, при перевірці вказаного розрахунку позивача (а.с.20), судом було встановлено його помилковість (подвійне нарахування), у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду, з урахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, було зроблено власний розрахунок 3% річних.
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
436.8528.05.2010 - 19.01.20126023 %21.62
460.0728.06.2010 - 19.01.20125713 %21.59
451.8228.07.2010 - 19.01.20125413 %20.09
470.430.08.2010 - 19.01.20125083 %19.64
Таким чином, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складають 82,94 грн.
Крім того, судом під час судового засідання 9.04.2012р. (а.с.109-111) було також встановлено помилковість розрахунку втрат від інфляції (а.с.18), а також встановлено, що вимоги про стягнення інфляційних до суми позову не включені, а індекс інфляції застосовувався виключно при визначенні щомісячної орендної плати.
Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення суми боргу, що виникла за договором 120-37 від 27.03.2007р., у розмірі 7 968,74 грн., яку відповідач листом (а.с.22) просив перерахувати на договір від 11.03.2010р. №190-37.
Разом з тим, враховуючи, що конкретного строку сплати вказаної суми сторонами не було узгоджено, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином, приймаючи до уваги надсилання позивачем листа-вимоги про сплату вказаної заборгованості тільки 05.04.2012р. (а.с.119), підстави для стягнення нарахованих позивачем на вказану суму (7968,74 грн.) 3% річних за період з 28.09.2010р. по 19.01.2012р. відсутні.
При цьому, твердження відповідача про припинення зобов'язання на підставі ст.605 ЦК України судом до уваги не приймаються, оскільки прощення боргу розуміє під собою активні дії кредитора.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" підлягають частковому задоволенню, а судові витрати, згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п.2.ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини 2138 (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, код ЄДРПОУ 14321386) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, ідентифікаційний код 01186691, р/р 26004258 в ООД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 328351) основну заборгованість у сумі 9787,88 грн. (1819,14 грн. + 7968,74 грн., 82 /вісімдесят дві/ грн. 94 коп. 3% річних та 1096 /одна тисяча дев'яносто шість/ грн. 55 коп. судового збору.
3. В частині вимог про стягнення 3 747,33 грн. провадження у справі припинити.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.04.2012р.
Суддя Щавинська Ю.М.