33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 квітня 2012 року Справа № 5019/1152/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
при секретарі Левчук І.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Янкевич Л.Д.
відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
третя особа: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11р. у справі № 5019/1152/11 (суддя Мамченко Ю. А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа - громадянин ОСОБА_6
про стягнення заборгованості за спожиті обсяги природного газу в розмірі 14 444,17 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1152/11 від 20.09.11р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (далі - ПАТ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП) про стягнення заборгованості за спожиті обсяги природного газу в розмірі 14 444,17 грн. задоволені в повному обсязі.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що наданий відповідачем Договір від 19.06.2008 року купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, не доводить суду відсутність споживання природного газу за Договором на постачання природного газу №76-Р/10 ГРК від 13.10.2010 року, оскільки незважаючи на наявність Договору купівлі-продажу нерухомого майна від19.06.2008 року Приватним підприємцем ОСОБА_4 у 2010 році укладені договори на постачання та транспортування природного газу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.09.11р. у справі 5019/1152/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що 19.06.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено Договір, відповідно до умов якого всі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переходять у власність ОСОБА_6 Також апелянт зазначає, що всі державні установи, в тому числі, "Рівнегаз" отримали одразу після проведення правочину (укладення договору купівлі-продажу) примірник даного договору і, відповідно, супровідний лист для ознайомлення про зміну власника.
У судовому засіданні представники відповідача і сам відповідач доводи апеляційної скарги підтримали, деталізувавши їх додатковими поясненнями та обґрунтуваннями. Зазначаючи, зокрема, що Договір №76-Р/10 ГРК від 13.10.2010 року на постачання природного газу та Договір №76-Р/10 РТ ГОСТ. від 13.10.2010 року на надання послуг по транспортуванню природного газу є нелегітимними і судом апеляційної інстанції не повинні братися до уваги.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вона просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні представник підтримала наведені заперечення, додатково звернула увагу на ту обставину, що в установленому порядку договори не оспорювалися відповідачем.
Судом апеляційної інстанції до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог фізичну особу - громадянина ОСОБА_6 (ухвала суду від 28.03.12р.).
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.11р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (далі Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Покупець) укладено Договір №76-Р/10 ГРК від 13.10.2010 року на постачання природного газу (далі - Договір на постачання) та Договір №76-Р/10 РТ госп. від 13.10.2010 року на надання послуг по транспортуванню природного газу (далі - Договір на транспортування), згідно з умовами яких Постачальник зобов'язався передати Покупцю природний газ та надати послуги по транспортуванню природного газу, який надійшов з газотранспортної організації УМГ «Львівтрансгаз».
Відповідно до п. 2.1. Договорів постачальник зобов'язався передати Покупцю з 01.08.2010 року по 1.12.2010 року природний газ.
Згідно з п.п.3.1., 3.2. Договору на постачання постачальник передає Покупцю газ в загальному потоці в точці балансового розмежування зон розподілу газопроводів. Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового.
Відповідно до п.п.3.3.- 3.5. Договору на постачання кількість газу, поставленого Покупцю за цим Договором, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника та Покупця. Для оформлення акту приймання-передачі природного газу Покупець зобов'язаний по закінченню місяця не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним з'явитись у відділ обліку газу Постачальника з журналом обліку використаного природного газу. Один примірник підписаного Покупцем акту, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість до 5-го числа місяця наступного за звітним подається покупцем Постачальнику і є підставою для кінцевих розрахунків за газ. У разі неявки Покупця у встановлений термін акт приймання-передачі газу складається Постачальником в односторонньому порядку, при цьому кількість використаного газу за звітний місяць визначається за проектною потужністю неопломбованого газовикористовуючого обладнання із розрахунку його цілодобової роботи.
16.11.2010 року представниками позивача при перевірці вузла заміру газу встановлено, що відповідачем самовільно поновлено газопостачання, пломби на крані до котлів відсутні, про що складено відповідний акт. Крім того, 30.11.2010 року встановлено, що відповідачем не проведена планова повірка лічильника газу.
Згідно з пунктом 2 статті 9 ЗУ "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку (первинну або періодичну) або державну метрологічну атестацію. У разі прострочення терміну повірки лічильника газу, визначеного Держстандартом, лічильник газу вважається непридатним для застосування.
Відповідно до п. 1 статті 10 Закону України «Про метрологічну службу» результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
Згідно з п.2 статті 28 Закону засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, і на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом Дерспоживстандарту України, а підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані подавати свої ЗВТ на повірку (з урахуванням встановлених міжповірочних інтервалів).
Відповідно до пункту 3.19 Договору №76-р/10 РТ госп., якщо ЗВТ перебувають в експлуатації з терміном повірки яких минув, то вони вважаються не повіреними, характеристики їх похибок - невідомими, результати вимірювань не можуть бути використані та їх застосування повинно бути заборонено у зв'язку з порушенням вимог Закону, з застосуванням вимог п.5.13.2 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання. Визначення об'єму про транспортованого газу повинно здійснюватись за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин його роботи.
Згідно з пунктом 4.3 Договору на надання послуг по транспортуванню природного газу №76-Р/10РТ госп., відповідальність за належний стан комерційних вузлів обліку газу, а також за своєчасну повірку ЗВТ несуть власники цих вузлів обліку газу .
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачу за період з 16.11.2010 року (з моменту виявлення) по 27.12.2010 року (до моменту відключення газопостачання) проведено нарахування об'єму протранспортованого та поставленого природного газу відповідно до п.5.13 Правил та складений акт прийому-передачі природного газу. Відповідно до розрахунку відповідачу протранспортовано та поставлено 4821 куб.м. природного газу на суму 14444,17 грн.
Відповідно до п.3.4. Договору на постачання природного газу, в разі відмови від підписання акту прийому-передачі обсягів спожитого газу споживачем дозволяється складання акту в односторонньому порядку.
Згідно умовами Договору на постачання та Договору на транспортування оплата проводиться не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу та актів приймання - передачі газу до 25-го числа місяця наступного за звітним.
Незважаючи на це, взяті відповідачем зобов'язання по оплаті не виконанні, оплата за отриманий природний газ не проведена.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Згідно ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наданий відповідачем Договір від 19.06.2008 року купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, не доводить суду відсутність споживання природного газу за Договором на постачання природного газу №76-Р/10 ГРК від 13.10.2010 року, оскільки незважаючи на наявність Договору купівлі-продажу нерухомого майна від19.06.2008 року Приватним підприємцем ОСОБА_4 у 2010 році укладені договори на постачання та транспортування природного газу.
Відповідно до положень ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На момент розгляду справи як місцевим, так і апеляційним судом Договір №76-Р/10 ГРК від 13.10.2010 року на постачання природного газу та Договір №76-Р/10 РТ госп. від 13.10.2010 року на надання послуг по транспортуванню природного газу є дійсними та не оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до положень ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зважаючи на викладене, апеляційна інстанція погоджується з рішенням місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14444,17 грн. підлягають задоволенню.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -
Рішення господарського суду Рівненської області від 20.09.20011 року у справі №5019/1152/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Справу №5019/1152/11 повернути господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Вих.№ 01-12/3689/12