донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.05.2012 р. справа №10/5014/343/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М. Бойко І.А., Марченко О.А.
За участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 довіреність
від відповідача:ОСОБА_5 довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Мукачево, Закарпатської області
на рішення господарського суду Луганської області
від19.03.2012р.
у справі№ 10/5014/343/2012 (суддя: Т.М. Мінська),
порушеній за позовом:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Луганськ
простягнення 138'358,00 грн.
встановив:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 138'358,00 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.03.2012р. у справі № 10/5014/343/2012 у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи у позовних вимог господарський суд виходив з того, що між сторонами був укладений договір транспортного експедирування, порушення якого не доведено позивачем, як не доведено яку-саме інформацію про товар, що перевозився позивачем, не була надана Відповідачем.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції була надана неправильна оцінка наявним у справі доказам та -невірно визначена правова природа позовних вимог Позивача, чим були порушені норми матеріального та процесуального права.
Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якій звернувся до суду з проханням апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
12.11.2010р. відповідач звернувся до позивача з письмовою заявкою (а.с. 8), в якій з посиланням на попередні домовленості -просив останнього здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Відень (Австрія) -м. Луганськ (України).
На виконання цієї заявки позивач 17.11.2010р. за міжнародною транспортною накладною (CMR) А№ 016901 у Відні (Австрія) прийняв від австрійської фірми «Berger -Kornholz - OG». (вантажовідправник) до перевезення вантажним автомобілем «Мерседес»державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом державний номер НОМЕР_2 на адресу відповідача вантаж -інвентар для занять фізкультурою: покриття для пейнтболу з гумовою основою».
За даними, зазначеними у CMR вантажовідправником маса вантажу склала 11'000 кг.
19.11.2010 під час митного контролю на митному посту "Ужгород", Чопської митниці вищевказаний транспортний засіб з вантажем було затримано у зв'язку із розбіжностями між масою вантажу, зазначеною у CMR та його (вантажу) фактичною масою.
04.12.2010 за фактом порушення митних правил працівниками миниці складено протокол відносно керівника фірми «Berger -Kornholz - OG»(вантажовідправника).
Митним органом вилучено вантаж і транспортний засіб, а адміністративна справа -передана до місцевого суду. Постановою Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 28.02.2011 провадження у адміністративній справі закрито в зв'язку із відсутністю у діях керівника фірми «Berger -Kornholz - OG»складу правопорушення. 13.04.2011 позивачу було видано транспортний засіб та вантаж.
При розгляді адміністративної справи було встановлено, що за висновком Ужгородської служби експертного забезпечення митних органів № 19-604 від 31.12.2010 вага вантажу зазначена у сухому стані, але внаслідок зберігання на відкритому повітрі через вбирання дощової води та вологи повітря вага може збільшуватись втричі, збільшення ваги до 17'530 кг. знаходиться у допустимих межах.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків встановлено ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України а саме: Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Обґрунтовуючи позовні вимоги та вимоги за апеляційною скаргою позивач стверджує, що між ним та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування, за яким функції експедитора виконував саме позивач. Втім, з таким твердженням погодитись не можна.
Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Виходячи з приписів абз. 4 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортним експедитором вважається суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування
Абзацом 32 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що транспортно-експедиторськими послугами є послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків .
Втім з матеріалів справи вбачається, що позивач за замовленням відповідача послуг, про які йдеться у згаданих нормативних актах, відповідачу не надавав. Позивач здійснював безпосередньо перевезення вантажу за замовленням та на адресу відповідача.
Таким чином, твердження скаржника про те, що між сторонами склалася правовідношення експедирування, на думку колегії апеляційного господарського суду, є хибними.
Підпунктом «h»п. 1 ст. 6 «Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, (далі -«КДПВ») в накладній має бути зазначена, зокрема вага вантажу брутто або визначене в інших одиницях виміру кількість вантажу
Підпунктом «а»пункту 1 ст. 7 КДПВ встановлено, що за усі збитки перевізника, завдані йому внаслідок невідповідності або недостатності відомостей, визначених, зокрема у підпункті »пункту 1 ст. 6 КДПВ, несе вантажовідправник. Відповідач за CMR А№ 016901 був е вантажовідправником, а вантажоодержувачем.
Із змісту Постанови Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області від 28.02.2011р. підставою для затримання автомобіля позивача та вантажу, що перевозився ним, стало невідповідність маси вантажу, зазначеної у CMR А№ 016901 фактичній масі цього вантажу, за що відповідач, як вантажоодержувач, з огляду на приписи ст.. 7 КДПВ, не має ести жодної відповідальності.
Окрім цього колегія апеляційного господарського суду цілком погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність позивачем
- яка саме інформація про товар, що перевозився, відповідачем не надана,
- наявність такої інформації у відповідача,
- причинний зв'язок між відсутністю інформації про товар і наявністю збитків (якщо такі дійсно мали місце).
З огляду на зазначене апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на Позивача
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 19.03.12р. у справі № 10/5014/343/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: І.А. Бойко
О.А. Марченко
Надруковано примірників: 1 -позивачу; 1 - відповідачу; 1 -до справи; 1 -ГСЛО; 1 -ДАГС