07.05.12 Справа № 5021/1875/2011нр.
За позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», м.Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Суми
про стягнення 958 078 грн. 28 коп.
СУДДЯ ЛУГОВА Н.П.
Представники:
від позивача ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.11.2011р.
від відповідача ОСОБА_4, довіреність б/н від 20.04.2011р.
У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Кириченко - Шелест А.Г.
Суть спору: позивач згідно вимог позовної заяви № 76-2/11/897 від 05.08.2011р., просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 110 000 грн. 00 коп., в т.ч. за несвоєчасне погашення кредиту за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. в сумі 60 000 грн. 00 коп. та за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. в сумі 50 000 грн. 00 коп.
Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог № 153/03.12 від 30.03.2012р., у відповідності до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 39 671 грн. 37 коп. боргу по пені, в т.ч. за несвоєчасне погашення кредиту за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. в сумі 17 080 грн. 21 коп. та за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. в сумі 22 591 грн. 16 коп.
Представник відповідача подав заперечення проти позову від 02.04.2012р. в якому вказав, що відповідно до вимог законодавства стягнення пені в розмірі, що перевищує максимальний встановлений Законом розмір є незаконним.
Також, у запереченні представник відповідача посилається на те, позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за період з січня 2009р. по червень 2011р., що виходить за межі строків передбачених законодавством для стягнення пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем була укладена рамкова угода № 1048 від 25.08.2005р. відповідно до п. 1.1. якої Кредитор (позивач) на положеннях та умовах цієї Угоди та договорів про надання траншу відкриває Позичальнику (відповідачу) кредитну лінію терміном на 60 місяців в розмірі та на умовах, передбачених ст. 2 даної угоди.
Відповідно до п. 2.2. вищевказаної рамкової угоди, кредитні кошти можуть надаватися кредитором (позивачем) позивальнику (відповідачу) у гривнях, доларах США та Євро на підставі договорів про надання траншу, які є невід'ємною частиною цієї Угоди. При цьому загальна сума заборгованості по даній угоді на дату надання траншу порахована з використанням курсів НБУ для відповідних валют не повинна перевищувати 50 000 доларів США.
Згідно п. п. 2.4., 2.5 рамкової угоди ставка відсотків за користування кредитом, умови та порядок надання кредиту, порядок та строки повернення кредиту, дострокове повернення кредиту, штрафні санкції, права та обов'язки сторін, вирішення спорів та інші умови встановлюється договорами про надання траншу.
У відповідності до п. 2.2. договору № 1 від 22.02.2008р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, позивач здійснює кредитування позивальника (відповідача) у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми кредитування -еквівалент 150 000 доларів США, ліміт строку кредитування -180 календарних місяців, максимальний розмір процентів -40% річних.
Так, між сторонами був укладений договір про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. (а.с.19), відповідно до п. 1 якого кредитор (позивач) на підставі та умовах Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005р., а також цього договору зобов'язується надати позичальнику (відповідачу) кредит, а позивальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.
Пунктом 2 договору про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. встановлені умови на яких видається кредит, а саме: розмір кредиту -37 000 доларів США, строк користування -120 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, проценти -13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту - придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту -1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту -1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту -продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позивальника № 260070193738 у кредитора.
Згідно договору № 1 від 25.06.2010р. про внесення змін до Договору траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р.(а.с. 23) сторони вирішили внести наступні зміни до договору про надання траншу, зокрема змінити проценти за користування кредитом та викласти рядок 3 таблиці п. 2 Договору траншу у наступній редакції: проценти з 25 06.2010р. по 14.09.2010р. (включно) -0,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, весь інший період користування кредитом -13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.
Додатком № 1 (нова редакція від 25.06.2010р.) до договору траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. (а.с. 24) встановлено графік повернення кредиту та сплати процентів.
Також, між сторонами було укладено договір про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. (а.с.30), згідно п. 1 якого кредитор (позивач) на підставі та умовах Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005р., а також цього договору зобов'язується надати позичальнику (відповідачу) кредит, а позивальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором.
Пунктом 2 договору про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. встановлені умови на яких видається кредит, а саме: розмір кредиту -51 000 доларів США, строк користування -120 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, проценти -13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту -придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту -1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту -1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту -продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позивальника № 260070193738 у кредитора.
Згідно договору № 1 від 25.06.2010р. про внесення змін до Договору траншу № 15 .7649/1048 від 22.02.2008р.(а.с. 33) сторони вирішили внести наступні зміни до договору про надання траншу, зокрема змінити проценти за користування кредитом та викласти рядок 3 таблиці п. 2 Договору траншу у наступній редакції: проценти з 25 06.2010р. по 14.09.2010р. (включно) -0,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, весь інший період користування кредитом -13 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.
У відповідності до рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011р. по справі № 5021/1875/2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. та частково скасованими постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р., судами було встановлено факт існування за відповідачем заборгованості, а саме, 280 701 грн. 91 коп. боргу по кредиту, 64 957 грн. 67 коп. боргу по процентам та 8 366 грн. 00 коп. комісія за управління кредитами за кредитним договором № 15.7648/1048 від 22.02.2008р.; 394 141 грн. 44 коп. борг по кредиту, 88 073 грн. 67 коп. борг по процентам та 11 837 грн. 59 коп. комісія за управління кредитами за кредитним договором № 15.7649/1048 від 15.05.2008р.
Так, згідно вищевказаних рішення та постанов, судами було встановлено, що відповідачем у справі порушено вимоги умов укладених між сторонами Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005р., а також кредитного договору № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. та кредитного договору № 15.7649/1048 від 15.05.2008р., які полягають у простроченні виконання грошових зобов'язань.
Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р. у даній справі, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду були частково скасовані в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 60 000 грн. 00 коп. за договором про надання траншу № 15.7648/1048 та пені в розмірі 50 000 грн. 00 коп. за договором про надання траншу № 15.7649/1048.
Як вбачається з постанови касаційної інстанції, попередні суди дійшли помилкового висновку, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в частині обмеження пені, розміром, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до матеріалів справи, відповідальність відповідача за несплату або несвоєчасну сплату кредиту передбачена п. 10.2 договору № 1 від 22.02.2008р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, згідно якого у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує кредитору пеню за кожний календарний день прострочення (включаючи день повного погашення заборгованості) у розмірі: 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень, якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів та у випадку не застосування пені, вказаної в наступному пункті; 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень, якщо прострочення перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується за рішенням кредитора, а також при умові погашення не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячного погашення менш ніж 30% від суми заборгованості.
Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Але, згідно ст. 3 вищевказаного Закону, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на положення зазначених норм, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Суд вважає за доцільне зазначити, що вищеописана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. по справі № 5002-2/5109-2010.
Згідно поданої представником позивача заяви про уточнення позову № 153/03.12 від 30.03.2012р. та доданих до неї розрахунків пені, позивач просить суд стягнути з відповідача 39 671 грн. 37 коп. боргу по пені, в т.ч. за несвоєчасне погашення кредиту за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. в сумі 17 080 грн. 21 коп. та за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. в сумі 22 591 грн. 16 коп.
За період з 26.01.2009р. по 07.06.2011р. позивачем було нараховано відповідачу пеню за прострочку виконання зобов'язань за договором про надання траншу № 15.7649/1048 від 15.05.2008р. в сумі 22 591 грн. 16 коп.
Також, за період з 21.01.2009р. по 07.06.2011р. позивачем було нараховано відповідачу пеню за прострочку виконання зобов'язань за договором про надання траншу № 15.7648/1048 від 22.02.2008р. в сумі 17 080 грн. 21 коп.
Заперечуючи проти позову відповідач як на підставу посилається на те, що позивач звернувся з вимогою про стягнення пені за період з січня 2009р. по червень 2011р., що виходить за межі строків передбачених законодавством для стягнення пені.
Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Проте, відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що відповідно до п. 12.3 Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005р. з урахуванням змін внесених договором № 1 про внесення змін і доповнень до Рамкової угоди від 22.02.2008р., сторонами договору було передбачено, що до усіх вимог, що випливають з угоди та кредитних договорів, встановлюється позовна давність у 5-ть років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.
Отже, в даному випадку вимоги ст. 258 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин між позивачем та відповідачем на підставі вчинених між ними правочинів, оскільки у відповідності до їх умов сторонами було встановлено строк позовної давності, в т.ч. щодо стягнення пені.
Крім того, згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, пунктом 10.4. Рамкової угоди № 1048 від 25.08.2005р. з урахуванням змін внесених договором № 1 про внесення змін і доповнень до Рамкової угоди від 22.02.2008р., нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування заборгованості, без застосування встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем у справі не надано доказів сплати пені на загальну суму 39 671 грн. 37 коп.
Виходячи з викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 39 671 грн. 37 коп.
Суд вважає за доцільне зазначити, що у відповідності до наказу господарського суду Сумської області від 27.12.2011р. по справі № 5021/1875/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.), виданого на виконання рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. по даній справі з відповідача у справі було стягнуто на користь позивача 9 580 грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи, що згідно постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012р., вищевказане рішення місцевого суду було скасовано в частині стягнення пені в сумі 110 000 грн. 00 коп. та направлено на новий розгляд до господарського суду, а в іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2011р. по справі № 5021/1875/2011 залишено без змін, тому з відповідача у справі не підлягають повторному стягненню на користь позивача судові витрати по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (40000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 «а», код 21677333) 39 671 грн. 37 коп. пені.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Н.П. ЛУГОВА
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 07.05.2012 року.