ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-30/1090-2012 24.04.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк"
До 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трілан»
Про визнання договору оренди недійсним
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача-1 ОСОБА_1 -Фізична особа-підприємець
Від відповідача-2 не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди рекламоносія № 3110/10 від 31.12.10 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір суборенди № 31./12-2010 від 31.12.10, відповідно до п. 1.3. якого право передачі в суборенду об'єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору оренди № 3110/10 від 31.12.10, укладеного між ТОВ "Трілан" і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Проте, позивач наголошує на тому, що лише після укладення договору суборенди № 31./12-2010 від 31.12.10 позивачу стало відомо, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має правових підстав передавати в оренду майно, обумовлене вказаним договорами, оскільки прибудова, на даху якої розміщений об'єкт оренди не прийнята в експлуатацію та право власності на яку у встановленому законодавством порядку не зареєстровано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.12. порушено провадження у справі № 5011- 30/1090-2012 та призначено її до розгляду на 21.02.12. о 14-40.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.02.12. справу № 5011- 30/1090-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. у зв'язку із перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 5011- 30/1090-2012 до свого провадження; розгляд даної справи було призначено до розгляду на 13.03.12. о 15-10.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 23.03.12. справу № 5011- 30/1090-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М. у зв'язку із виходом її з лікарняного.
Розгляд справи № 5011- 30/1090-2012 неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, а також з метою виконання сторонами вимог ухвали суду.
В судовому засіданні 10.04.12. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 24.04.12.
В судовому засіданні 13.03.12. відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що на підставі договору дарування від 30.12.2010 майнові права на рекламоносій з двома щитами, які розташовані на даху прибудови до будівлі ГБК "Лівобережний"по вул. Челябінській, 2, в м. Києві, належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1
Майнові права згідно з чинним законодавством є суб'єктивні права учасників правовідносин, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу і обміну майна. Майнові права - права власника, який здійснює право господарського відання майном.
31.12.10. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 передано в оренду TOB "Трілан" вищевказаний рекламоносій. Строк даного договору оренди становить 2 роки з моменту вступу TOB "Трілан" у тимчасове користування рекламоносієм, тобто на сьогодні договір оренди є чинним, до того цей договір не оспорювався, не був розірваний. Після укладення договору суборенди № 31./12-2010 від 31.12.10, на підставі трьохстороннього акту від 31.12.2010 позивач продовжує користуватися рекламоносієм. Початок користування позивачем розпочався відповідно до договору суборенди № 01/06-2007 від 01.06.2007 з моменту його підписання.
Враховуючи вищенаведене, відповідач-1, посилаючись на ст. 203 Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 13.03.12. представник відповідача-2 також надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що об'єкт оренди, обумовлений договором № 3110/10 від 31.12.10 був запроектований та погоджений Архітектурно-містобудівною радою Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на підставі чого був затверджений паспорт опорядження фасадів.
Зокрема відповідач, посилаючись на положення Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою КМУ від 29.12.2003 № 2067, вказує на те, що перелік документів, які додаються до заявки на одержання дозволу, не містять в собі документи щодо введення в експлуатацію рекламоносія, а відтак позивач помилково прирівняв рекламоносій до нерухомого майна, яке не введено в експлуатацію.
Позивач в судове засідання 24.04.12 не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання під розписку.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/1090-2012.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -
10.07.2004 між Приватним підприємством "Науково-технічний центр "Кристал" (надалі Дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трілан" (надалі Обдаровуваний) було укладено договір дарування, за умовами якого Дарувальник, який наділений у відповідності до договору № 0702 від 07.07.2002 з Гаражно-будівельним кооперативом "Лівобережний" майновими правами на:
1) підвальні приміщення загальною площею 489 кв. м. у прибудові до будівлі ГБК "Лівобережний" за адресою м. Київ, вул. Челябінська, 2;
2) рекламний щит на цій прибудові
подарував ці права Обдаровуваному - Товариству з обмеженою відповідальністю "Трілан".
30.12.2010 між відповідачем-2 -Товариством з обмеженою відповідальністю "Трілан", як Дарувальником та відповідачем-1 -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Обдаровуваним, було укладено договір дарування, відповідно до умов якого відповідач-2, який наділений у відповідності до договору дарування від 10.07.2004 з Приватним підприємством "Науково-технічний центр "Кристал" майновими правами на рекламоносій з двома щитами на прибудові до будівлі Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний" (м. Київ, вул. Челябінська, 2) подарував вказані права Обдаровуваному -відповідачу-1 -Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.
31.12.10. між відповідачем-1 -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендодавцем, та відповідачем-2 -Товариством з обмеженою відповідальністю «Трілан», як Орендарем, укладено договір оренди № 3110/10, відповідно до умов якого (п. 1.1. п. 1.1.1, п. 1.1.2) Орендодавець передає Орендарю в орендне платне користування рекламоносій -здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК «Лівобережний», за адресою: м. Київ, вул. Челябинська, 2.
Відповідно до п. 1.2. договору від 31.12.10. рекламоносій буде використовуватися орендарем для здачі в суборенду.
Згідно п. 1.4. договору від 31.12.10. вступ відповідача-2 у тимчасове користування «об'єктом оренди»настає з моменту підписання акту прийому-передачі.
Пунктом 2.1. договору від 31.12.10. встановлено, що приймання-передача об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, що складається із повноважних представників сторін даного договору, або безпосередньо сторонами.
31.12.10. між відповідачем-2 -Товариством з обмеженою відповідальністю «Трілан», як Орендодавцем, та позивачем - Публічним акціонерним товариством "Конверсбанк", як Суборендарем, було укладено договір суборенди № 31/12-2010, за умовами якого відповідач-2 передає, а позивач приймає в строкове платне користування на умовах суборенди рекламоносій -здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК «Лівобережний»для розміщення рекламно-інформаційного банера орендаря, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Челябінська, 2, згідно доданого до вищезазначеного договору акта приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1.).
Згідно п. 1.3. договору суборенди № 31/12-2010 від 31.12.10. право передачі у суборенду об'єкта оренди належить Орендодавцю на підставі договору оренди № 3110/10 від 31.12.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трілан" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зі строком дії до 31.12.2012.
Пунктом п. 2.1. договору суборенди № 31/12-2010 від 31.12.10. приймання-передача об'єкта оренди здійснюється повноважними представниками сторін.
Відповідно до листа Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 31.12.2010 (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні), останній зазначив, що не заперечує щодо того, щоб Товариство з обмеженою відповідальністю "Трілан" передало Публічному акціонерному товариству "Конверсбанк" в строкове платне користування на умовах суборенди рекламоносій - здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК "Лівобережний" для розміщення рекламно-інформаційного банера Орендаря, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Челябінська, 2.
На виконання умов договору оренди № 3110/10 від 31.12.10. та договору суборенди № 31/12-2010 від 31.12.10. між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт про наявність та придатність до подальшого використання об'єкта оренди -рекламоносія -здвоєного рекламного щита від 31.12.10. (належним чином засвідчена копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал оглянуто судом в судовому засіданні), за умовами якого позивач продовжує використовувати рекламоносій -здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК «Лівобережний»для розміщення рекламно-інформаційного банера, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Челябінська, 2.
Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб.
Як зазначає позивач у позовній заяві, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не має правових підстав передавати в оренду майно, обумовлене договором оренди № 3110/10 від 31.12.10. та договором суборенди № 31/12-2010 від 31.12.10, оскільки прибудова, на даху якої розміщений об'єкт оренди не прийнята в експлуатацію та право власності на яку у встановленому законодавством порядку не зареєстровано, а тому договір оренди № 3110/10 від 31.12.10., на думку позивача, недійсний, у зв'язку з чим ПАТ "Конверсбанк" звернулося до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частина 1 статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
У відповідності до норми ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пункт 1 статті 774 Цивільного кодексу України встановлює, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, судом встановлено, що 10.07.04. між Приватним підприємством "Науково-технічний центр "Кристал" (Дарувальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трілан" було укладено договір дарування, за умовами якого Дарувальник подарував Товариству з обмеженою відповідальністю "Трілан":
1) підвальні приміщення загальною площею 489 кв. м. у прибудові до будівлі ГБК "Лівобережний"за адресою м. Київ, вул. Челябінська, 2;
2) рекламний щит на цій прибудові .
Разом з тим, 30.12.10. між відповідачем-2, як Дарувальником та відповідачем-1 -як Обдаровуваним, також було укладено договір дарування, відповідно до умов якого відповідач-2 подарував відповідачу-1 рекламоносій з двома щитами на прибудові до будівлі Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний"(м. Київ, вул. Челябінська, 2).
Станом на день прийняття рішення у справі сторонами не надано суду доказів в підтвердження того, що вищезазначені договори дарування є недійсним або визнані такими в судовому порядку, а отже суд приходить до висновку, що майнові права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рекламоносій з двома щитами на прибудові до будівлі Гаражно-будівельного кооперативу "Лівобережний", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Челябінська, 2 є набутими правомірно.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір оренди № 3110/10 від 31.12.10, у зв'язку з чим між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір суборенди № 31/12-2010 від 31.12.10., згоду на укладання якого було надано Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується листом від 31.12.10., який адресовано відповідачу-2.
Зокрема, на підставі вказаних договорів між сторонами було підписано акт про наявність та придатність до подальшого використання об'єкта оренди -рекламоносія -здвоєного рекламного щита від 31.12.10., за умовами якого позивач продовжує використовувати рекламоносій -здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК «Лівобережний»для розміщення рекламно-інформаційного банера, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Челябінська,2.
Позивач в обґрунтування позовних вимог наголошує на тому, що прибудова, на даху якої розміщений об'єкт оренди за договором № 3110/10 від 31.12.10. не прийнята в експлуатацію, а право власності, в свою чергу, на об'єкт оренди за вказаним договором у встановленому законодавством порядку не зареєстровано, а тому Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не мав правових підстав передавати в оренду рекламоносій -здвоєний рекламний щит на даху прибудови до будівлі ГБК «Лівобережний»для розміщення рекламно-інформаційного банера, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Челябінська,2, а відтак договір оренди № 3110/10 від 31.12.10 -недійсний.
Однак, вищенаведені твердження не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Стаття 1 Закону України "Про рекламу" визначає, що зовнішня реклама це - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 02.07.2001 № 1-221/4069 зазначає, що до спеціальних конструкцій належать будь-які конструкції, що використовуються для розміщення рекламоносіїв, у тому числі і на будинках (дахах, фасадах, стінах, балконах).
Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою КМУ від 29.12.03. № 2067, передбачається плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у приватній власності, на договірних засадах з його власником.
При цьому перелік документів для одержання дозволу не містить документа, який би свідчив про наявність у заявника рекламного засобу в момент подання заявки та перебування такого засобу у власності заявника.
Отже, дозвіл на розміщення реклами надається розповсюджувачу зовнішньої реклами, який може бути як власником рекламного засобу, так і його орендарем. Крім того, формою дозволу не передбачено інформації щодо власника рекламного засобу.
Згідно з діючим у сфері будівництва нормативними документами, нове будівництво або реконструкція будь-яких будівель і споруд може здійснюватись лише за проектною документацією.
Як вбачається з матеріалів справи рекламоносій з двома щитами на прибудові до будівлі ГБК "Лівобережний" був запроектований та погоджений Архітектурно-містобудівною радою Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на підставі чого був затверджений паспорт опорядження фасадів.
Відповідно до положень чинного законодавства термін "будинок" визначається як будівля, що має окремий самостійний номер (поштову адресу). В свою чергу термін "будівлі" визначається як земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.
Всі документі, копії яких подані до суду, містять посилання на місцезнаходження рекламоносія, а саме: м. Київ, вул. Челябінська, буд. 2.
Норми чинного законодавства не містять жодної вимоги про виникнення права користування рекламоносієм тільки після введення в експлуатацію будівлі, на даху якої він розташовується. До цього ж, для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами її розповсюджувач не зобов'язаний надавати відповідним органам документи на підтвердження вводу в експлуатації рекламоносія.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання договору оренди № 3110/10 від 31.12.10 недійсним відсутні, а відтак позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк" є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Судя Т.М. Ващенко
Повне рішення
складено 03.05.12.