ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
28.10.2008 р. № 9/152
10:54
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вікінг»
доДержавної податкової інспекції у подільському районі міста Києва
про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132370/0 від 19.04.2007 р., № 0000132370/1 від 11.05.2007 р., № 0000132370/0 від 27.07.2007 р., № 000262370/2 від 27.07.2007 р., № 0000132370/3 від 02.10.2007р.
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Поліщук О.А.
Представники:
Від позивачаХристюк І.В. (довіреність б/н від 09.10.2007 р.)
Від відповідачаЦиганкова В.О. 9довреність № 8456/9/10 від 13.12.2007 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позов до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132370/0 від 19.04.2007 р., № 0000132370/1 від 11.05.2007 р., № 0000132370/2 від 27.07.2007 р., № 000262370/2 від 27.07.2007 р.
22.11.2007 р. позивач збільшив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132370/0 від 19.04.2007 р., № 0000132370/1 від 11.05.2007 р., № 0000132370/2 від 27.07.2007 р., № 000262370/2 від 27.07.2007 р., № 0000132370/3 від 02.10.2007 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на момент здійснення операції контрагент позивача -ТОВ «Укрторгальянс»був платником податку на додану вартість, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість позивачеві невідомо.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач здійснював операції з контрагентом, державна реєстрація та свідоцтво платника податку якого скасовані з моменту реєстрації.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
03.04.2007 р. Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Вікінг»з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»за період з 01.09.2005 р. по 30.05.2006 р.
Невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ фірма «Вікінг»встановлено порушення вимог п. 7.4.5. ст. 7 та п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 20654,00 грн., а саме: за вересень 2005 р. -1620,00 грн., за жовтень 2005 р. -1620,00 грн., за листопад 2005 р. -155,00 грн. та зменшено бюджетне відшкодування на суму 4255,00 грн., за грудень 2005 р. -2720,00 грн., за січень 2006 р. -1980,00 грн., за лютий 2006 р. -1260,00 грн., за березень 2006 р. -зменшено бюджетне відшкодування на суму 360,00 грн., за квітень 2006 р. -2376,00 грн., оскільки надані податкові накладні, що виписані ТОВ «Укрторгальянс»не можуть підтверджувати право на податковий кредит ТОВ «Фірма «Вікінг», так як виписані платником податку, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого визнано недійсним в судовому порядку, а Актом від 26.12.2005 р. № 2704 ДПІ у Солом'янському районі міста Києва анулювала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»з дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 28/35-101/21518126 від 03.04.2007 р. На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва від 19.04.2007 р. № 0000132370/0 про визначення податкового зобов'язання в сумі тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна тисяча податку на додану вартість, з яких 20654,00 грн. за основним платежем та 10327,00 грн. штрафних санкцій, застосованих за порушення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатом адміністративного оскарження, оскільки скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін, податковими повідомленнями-рішеннями № 0000132370/1 від 11.05.2007 р. визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість у розмірі 30981,00 грн., № 0000132370/2 від 27.07.2007 р. -24058,50 грн., № 000262370/2 від 27.07.2007 р. -2307,50 грн., № 0000132370/3 від 02.10.2007 р. -30981,00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Солом'янського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»№ 36095466 від 23.04.2004р. з тих обставин, що ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Укрторгальянс»не призначався, до діяльності підприємства ніякого відношення не мав, не отримував свідоцтва платника податку на додану вартість.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2005 р. позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задоволено, визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»№ 36095466 від 23.04.2004 р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.
Актом ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 2704 від 26.12.2005 р. анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість -ТОВ «Укрторгальянс»з моменту його видачі, тобто з 23.04.2004 р. при цьому Актом зафіксовано, що платник ПДВ виключений із реєстру 26.12.2005 р.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 29.10.2007 р. позов Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва задоволено, визнано недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»з моменту державної реєстрації з 20.04.2004 р., визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»від 23.04.2004 р. з моменту внесення до реєстру платників податків на додану вартість, визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгальянс»з моменту їх складення.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ фірма «Вікінг»та ТОВ «Укрторгальянс»за період з 01.09.2005 р. по 30.05.2006 р. мали господарські відносини, що підтверджується такими документами:
податкова накладна № 000007 від 16.09.2005 р. на суму 1620,00 грн.,
податкова накладна № 0000087 від 20.10.2005 р. на суму 1620,00 грн.,
податкова накладна № 0000094 від 01.11.2005 р. на суму 240,00 грн.,
податкова накладна № 102 від 11.11.2005 р. на суму 3720,00 грн.,
податкова накладна № 106 від 24.11.2005 р. на суму 450,00 грн.,
податкова накладна № 113 від 06.12.2005 р. на суму 720,00 грн.,
податкова накладна № 124 від 15.12.2005 р. на суму 380,00 грн.,
податкова накладна № 125 від 19.12.2005 р. на суму 1620,00 грн.,
податкова накладна № 4 від 17.01.2006 р. на суму 360,00 грн.,
податкова накладна № 8 від 25.01.2006 р. на суму 1620,00 грн.,
податкова накладна № 12 від 03.02.2006 р. на суму 720,00 грн.,
податкова накладна № 22 від 27.02.2006 р. на суму 540,00 грн.,
податкова накладна № 27 від 20.03.2006 р. на суму 360,00 грн.,
податкова накладна № 33 від 03.04.2006 р. на суму 3090,00 грн.,
податкова накладна № 39 від 06.04.2006 р. на суму 750,00 грн.,
податкова накладна № 41 від 11.04.2006 р. на суму 468,00 грн.,
податкова накладна № 51 від 15.05.2006 р. на суму 2376,00 грн.
Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - ЗУ № 168) із змінами та доповненнями.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст.7 ЗУ № 168 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 ЗУ № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 10.1. ст.. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;
д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
Пунктом 10.2. ст. 10 Закону № 168 платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є безпідставними та упередженим, прийнятими з порушенням принципу обґрунтованості з врахуванням наступного.
Так, податкові накладні, за результатом невизнання яких податковою службою прийнято оскаржувані рішення, видані з вересня 2005 р. по травень 2006 р., а постанова Солом'янського районного суду міста Києва про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс»з моменту внесення до реєстру прийнята 05.04.2005 р. При цьому, на виконання вказаного рішення, Актом ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 2704 від 26.12.2005 р. анульовано Свідоцтво платника податку на додану вартість -ТОВ «Укрторгальянс»з моменту його видачі, тобто з 23.04.2004 р. та вказано, що платник ПДВ виключений із реєстру 26.12.2005 р. Отже, суд зауважує, що на момент вчинення операцій за період з 16.09.2005 р. по 26.12.2005 р. контрагент позивача -ТОВ «Укрторгальянс»був зареєстрований як платник податку на додану вартість. А анулювання свідоцтва платника податку за актом № 2704 відбулося лише 26.12.2005 р.
Покликання відповідача на дату анулювання свідоцтва платника податку з 23.04.2004 р. є необґрунтованим, адже датою анулювання свідоцтва є дата прийняття відповідного рішення про це у формі відповідного акту. Так, згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Позивачем віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Суд вважає необґрунтованим невизнання відповідачем податкових накладних, виданих ТОВ «Укрторгальянс»за період з 16.09.2005 р. до 26.12.2005 р., оскільки запис про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість внесено до реєстру лише 26.12.2005 р. Тому необґрунтованим є покликання відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з операцій, лише за період з 16.09.2005 р. до 26.12.2005 р. За інший період -після 26.12.2005 р. суд погоджується з прийнятим рішенням.
Визнання недійсним установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Відповідачем не доведено суду те, що на момент здійснення господарських операцій за період з 16.09.2005 р. до 26.12.2005 р., обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість, за якими не визнала податкова інспекція, продавець не мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Пунктом 17.1.3. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визначення суми основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 10370,00 грн., яка нарахована з господарський операцій з контрагентом лише за період з 16.09.2005 р. по 26.12.2005 р. та штрафних санкцій у розмірі 5185,00 грн., розрахованих з розміру такого основного платежу, оскільки ТОВ «Укрторгальнс»виключено з реєстру платників податку на додану вартість лише 26.12.2005 р. Разом з тим до 26.12.2005 р. ТОВ «Укрторгальнс»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, внесений до реєстру платників податку на додану вартість, тому мав право видавати податкові накладні покупцю. З урахуванням зазначеного вище, за інший період позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Таким чином, враховуючи викладені обставини вище, те, що податковими накладними підтверджено факт здійснення операцій з ТОВ «Укрторгальнс»за період з 16.09.2005 р. по 26.12.2005 р., які містять всі необхідні обов'язкові реквізити, відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за податку на додану вартість за такий період.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132370/0 від 19.04.2007 р., № 0000132370/1 від 11.05.2007 р., № 0000132370/2 від 27.07.2007 р., № 000262370/2 від 27.07.2007 р., № 0000132370/3 від 02.10.2007 р. в частині нарахування за основним платежем в розмірі 10370,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5185,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк