01 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/7004/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.
представника відповідача - Панченко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2а-1670/7004/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
треті особи - Приватне підприємство "БудМонтажПроект ХХІ" , Приватне підприємство "ДорТехМонтаж-67"
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0032551702/464 від 01.04.2011 року, № 0033671702/1211 від 07.07.2011 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "БудМонтажПроект ХХІ" та Приватне підприємство "ДорТехМонтаж-67".
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року зазначений позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0032551702/464 від 01 квітня 2011 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0033671702/1211 від 07 липня 2011 року.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зазначеної частини позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.06.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 № 296129 (а.с. 110).
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 77036342, видане Кременчуцькою ОДПІ 23.05.2005 року (а.с. 15).
Працівниками Кременчуцької ОДПІ у період з 01.03.2011 року по 15.03.2011 року проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 1479/17-311/НОМЕР_1 від 22.03.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження суб'єктом господарювання податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за 2010 рік загалом на суму 138 767 грн., в т.ч. за квітень 2010 року - 7 333 грн., за травень 2010 року - 48 417 грн., за червень 2010 року - 20 250 грн., за липень 2010 року - 40 917 грн., за серпень 2010 року - 21 850 грн. (а.с. 14-31).
На підставі даного висновку податковою інспекцією 01.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0032551702/464 (а.с. 11) про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" загалом в розмірі 173 456 грн. 75 коп. (в т.ч. 138 767 грн. - основний платіж, 34 691 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції).
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем до ДПА у Полтавській області (а.с. 33-36). Рішенням ДПА у Полтавській області № 230/Л/25-016 від 16.06.2011 року скаргу ФО-П ОСОБА_2 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0032551702/464 від 01.04.2011 року - без змін. Крім того, зазначеним рішенням збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій на суму 34 691 грн. 75 коп. та зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення (а.с. 37-40).
На виконання рішення ДПА у Полтавській області Кременчуцькою ОДПІ 07.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033671702/1211, яким ФО-П ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34 691 грн. 75 коп. (а.с. 13).
В подальшому, позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0032551702/464 від 01.04.2011 року та рішення ДПА у Полтавській області № 230/Л/25-016 від 16.06.2011 року до ДПА України (а.с. 41-46).
Однак, рішенням ДПА України від 13.07.2011 року № 6074/Л/15-0315 вищезазначені рішення контролюючих органів залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 47-50).
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між ПП "БудМонтажПроект ХХІ" (Постачальник) та ФО-П ОСОБА_2 (Покупець) 01.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу (а.с. 51) відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник зобов'язується підготувати і передати у власність Покупця товари народного вжитку, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його по цінам і сумам, вказаних у накладних і на умовах, які викладені в даному договорі".
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано належним чином оформлені та завірені копії видаткових накладних: № 37-А від 29.04.2010 року на загальну суму 44 000 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ - 7 333 грн. 34 коп. (а.с. 52-зворот); № 29/1 від 12.05.2010 року на загальну суму 220 500 грн., в т.ч. ПДВ - 36 750 грн. (а.с. 52); № 39/1 від 13.05.2010 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 666 грн. 67 грн. (а.с. 53-зворот); № 63 від 04.06.2010 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 666 грн. 67 грн. (а.с. 63-зворот); № 707/2 від 07.07.2010 року на загальну суму 150 500 грн., в т.ч. ПДВ - 25 083 грн. 33 коп. (а.с. 64-зворот); № 1308/1 від 13.08.2010 року на загальну суму 42 000 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000 грн. (а.с. 66-зворот); № 1908/1 від 19.08.2010 року на загальну суму 14 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 333 грн. 33 коп. (а.с. 67);
Оплата товарно-матеріальних цінностей проведена у повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "БудМонтажПроект ХХІ" у банку відповідно до виставлених рахунків (а.с. 129-132), що підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями банківських виписок про рух коштів на рахунках (а.с. 56-62).
На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписані податкові накладні № 37-А від 29.04.2010 року на загальну суму 44 000 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ - 7 333 грн. 34 коп. (а.с. 74-зворот); № 29/1 від 12.05.2010 року на загальну суму 220 500 грн., в т.ч. ПДВ - 36 750 грн. (а.с. 71-зворот); № 39/1 від 13.05.2010 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 666 грн. 67 грн. (а.с. 71); № 63 від 04.06.2010 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 666 грн. 67 грн. (а.с. 73); № 707/2 від 07.07.2010 року на загальну суму 150 500 грн., в т.ч. ПДВ - 25 083 грн. 33 коп. (а.с. 68); № 1308-1 від 13.08.2010 року на загальну суму 42 000 грн., в т.ч. ПДВ - 7 000 грн. (а.с. 68-зворот); № 1908/1 від 19.08.2010 року на загальну суму 14 000 грн., в т.ч. ПДВ - 2 333 грн. 33 коп. (а.с. 74), на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.
Крім того, між ПП "ДорТехМонтаж-67" (Виконавець) та ФО-П ОСОБА_2 (Замовник) 01.06.2010 року укладено договір про надання послуг (а.с. 55) відповідно до п. 1.1. якого "Виконавець зобов'язується надати Замовнику платні послуги з пакування деревного вугілля, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги по цінам і на суму, вказаних у актах виконаних робіт і на умовах, які викладені в даному договорі".
В підтвердження виконання сторонами умов договору про надання послуг між ПП "ДорТехМонтаж-67" та ФО-П ОСОБА_2 підписано акти виконаних робіт, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи (а.с. 63-67).
Оплата наданих послуг проведена в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "ДорТехМонтаж-67" у банку відповідно до виставлених рахунків (а.с. 125-128), що підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями банківських виписок про рух коштів на рахунках (а.с. 56-62).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем до матеріалів справи долучено належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних: № 14/022 від 14.06.2010 року на загальну суму 9 500 грн., в т.ч. ПДВ - 1 583 грн. 33 коп. (а.с. 73-зворот); № 1806/1 від 18.06.2010 року на загальну суму 10 000 грн., в т.ч. ПДВ - 1 666 грн. 67 коп. (а.с. 72); № 707/1 від 07.07.2010 року на загальну суму 70 000 грн., в т.ч. ПДВ - 11 666 грн. 67 коп. (а.с. 70); № 1207/1 від 12.07.2010 року на загальну суму 20 000 грн., в т.ч. ПДВ - 3 333 грн. 33 коп. (а.с. 69); № 1407/1 від 14.07.2010 року на загальну суму 5 000 грн., в т.ч. ПДВ - 833 грн. 33 коп. (а.с. 70-зворот); № 508/1 від 05.08.2010 року на загальну суму 75 100 грн., в т.ч. ПДВ - 12 516 грн. 67 коп. (а.с. 69-зворот).
Також між ПП "ДорТехМонтаж-67" (Постачальник) та ФО-П ОСОБА_2 (Покупець) 01.06.2010 року укладено договір купівлі-продажу (а.с. 54), відповідно до п. 1.1. якого "Постачальник зобов'язується підготувати і передати у власність Покупця товари народного вжитку, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити його по цінам і сумам, вказаних у накладних і на умовах, які викладені в даному договорі".
Виконання сторонами умов даного договору підтверджується належним чином оформленими та завіреними копіями: видаткової накладної № 45 від 09.06.2010 року на загальну суму 32 000 грн., в т.ч. ПДВ - 5 333 грн. 33 коп. (а.с. 53); податкової накладної № 45 від 09.06.2010 року на загальну суму 32 000 грн., в т.ч. ПДВ - 5 333 грн. 33 коп. (а.с. 72-зворот).
Оплата товарно-матеріальних цінностей (мішків паперових) проведена в повному обсязі шляхом перерахування коштів на рахунок ПП "ДорТехМонтаж-67" у банку відповідно до виставленого рахунку (а.с. 125-зворот), що підтверджується належним чином оформленою та завіреною копією банківської виписки про рух коштів на рахунках (а.с. 58-зворот).
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).
Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.
З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями платіжних доручень про сплату коштів постачальнику та копіями податкових накладних.
Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному договору купівлі-продажу як СПДФО ОСОБА_2, так і ПП "БудМонтажПроект ХХІ" та ПП "ДорТехМонтаж-67" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг товару, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.
Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, СПД ФО ОСОБА_2.) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що СПДФО ОСОБА_2 виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ПП "БудМонтажПроект ХХІ" та ПП "ДорТехМонтаж-67", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши СПД ФО ОСОБА_2 належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.
Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.
Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При цьому безпідставність формування позивачем податкового кредиту за квітень - серпень 2010 року у розмірі 138767грн. податковий орган обґрунтовує тим, що податкова звітність ПП "БудМонтажПроект ХХІ" та ПП "ДорТехМонтаж-67" з лютого 2010 року не визнається органами державної податкової служби як дійсна. Також відповідачем вказано на встановлення розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість.
Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Підтверджується матеріалами справи використання позивачем отриманої продукції у своїй господарській діяльності, а саме вугілля деревне, після його пакування, ФО-П ОСОБА_2 відповідно до укладених договорів поставки реалізовано ТОВ "МіС" та ТОВ "Метро Груп Байінг України" (а.с. 84-94).
Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між СПДФО ОСОБА_2 та ПП "БудМонтажПроект ХХІ", ПП "ДорТехМонтаж-67" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення СПДФО ОСОБА_2." сум податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень - серпень 2010 року у розмірі 138767грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0032551702/464 від 01 квітня 2011 року, № 0033671702/1211 від 07 липня 2011 року належним чином не довів.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0032551702/464 від 01 квітня 2011 року, № 0033671702/1211 від 07 липня 2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання таких рішень протиправними та їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі № 2а-1670/7004/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.
Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.