13 січня 2012 р.Справа № 1601/2а-6463/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011р. по справі № 1601/2а-6463/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання дій щодо відмов у перерахунку додаткової пенсії та у нарахуванні щомісячного збільшення пенсії,
03.02.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просить:
1. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог а. 1 ст. 51 та ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із ЗО відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити мені з 01 січня 2005 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог а. 1 ст. 51 та ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, з виключенням перерахунку з 01.01.2008 року по 21.05.2008року включно, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
3. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для позивача мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.
4. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити позивачу з 01 січня 2005 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу роботи позивача понад 15 років, шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку позивача за кожний рік його роботи понад 15 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених мені за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно а. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003року №1058-VI.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011 року зазначений позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 га ч. 3 ст. 67 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які Постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 полого 1991 року № 796 - 12. виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Зобов'язано Управління пенсійною фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області і здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2005 року перерахунок та виплату її щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. як особі, віднесеної до категорії 2. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч.3 ст. 67 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, з виключенням перерахунку з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
Визнано неправомірними відмову Управління пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 процент її заробітку за кожний повний рік стажу її роботи понад установлений для неї мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які Постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року щомісячну доплату до її пенсії за кожний повний рік стажу її роботи понад 15 років, шляхом збільшення пенсії на 1 процент її заробітку за кожний рік її роботи понад 15 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи)» від 28 лютого 1991 року № 796-12. відповідні виплати провести за вище вказаний період з урахуванням виплачених їй за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно а. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку такої пенсії за період з 01.01.2005 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання додаткової пенсії з 01.01.2005 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.
Також судом першої інстанції зазначено на наявність підстав для зобов'язання відповідача збільшити позивачеві пенсію у відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж за період з 01.01.2005 року за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову суду першої інстанції такою, що частково постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 03.02.2011 року (у відповідності до штемпеля відділення поштового зв'язку за конверті) року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2005 року.
Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 03.08.2010 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2004 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та збільшення пенсії за період з 01.01.2005 року по 02.08.2010 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2005 року по 02.08.2010 року.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання дій незаконними, призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, нарахування щомісячного збільшення пенсії за період з 01.01.2005 року по 02.08.2010 року не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.
Відносно позовних вимог за період з 03.08.2010 року колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до ІІ категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 03.08.2010 року підстави для невиплати позивачеві додаткової пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку додаткової пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 03.08.2010 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату додаткової пенсії у відповідності до приписів ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
При цьому колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Відносно позовних вимог про здійснення з 03.08.2010 року перерахунку доплати до пенсії у відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення"№ 1788-ХІІ від 05.11.1991 року (надалі -Закон № 1788-ХІІ) умови, норми та порядок такого забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
Таким чином, цією нормою надано право обирати умови , норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1788-ХІІ або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Обставини справи свідчать про те, що позивач обрав умови , норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Статтею 56 цього Закону передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Зокрема, згідно з пунктом 2 зазначеної статті право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше ніж 20 років чоловіки, 15 років жінки, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж, але не вище 75% заробітку, а громадяни, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки -10 років і більше, жінки -7 років 6 місяців і більше -не вище 85% заробітку.
Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Водночас порядок перерахунку пенсій Законом № 796-ХІІ не встановлений, що є підставою для застосування судом при розгляді цього публічно-правового спору аналогії закону на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перерахунок пенсії передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом абзацу другого частини 1 статті 28 якого за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина розміру пенсії має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років -для жінок і 20 років -для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку на рік.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог за період з 03.08.2010 року суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Коеменчуці Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011р. по справі № 1601/2а-6463/11 скасувати в частині зобов'язання Управління пенсійною фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 02 серпня 2010 року перерахунок та виплату її щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 та ч.3 ст. 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по 02 серпня 2010 року щомісячну доплату до її пенсії за кожний повний рік стажу її роботи понад 15 років, шляхом збільшення пенсії на 1 процент її заробітку за кожний рік її роботи понад 15 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 ЗУ«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи)»від 28 лютого 1991 року № 796-12.
Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.05.2011р. по справі № 1601/2а-6463/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.