27 січня 2012 р.Справа № 2025/2а-2456/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області на постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2011р. по справі № 2025/2а-2456/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, в якому просить:
-дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради в частині недонарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення - визнати протиправними;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради на користь позивача недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що склалися на момент виплати за винятком фактично виплаченої суми.
Судом першої інстанції справу розглянуто в порядку скороченого провадження.
Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2011 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області щодо недонарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, та провести виплату належної суми відповідно до закону, з урахуванням фактично виплаченої суми. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.19 Конституції України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності дій Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області з приводу нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у 2010 році.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І-ІІ груп виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи -в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у розмірі 100грн.
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2010 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2011р. по справі № 2025/2а-2456/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.