13 січня 2012 р.Справа № 1809/2а-3594/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області, Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.06.2011р. по справі № 1809/2а-3594/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області , Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації
про зобов'язання вчинити певні дії,
19.05.11 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Кролевецького районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області , Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації , в якому з урахуванням уточнень просить:
- визнати дії УПФУ в Кролевецькому районі протиправними щодо не проведення з 23 липня 2010 року перерахунку призначеної йому основної пенсії та додаткової за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ;
- зобов'язати УПФУ в Кролевецькому районі зробити перерахунок призначеної йому основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.4 ст. 54, ст..50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 липня 2010 року;
- визнати дії УПСЗН Кролевецької РДА Сумської області щодо нарахування та виплати йому щорічно, допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і категорії, інваліду 3 групи, у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.48 Закону України «Про) статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;
- зобов'язати УПСЗН Кролевецької РДА Сумської області провести перерахунок та виплати недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки у розмірі, встановленому ет.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 23.06.2011. по справі № 2-а-3594/11 позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії Управління Пенсійного Фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення з 23 липня 2010 року перерахунку призначеної ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Кролевецькому районі Сумської області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.4 ст. 54, ст..50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 липня 2010 року.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації Сумської області щодо нарахування га виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 3 групи, у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010-201 1 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України.« Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги.
Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та № 654 від 16.07.2008 року.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Бюджетного кодексу України, Законів України про Державний бюджет України на 2010, 2011 роки, ст. ст. 62, 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 95 Конституції України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткової пенсії відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку даних пенсій за період з 23.07.2010 року.
Крім того, судом першої інстанції зазначено про незаконність дій Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з приводу нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2010-2011 роках.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача на отримання зазначених пенсій з 23.07.2010 року та права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011 роки.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає постанову суду першої інстанції такою, що частково постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 19.05.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 23.07.2010 року.
Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах шестимісячного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 19.11.2010 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Необґрунтованим, на думку колегії суддів, є посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 268 ЦК України, оскільки для можливості застосування положень зазначеної статті істотне значення, з одночасним урахуванням приписів ст. 2 КАС України та завдань адміністративного судочинства, має зміст правової природи виплат, передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Також колегія суддів з урахуванням аналізу положень преамбули Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"зазначає, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, а не відшкодуванням шкоди.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України адміністративним судам підсудні тільки вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин. Крім того, такі вимоги розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Посилання суду першої інстанції на приписи ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки з аналізу положень зазначеної статті вбачається, що вони стосуються сум пенсій, які були нараховані, однак не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, а позивачеві пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нараховані не були.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 23.07.2010 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Щорічну допомогу на оздоровлення позивач отримав за 2010 рік - 10.08.2010 року, за 2011 рік - 04.03.2011 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання щорічної допомоги на оздоровлення в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 23.07.2010 року по 18.11.2010 року та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за вказаний період.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст. 99 КАС України постанова суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за період з 23.07.2010 року по 18.11.2010 року та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню, а позов в зазначеній частині згідно приписів ст. 100 КАС України - залишенню без розгляду.
Відносно позовних вимог про визнання дій незаконними, призначення та виплату державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, за період з 19.11.2010 року колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст.50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги положення ч.5 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 19.11.2010 року підстави для невиплати позивачеві державної та додаткової пенсій у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначені статті не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо обов'язку відповідача з 19.11.2010 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до приписів ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів зазначає, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області з огляду на наступне.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Відносно позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І-ІІ груп виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи -в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у розмірі 90грн.
Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, відповідачем неправомірно у 2011 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.
Доводи апеляційної скарги висновків суду в зазначеній частині не спростовують.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області, Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.06.2011р. по справі № 1809/2а-3594/11 скасувати в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного Фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо не проведення з 23 липня 2010 року по 18.11.2010 року перерахунку призначеної ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в Кролевецькому районі Сумської області зробити перерахунок призначеної ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ч.4 ст. 54, ст..50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 23 липня 2010 року по 18.11.2010 року; визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації Сумської області щодо нарахування га виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010рік, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліду 3 групи, у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької райдержадміністрації Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 23.06.2011р. по справі № 1809/2а-3594/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.