16 січня 2012 р.Справа № 2027/2а-6868/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011р. по справі № 2027/2а-6868/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова
про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, 06.04.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просив визнати дії відповідача щодо перерахунку розміру основної пенсії неправомірними, а також зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок ЧАЄС, відповідно до ст. 50, п. 4 ст. 54, п. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010 р. по теперішній час.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано противоправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова в перерахунку ОСОБА_1 пенсії як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова зробити перерахунок ОСОБА_1 основної пенсії у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01.01.2010 р. по 18.04.2011 р.
Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова містить підстави для скасування, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також є інвалідом 2 групи (інвалідність пов'язана з аварією на ЧАЕС). Позивачу нараховується та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, тому розмір нарахованої позивачу пенсії не відповідав вимогам ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався ст.ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, застосувавши до спірних правовідносин норми ч.1 ст.50 та ч. 4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача на належний соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності здійсненого відповідачем призначення та виплати позивачу пенсії, яка нараховувалася йому як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин законодавства України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 06.10.2010 року.
Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсій за період з 01.01.2010 року по 05.10.2010 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.
Виходячи з наведеного, постанова Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 05.10.2010 року, з прийняттям щодо такої частини позовних вимог нової ухвали про залишення їх без розгляду. В іншій частині постанова суду (щодо задоволення позовних вимог за період з 06.10.2010 року) зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні таких позовних вимог норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити частково.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. по справі № 2027/2а-6868/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 05.10.2010 року, прийнявши нову ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 18.04.2011 р. по справі № 2027/2а-6868/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.