13 січня 2012 р. Справа № 2-а-3174/10/1807
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2010р. по справі № 2-а-3174/10/1807
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії,
06.11.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просить:
1. визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області в частині неправильного нарахування позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зобов'язавши відповідача виплачувати позивачу таку пенсію в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяв до 29.12.2008 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
2. Зобов'язати відповідача виплатити позивачу 4964 грн. 16 коп. невиплачених позивачу додаткової пенсії в період з 1.01.2007 року по день подачі позовної заяви.
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2010 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо нарахування і виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС (2 категорії) в розмірах менших , ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року, з урахуванням здійснених ОСОБА_1 як як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС (2 категорії) виплат за вказаний періоди.
В іншій частині - в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права. Неправомірність в діях відповідача, щодо нарахування пенсії позивачу, відсутня, оскільки управління при здійсненні обчислення пенсії діяло на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002р., ст.ст. 99, 100 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку такої пенсії за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо нарахування і виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС (2 категорії) в розмірах менших , ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та необхідність захисту прав позивача на отримання зазначеної пенсії з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2010 року.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для зазначеної категорії осіб, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с.5).
позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 та її розмір передбачені ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, дійшовши вірного висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової пенсії у відповідності до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд першої інстанції помилково застосував до спірних відносин положення ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2010 року.
Також колегія суддів зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, що полягає в наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 06.11.2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.2007 року.
Колегія суддів зауважує, що порушене право позивача на отримання пенсії підлягає захисту в межах річного строку. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Колегія суддів зауважує, що оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлено річний строк, позивач не міг бути обізнаний про його скорочення до шести місяців і міг обґрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010р.).
Отже, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України"(заява №23436/03), колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин положення ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, річний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 06.11.2009 року.
При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Колегія суддів відхиляє доводи суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", оскільки правовідносини в даній справі повинні розглядатись, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства України встановлено певний строк.
Крім того, положеннями зазначеного Закону встановлено строк звернення до суду з позовом про відшкодування ядерної шкоди, а не з позовом про перерахунок пенсії.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично -кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 01.01.2004 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску (ч.1 ст.102 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Однак позивачем до суду першої інстанції не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом за період з 01.01.2007 року по 05.11.2009 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01.01.2007 року по 05.11.2009 року.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм ч.2 ст.99 КАС України, неврахування вищезазначеного Рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року позов в частині позовних вимог про визнання дій незаконними, призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, за період з 01.01.2007 року по 05.11.2009 року згідно приписів ст. 100 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Відносно позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 06.11.2009 року колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до другої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачеві розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 06.11.2009 року по 17.12.2010 року підстави для невиплати позивачеві додаткової пенсії у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були відсутні, зміни у зазначену статтю не вносились, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованої відмови відповідача у здійсненні перерахунку додаткової пенсії за зазначений період.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача з 06.11.2009 року по 17.12.2010 року здійснювати позивачеві нарахування та виплату додаткової пенсії у відповідності до приписів ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2010р. по справі № 2-а-3174/10/1807 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 06.11.2009 року по 17.12.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 06.11.2009 року по 17.12.2010 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за період з 01.01.2007 року по 05.11.2009 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т. С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.