23 січня 2012 р.Справа № 2а-1274/11/1616
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.04.2011р. по справі № 2а-1274/11/1616
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, 18.03.2011 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому просив поновити йому строк звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, визнати дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у перерахунку щомісячної додаткової пенсії за віком, передбаченої статтею 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням частини 3 статті 67 цього ж Закону України та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - протиправними; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок додаткової щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням частини 3 статті 67 цього ж Закону України та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент виплат з урахуванням проведених раніше виплат з 22 травня 2008 року, та провести відповідні виплати.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 07.04.2011 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особи внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії -задоволено.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави в перерахунку щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави здійснити перерахунок додаткової щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням частини 3 статті 67 цього ж Закону України та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент виплат, з урахуванням проведених раніше виплат з 22 травня 2008 року, та провести відповідні виплати.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 р., а також на порушення норм ст.ст. 99, 100 КАС України , просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", між тим неправильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 01.07.1992 р. особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону №796.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає ч. 1 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03.01.2002 року, № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України.
Проте, підтверджуючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів не погоджується з висновками суду про задоволення частини позовних вимог, зважаючи на порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік.
Враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 18.09.2010 року.
Обґрунтовуючи право позивача на одержання виплат за період з 22 травня 2008 року, суд першої інстанції посилається на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення", з чим колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання неправомірними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, зобов'язання його здійснити перерахунок пенсії та виплату недоотриманої пенсії, яка не була нарахована відповідачем, тому вищевказані норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Необґрунтованим, на думку колегії суддів, є посилання суду першої інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 268 ЦК України, оскільки для можливості застосування положень зазначеної статті істотне значення, з одночасним урахуванням приписів ст. 2 КАС України та завдань адміністративного судочинства, має зміст правової природи виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», через призму оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
Також, колегія суддів з урахуванням аналізу положень преамбули Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначає, що виплати, передбачені зазначеним Законом, є заходами соціального захисту населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, а не відшкодуванням шкоди.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України адміністративним судам підсудні тільки вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин. Крім того, такі вимоги розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду з захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
При цьому, колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, починаючи з 22.05.2008 року, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.
Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про перерахунок та нарахування додаткової пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно позовні вимоги щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії за період з 22.05.2008 року по 17.09.2010 року, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.
Виходячи з наведеного, постанова Ленінського районного суду м. Полтава від 07.04.2011 р. підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 17.09.2010 року, з прийняттям щодо такої частини позовних вимог ухвали про залишення їх без розгляду. В іншій частині постанова суду (щодо задоволення позовних вимог за період з 18.09.2010 року) зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані при вирішенні таких позовних вимог норми матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197, п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.04.2011 р. по справі № 2а-1274/11/1616 скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 17.09.2010 року, прийнявши ухвалу про залишення таких позовних вимог без розгляду.
В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 07.04.2011 р. по справі № 2а-1274/11/1616 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.