Справа № 1570/2152/2012
28 квітня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування рішення від 03.02.2012 року №3176/К/17-209 та зобов'язання видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування, -
З позовом до суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування рішення від 03.02.2012 року №3176/К/17-209 та зобов'язання видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
В судовому засіданні 28.04.2012 року представник позивача просив задовольнити позов з огляду на те, що посадовими особами відповідача був зроблений помилковий висновок про відсутність у позивача права перебувати на спрощеній системі оподаткування у 2012 році, адже види діяльності, які зазначені у її свідоцтва та заяві не перешкоджають їй отримати право на здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог оскільки позивач здійснює підприємницьку діяльність з продажу виробів із золота та драго цінних металів, що позбавляє її права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування податкових зобов'язань, реєстрації платників податків та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрована в якості підприємця 04.03.1999 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_2 (а.с.11).
Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п.п.298.1.1 п.298.1 ст.291 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
В п.298.3 ст.298 ПК України, визначено, що у заяві суб'єкта господарювання зазначаютьсяобовязкові відомості: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи -підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків; дані документа, що підтверджує державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; податкову адресу суб'єкта господарювання; місце провадження господарської діяльності; обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005; обрані суб'єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки; кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою -підприємцем у трудових відносинах; дата обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
24.01.2012 року ФОП ОСОБА_1 подала до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до форми затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675 (а.с.7) та розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування (а.с.8). В розділі 10 заяви про застосування спрощеної системи оподаткування позивач зазначила обрані види діяльності згідно КВЕД: 54.48.2 -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.
ДПІ у Суворовському районі м. Одеси розглянуло заяву про застосування спрощенної системи оподаткування ФОП ОСОБА_1 та 03.02.2012 року її керівник прийняв рішення, що міститься у листі за №3176/К/17-209 (а.с.9) про відмову у задоволені заяви з посиланням на п.п.4 п.п.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.
Відповідно до п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»від 18.11.1997 року №637/97-ВР, визначені правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.
Приписами ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», передбачено, що дорогоцінні метали, це золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (ч. 1); дорогоцінне каміння, це природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (ч. 2); дорогоцінне каміння органогенного утворення, це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (ч. 3); видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами (ч. 5); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (ч. 6); виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (ч.7); афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (ч.19).
З вищенаведеного вбачається, що поняття «видобуток, виробництво та реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння»і поняття «виробництво і реалізація ювелірних виробів»не є тотожними.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (чинний до 31.12.2012 року) діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 «Добування руд інших кольорових металів», а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 «Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань».
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає: виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Зазначені види діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням та не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Отже не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Діяльність у сфері торгівлі ювелірними виробами відноситься до підкласів згідно з КВЕД ДК 009:2005, а саме: підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами»; підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає в себе роздрібну торгівлю ювелірними виробами; підклас 51.47.9 «Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.», який включає в себе оптову торгівлю ювелірними виробами.
Обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення, а саме: видобуток (підкласи 13.20.0, 14.50.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); виробництво (підклас 27.41.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005); торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення (підкласи 51.52.4, 51.56.0 згідно з КВЕД ДК 009:2005).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів правомірності прийняття ним рішення, яке міститься у листі від 03.02.2012 року №3146/К/17-209 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Приймаючи до уваги безпідставне посилання відповідача на приписи п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України при прийняті рішення від 03.02.2012 року №3176/К/17-209 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивачці, суд, з урахуванням приписів ст.11 КАС України, дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про відмову повивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Відповідно до п.299.5 ст.299 ПК України, свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
З урахуванням вище викладених висновків суду про протиправність рішення відповідача, яке міститься у його листі від 03.02.2012 року №3176/К/17-209 у видачі позивачці свідоцтва платника єдиного податку, та з урахуванням поданих нею всіх необхідних документів для отримання свідоцтва платника єдиного податку, суд вважає за необхідне зобов'язати ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, що міститься у листі від 03.02.2012 року №3176/К/17-209.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) свідоцтво платника єдиного податку на 2012 рік згідно поданої заяви від 24.01.2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.
Суддя Єфіменко К.С.
28 квітня 2012 року.